Адам Сміт — поведінковий економіст?

"The Wealth of Nations" (Багатство Націй) прославила Адама Сміта на весь світ, але професор Nava Ashraf вважає, що інша його книга — "The Theory of Moral Sentiments" (Теорія Моральних Настроїв) — є основою сучасних поведінкових економічних теорій.

The Wealth of Nations Адама Сміта, вперше видана у 1776-му році, допомогла створити дисципліну "економіка" з її магічною "невидимою рукою", особистою вигодою та іншими ринковими силами, які вже з того часу не перестають впливати на науковців, уряди та бізнес-керівників. Але увагу професора Гарвардської бізнес-школи Nava Ashraf та її співавторів Colin Camerer та George Loewenstein привернула одна з більш ранніх робіт Сміта — The Theory of Moral Sentiments.

У статті "Адам Сміт — поведінковий економіст", опублікованій влітку 2005 р. у The Journal of Economic Perspectives, автори виявляють, що теорія Сміта 1759-го року цілковито може посприяти сучасній науковій думці.

Яким чином Ви та Ваші співавтори зацікавилися цією менш відомою роботою Адама Сміта?

Nava Ashraf: Декілька років назад, закінчуючи навчання в Гарварді, я написала статтю The Morals of a Market Society (Моральні засади ринкового суспільства), фокусуючись на позитивних моментах, про які писав Сміт в The Theory of Moral Sentiments (TMS). Коли я почала глибше вивчати поведінкові економічні теорії, то зрозуміла, наскільки близька праця Сміта до цього нового напрямку, що зароджується.

Одночасно обидва мої поважні співавтори вивчали TMS і згадували у своїй роботі, наскільки важливою для економістів є саме ця менш відома праця. Тому для нас було справді приємно писати цю статтю, поєднуючи вчення Сміта з передовими дослідженнями поведінкових економік. Ми сподіваємося, що вона надихне людей прочитати TMS. Це дійсно дивовижна робота.

Яким, на Вашу думку, було б враження Адама Сміта від сучасних академічних вчень про поведінкові економіки?

Я думаю, він був би приголомшений! Дві основні роботи Сміта — The Wealth of Nations (WN) та The Theory of Moral Sentiments — показали його як блискучого економіста і, можливо, блискучого психолога, але він так і не зміг поєднати психологію і економіку. У TMS він описує людські психологічні фактори, що обумовлюють прийняття рішень, мотивацію і взаємодію, які, звичайно, мають великий вплив на чинники споживання та заощадження, продуктивності та зусиль, а також ринкового обміну. При цьому він дуже рідко посилався на свою працю WN.

Формальне вивчення поведінкових економік точно пов'язує психологічні фактори з економічною поведінкою. Хоча бізнесмени вже давно знають про важливість психологічних факторів, цей напрямок економіки лише недавно спорядили власним інструментарієм, щоб мати змогу дослідити цей феномен і, що більш суттєво, передбачити, де саме ці фактори більш/ менш важливі, коли саме ринкові сили спроможні їх зменшити/збільшити тощо.

Звертаючись до Вашої статті, The Theory of Moral Sentiments Сміта наголошує, що поведінка визначається протистоянням між "пристрастями" та "неупередженим спостерігачем". Що він хотів цим сказати?

Сміт вірив, що більша частина людської поведінки знаходиться під впливом "пристрастей" — таких емоцій, як страх чи гнів, і спричинює такі, як голод чи секс. Але всі вони стримуються внутрішнім "раціональним голосом", який він назвав "неупереджений спостерігач". Цей неупереджений спостерігач дозволяє бачити свої власні почуття і відразу призводить до отримання задоволення від зовнішнього наглядача.

Конфлікт між пристрастями та неупередженим спостерігачем — це найбільш вражаючий для мене момент з ТMS. Конфлікт особливо важливий при вивченні рішень про заощадження, тому що заощадження і є тим самим рішенням, яке відкладає негайне задоволення задля довгострокової вигоди, яке зупиняє короткострокову вигоду задля неупередженого спостерігача.

Як Ви вважаєте, що порадив би Адам Сміт бізнес-керівникам щодо корпоративної етики, беручи до уваги те, що він писав про довіру?

Це складне запитання. Сміт вірив, що існують певні життєво важливі для функціонування ринкової економіки чесноти, такі як довіра та переживання щодо чесності. Він писав про довіру і взаємність як критичні основи раннього зародження ринку, дозволяючи з'явитися взаємному обміну дарунками, що привело до торгівлі. Але дехто вважає, що потреба у довірі і надійності зменшується по мірі того, як ринок розвивається.

Тому порада Сміта провідним бізнесменам була б скоріш за все наступною: вони мають обережно зважувати ціну втрати довіри та ризику своєю репутацією. Ціна пожертви етичними стандартами поведінки набагато більша, ніж можна собі уявити, — вони зменшують довіру і можуть сильно вплинути на організацію та функціонування ринку взагалі.

Анна Качкалда, за матеріалами HBS Working Knowledge.