Мистецтво як додаткова діяльність підприємця, чи
Підприємництво як «побічна» активність музиканта

Автор: Роман Бурко, Strategic Consulting Group (SCG)

22 вересня 2010 р. в рамках циклу "Перезагрузка", організованого журналом "Комп&ньоН", відбулась чергова зустріч-дискусія з відомим музикантом Олегом Скрипкою та успішним підприємцем Євгеном Уткіним.

Відомі нам люди, надзвичайно успішні у власних сферах основної діяльності — Олег Скрипка, рок-музикант і актор та «побічно» керівник ряду культурних проектів, серед яких «Країна мрій» і «Рок Січ», та Євген Уткін, засновник і президент хай-тек компанії KM Core і «побічно» засновник культурно-освітнього центру «Майстер Клас», проектів «ГогольFest», «Jazz in Kiev» — останнім часом намагаються хоча б «однією ногою» увійти у сферу діяльності один одного. Вони перетнулись на публічній дискусії для того, щоб відповісти на основне питання: а що, власне, дає «побічна» діяльність для керівника. Також поділилися досвідом того, як вдалось їм у якості керівника розставити пріоритети у своїх «побічних» активностях.

Від одного аудиторія змогла відчути системність, бажання стратегічних обдуманих кроків, дії продиктовані чітко визначеною власною місією в житі — таким явив себе аудиторії Євген Уткін. Від іншого — пошук власного самовираження, пошук задоволеності, бажання рухатись в унісон власній природі — це Олег Скрипка. Можливо, саме тому вони вибрали такі різні сфери діяльності: мистецтво і бізнес. Тепер кожен із них намагається долучити себе до іншого: Уткін — залишити себе в мистецькому житті країні, а Скрипка хоче зробити фестивалі прибутковими або хоча б такими, що можуть не лише вражати і запам'ятовуватись, але й окуповуватись.

Для Євгена Уткіна спосіб знайти час для «побічних» активностей — це, наприклад, обладнати в новому офісі студію для репетицій, для Олега Скрипки — зробити музику і репетиції способом життя. Можливо тому Олег змішує ролі (шоумена і керівника), але не змішує сфери.

Інтелектуали, які публічно висловлюють думки та мають амбіції в тому, щоб їхні думки були почуті і підтримані — вони говорили і про власний шлях у житті і про відмінності українців від інших етносів, про їхні «внутрішні батарейки», що дають можливість починати масштабні проекти без видимих орієнтирів на початку і розвивати їх з новою силою тоді, коли інші б зупинились.

За кожним з них власний світогляд і власні стереотипи. Кожен зі своїми жартами і своїм відчуттям важливості культури в розвитку суспільства. Кожен вибрав для себе власну дорогу. Можливо їм ніколи не стати партнерами, але їхня розмова виявилась дуже партнерською і гармонійною. Для одного «вторгнення» в мистецтво є способом розширити власні горизонти і долучитись до створення важливого духовного і культурно-інноваційного середовища в Україні, для іншого — проекти в мистецтві стають способом самовираження і потребою окупитися.

Кожен з учасників привніс в дискусію себе і залишив аудиторії спогад, в першу чергу про себе. Пошук інновації, бажання прогресу і розвитку, полювання за професійністю і відчуття потенційного виву власних публічних думок і починань — це Євген Уткін. Олег Скрипка — це бажання, задоволення життям, пошук комфортного існування і можливості рухатись в унісон людській природі — бажанні до щастя і руху.

Багато говорилося про проекти, різні за розміром та тривалістю. Багато згадували про партнерство. Хоча різна і цікава своїм прагненням зрозуміти потребу «побічних» занять для керівників публіка, можливо, не отримала відповіді на питання «чому?» і «для чого?» цим займатись, однак отримала чіткий месидж про те «як цим займатись?».

На завершення Євген Уткін висловив думку, що ми постійно намагаємось боротись із власними недоліками — непослідовністю, вміннями спізнюватись тощо, — замість того, щоб зосередитись на розвитку талантів, якими ми наділені. Віднайти свої таланти, зуміти їх зрозуміти і працювати над їхнім вдосконаленням — ось побажання аудиторії, яка сьогодні інвестувала декілька годин у нові ідеї і нові думки разом з учасниками і організаторами «Перезагрузки».

Від Олега Скрипки учасники наприкінці зустрічі почули такі слова: "Не бійтесь відмінностей. Те, що ми різні, з різними думками і підходами до життя — це наша сила, якщо вміти це правильно поєднувати".

Вірним залишається одне: людина мистецтва, яка «вступає» у світ бізнесу, не зможе бути конкурентною бізнесменам, а підприємець, який «побічно» вступає в світ мистецтва, не зможе виконати у ньому іншої роль, окрім власної. І ми, мабуть, повинні погодитись з тим, що в «побічні» активності ми вносимо себе основних.