Чи очікує бізнес-освіту доля компанії Kodak?

Історія Kodak, котра пройшла шлях від світового лідерства до банкрутства, не унікальна. Як окремі компанії, так і цілі галузі «пішли на дно» через неспроможність відреагувати на зміни, що відбуваються в світі. Галузь бізнес-освіти не виняток. «Виглядає, що зараз "синдром Kodak" повним ходом роз’їдає індустрію MBA», — зазначає Правін Сутрам (Praveen Suthrum), співзасновник та президент компанії NextServices.

У 1990-тих Kodak перебувала на піку свого успіху. Доходи на рівні $16 млрд. та десятки нових продуктів — здавалося, що ніщо не може похитнути позиції компанії. Тоді керівники Kodak навіть й уявити собі не могли, що менш ніж через 20 років корпорація збанкротує, не витримавши натиску цифрових фотокамер. І це незважаючи на те, що цифрову камеру було винайдено інженером Kodak ще 1975-го! Проте боси талановитого розробника, не спромігшись розпізнати величезний потенціал винаходу, зробили все, щоб його «поховати».

Сьогоднішня екосистема MBA так само, як мікрокосм Kodak у 1990-х, являє замкнутий на собі світ. Провідні бізнес-школи обмежуються дуже вузьким пулом студентів. Щоб потрапити в це гроно, потрібні високий рівень академічної успішності, вражаючі результати відповідних тестувань, знання англійської та чималі кошти на оплату навчання й покриття інших витрат (у сумі понад $100 тис. у разі вступу до найпрестижніших закладів). «Щасливці», котрі пройшли крізь горнило відбору, приступають до вивчення різноманітних концепцій менеджменту та аналізу кейсів — матеріалів, які використовуються бізнес-школами протягом десятиліть.

Вже під час навчання студенти починають пошук високооплачуваної роботи. Адже потрібно якось виправдати часові та грошові ресурси, вкладені в MBA. Більшість намагаються зробити кар’єру в інвестиційному банкінгу чи консалтингу, але через два-чотири роки втікають звідки, усвідомивши, що це зовсім не те, до чого прагнули.

Провідні заклади, що пропонують MBA-програми, конкурують виключно між собою і ніколи не порівнюють себе з кимось з-поза меж свого всесвіту. А їхні рейтинги формуються на основі одних і тих же джерел, які враховують низку різнопланових критеріїв — від того, як рекрутери оцінюють випускників, до рівня заробітної плати вчорашніх слухачів програм ділового адміністрування. Тому більшість бізнес-шкіл структурують свою діяльність так, щоб зайняти в цих переліках провідні позиції.

Всі ми знаємо, як молоді гравці змінили цілі галузі, наприклад, як iTunes трансформувала музичну індустрію, а Amazon — роздріб та книговидання; а також знаємо й те, що на відміну від «сузір’я» Kodak, ці сфери набрали небачених до сих пір темпів змін.

Викладачі MBA-програм дуже люблять наводити приклад з Amazon — розповідають, як запустивши Kindle компанія «підірвала» не тільки себе, але й цілу галузь книговидання. Втім, більшість із них не поспішає «підривати» свої курси, виходячи в онлайн чи відкриваючись для ширшого світу.

Адміністратори та викладачі бізнес-шкіл чомусь не помічають, що багато хто взагалі не складає іспит GMAT та витрачає гроші на щось інше; що тисячі молодих людей воліють опановувати основи управлінської науки через такі онлайн-програми, як Six Months to Six Figures за $79 чи The $250 Marketing Plan за $39. Інші віддають перевагу місячному курсу altMBA, який надається п’ять разів на рік та вартує $3 тис.

Компанії Udemy, Lynda (яка належить LinkedIn), CreativeLive, Teachable демократизували управлінську освіту, вивівши на ринок власні пропозиції, котрі вперто ігноруються традиційними MBA-програмами.

Якщо edX та Coursera в основному співпрацюють із викладачами академічних закладів, то вищезгадані фірми залучають фахівців-практиків. При цьому програми розбиваються на сегменти, які нескладно «проковтнути», а їхня вартість є цілком підйомною майже для всіх.

Крім цього, спеціалізовані пропозиції, як-от курс із перспективних технологій від Singularity University або програма з креативності, котру пропонує IDEOU, відбирають в Executive MBA солідний кусок пирога.

Я придбав Kindle майже відразу після його старту 2007-го року. Певний час я все читав із цього пристрою, але потім знов почав купувати друковані видання. Зараз я читаю деякі книги в класичному форматі, а деякі — з Kindle. Отже, Amazon не знищила ринок книг — вона його розширила.

Згідно прогнозів, незабаром 40% працюючих американців стануть фрілансерами. Штучний інтелект оброблятиме інформацію швидше, ніж консультанти-«початківці». Роботи замінять більшість робітників на конвеєрі; відповідно, значно скоротиться потреба в операційних менеджерах.

Прогрес у сфері 3D-друку, інтернету речей, віртуальної реальності, синтетичної біології та генетики означає, що ми потребуватимемо менеджменту цілком іншого рівня — рівня, який поки що не готові забезпечити традиційні MBA-програми.

Навчання на курсі MBA допомогло нечисленній кількості людей змінити своє життя. Наприклад, завдяки цій програмі я зміг структурувати своє мислення, повірити в те, що маю лідерські здібності, сформувати безцінну мережу друзів та колег. Саме цьому MBA-програми не повинні відходити у небуття. Але заклади, що їх надають, мусять позбавитись «синдрому Kodak» та почати змінюватись у стилі Kindle.

За матеріалами "Is this MBA education’s Kodak moment?", LinkedIn.