Прихований дитячий ринок

Сурогати. Клініки запліднення. Донорські яйцеклітини. Усиновлення. Нарешті настав час прийняти (а можливо навіть врегулювати) величезний ринок, створений завдяки репродуктивним технологіям, стверджує професор Гарвардської бізнес-школи Debora L. Spar. Вона розповідає про свою нову книгу "Дитячий бізнес" (The Baby Business).

"Дуже складно ставитися до дітей, як до бізнесу", — пише Debora L. Spar у своїй новій книзі "Дитячий бізнес: як гроші, наука та політика ведуть до створення комерції". Фактично, продаж дітей заборонений у всьому світі. Але кожного дня діти та підлітки продаються завдяки клінікам запліднення, банкам сперми, банкам яйцеклітин, сурогатним матерям та сервісам усиновлення.

Чомусь нам не приходить до голови, що насправді перед нами звичайний ринок, створений лише задля отримання прибутку. Можна говорити, що сироти не продаються, а лише усиновлюються новими батьками. Проте, Spar стверджує: "Переваги репродуктивної медицини, вочевидь, створили дитячий ринок, ринок, у якому батьки обирають клініки, банки, центри у яких отримують відповідні послуги. А провайдери цих послуг щорічно заробляють мільйони доларів. Та найгірше те, що в цьому ринку до сих пір комерція відбувається фактично без жодних правил".

Spar не говорить, хорошим чи поганим явищем є такий ринок. Вона просто стверджує, що такий ринок існує і суспільству слід розуміти, яким чином він організований. Зрештою, державній владі також слід відігравати регулятивну роль щодо дитячої торгівлі.

З.: Чому ви вирішили написати таку книгу?

В.: Чотири роки назад я опублікувала книгу "Керуючи хвилями". Вона базувалася на дослідженні Інтернету і включала в себе опис особливостей цієї технології. Погодьтеся, Інтернет — це прорив у технології. Я досліджувала історичні аспекти інших технологій — телеграфу, радіо, телебачення і т. п.). У свій час вони були настільки ж новаторськими, як і Інтернет. Зрозуміла річ, що на цій базі також виник ринок, який спершу був абсолютно нерегульований. Але зараз намічається тенденція до регулювання сектору Інтернет.

Через рік після публікації я проводила виступ, у якому розповідала про книгу. Одним із запитань аудиторії було запитання про те, що нас чекає у майбутньому. Тобто, яка наступна технологія ввірветься у наш світ і свідомість. Перш, ніж відповісти, я довго думала. А потім вирішила, що наступним циклом розвитку науки стане біотехнологія, і зокрема той сектор, який займатиметься репродукцією людей. Таким чином я почала працювати над дослідженням цієї сфери.

Якраз у той час ми з чоловіком думали над усиновленням дитини. Я робила персональні дослідження щодо усиновлення. І одного дня зрозуміла, що усиновлення — це всього-на-всього ще один аспект репродукції. Тобто лише спосіб "купити" дитину.

З.: Чи можете ви коротко навести приклади тих сфер, які належать до дитячого бізнесу?

В.: Звісно. Ринок розчленований на кілька сфер. По-перше слід згадати про штучне запліднення — найбільш очевидний сегмент ринку. Іншим сегментом є ті галузі, які забезпечують заміну "втрачених" елементів: банки яйцеклітин, сперми, маток. Зрештою, існує ще один сегмент, який займається продажем ліків від безплідності. І останній сектор, який на сьогодні майже сформувався — це центри усиновлення.

З.: Яким чином цим галузям вдається залишатися поза регулюванням? Чи вважаєте Ви, що однією з причин є небажання та дискомфорт суспільства втручатися у справи цього ринку?

В.: Ви абсолютно праві. Люди, які є клієнтами цього ринку хочуть швидше збутися тягаря такого "клієнтства". Вони не хочуть відчувати, що їхня сім'я "куплена". І звісна річ, вони не дозволять нікому втручатися у їх особисті справи. Саме тому вони виступають проти регулювання, хоча саме регулювання могло б захистити їх інтереси.

З.: Чи може регулювання завадити інноваційній діяльності щодо репродуктивних технологій?

В.: Мені не віриться, що регулювання може завадити розвиткові ринку. Швидше навпаки, регулювання означатиме прозору діяльність, інвестиції і т. д. і т. п.. Звісно, завжди повинна бути межа, яку не можна переступити. В цьому розумінні регулювання дійсно не дозволить ринкові накоїти дурниць.

З.: Як щодо ринку тих дітей, які вже народжені? У своїй книзі Ви наводите приклад Гватемали та В'єтнаму, як тих країн, які найшвидше розвивають дитячий ринок. Яким чином може бути врегульоване це питання?

В.: Порівняно з високотехнологічною репродукцією, ринок усиновлення уже на сьогодні врегульований доволі добре. Але існує безліч речей, які можна зробити ще краще. Наприклад, зменшення податків на усиновлення та встановлення спеціальних кредитів дало б змогу користуватися цією послугою бідним сім'ям. Ми могли б забезпечити рівень розвитку дитини в середині центру усиновлення, покращити його. І таких речей доволі багато.

Ярослав Федорак, за матеріалами HBS Working Knowledge.