Межі знань

Фіона Чернявська (Fiona Czerniawska), засновниця та керуючий директор компанії Arkimeda, директор менеджмент-консалтингової асоціації Think Tank, одна зі світових авторитетів консалтингової галузі, авторка кількох книг, серед яких Value Based Consulting, Management Consulting in Practice, Management Consultancy: What next?, стверджує, що не існує межі досконалості у консалтингу, як не існує її і в будь-якій іншій сфері знань.

Фіона Чернявська (Fiona Czerniawska)

Єдине, у чому ми справді можемо бути впевнені, так це в тому, що коли ми подолали одну межу — досягнення наступної буде складнішим. Нові дослідження вимагають від нас все більшої та більшої спеціалізації, та й переваги від них, схоже, стають все меншими. Ми можемо спостерігати подібну тенденцію у розвитку певного типу ліків, але те саме можна сказати і про консалтинг. І наслідки цього не менш важливі для консультантів, ніж для фармацевтів.

Ви можете стверджувати, що у ранні дні консалтингу було так само легко наткнутися на нову управлінську ідею, як і сьогодні, коли більшість концепцій уже доведені до стану консервативних парадигм і багатократно перевірені на практиці. Ви також можете стверджувати, що сучасна модель консалтингу працює за тим самим принципом, що й раніше — тобто спрямована на пошук нових ідей, які допоможуть клієнтам досягнути небувалих вершин у бізнесі. Але практика свідчить, що, як і у фармацевтичній сфері, нові межі будуть подолані тільки за умови значних інвестицій у дослідження та розвиток, а також більш сфокусованому підходу до інновацій.

Нове дослідження, яке аналізує консалтингові практики у Європі, Середньому Сході та Індії свідчить, що інновації дійсно залишаються одним із основних рушіїв зростання консалтингу. Рівень ризику та низького повернення інвестицій означає, що відносно незначна кількість компаній готова стати "основоположниками" (originators) — тобто компаніями, які зосереджуються саме на створенні нових ідей, а не на запозиченні чужих інструментів. Їхня ідея або вистрілить і вони отримають величезні прибутки, або ж вона так і не народиться — і вони взагалі залишаться без засобів для існування.

З іншого боку, існують "адаптери" (adapters) — тобто компанії, які сповідують практику "найнижчого ризику" і розраховують на невисокий але гарантований прибуток. Вони застосовують тільки запозичені практики, які довели свою ефективність. Основним недоліком такого підходу є те, що потенціал для зростання у подібних компаній є за визначенням обмеженим.

Саме тому більшість компаній потрапляють до категорії "розповсюджувачів" (disseminator). Ці компанії запозичують ті нові ідеї та інструменти, які були розроблені іншими компаніями, але ще не стали заїждженими. Такий підхід, з одного боку, передбачає не так багато ризиків, оскільки компаніям не потрібно було самостійно інвестувати час у розробку ідеї, а з іншого — у компанії залишається більше можливостей для зростання, оскільки концепція ще не дуже розповсюджена. Єдиний ризик полягає в тому, що інші компанії теж можуть помітити перспективну ідею і почати працювати з нею. Тому конкурентною перевагою буде здатність помічати такі ідеї раніше за інших.

За матеріалами "Frontiers of knowledge", Source for Consulting.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.