Змішування студентів та науковців в одній аудиторії

Професор Гарвардської бізнес-школи Lee Fleming попри те, що отримав дві інженерні освіти у Стенфорді, завжди стверджував, що не хоче обмежувати свої пізнання одними лише електронами. Саме тому він вважає Гарвардську бізнес-школу своєю долею.

"Я цікавився наукою та технологіями, коли перебував у Kennedy School, а також думав про юридичну освіту, — стверджує Fleming, який приєднався до Гарвардської бізнес-школи у 1998-му. — Тому пройшов певний час, перш ніж я зумів відшукати власну нішу".

Перебуваючи в аудиторії, Fleming намагається допомогти студентам навчитися продуктивно застосовувати знання з різних сфер їхніх інтересів — бізнесу, науки та технології.

З.: Які відчуття з'являються, коли Ви читаєте курс для таких різноманітних студентів, з багатьма академічними інтересами та барвистою біографією?

В.: Дискусії в аудиторії нагадують мені про ранні класи і обов'язковий набір дисциплін першого року. Студенти, які навчаються на МВА складають не менше, ніж 40% аудиторії і беруть активну участь в обговоренні кейсів. Більшість студентів інших спеціальностей зазвичай не мають ніякого досвіду щодо роботи з кейсами.

Відмінності, а іноді навіть антагонізми між людьми з МВА та науковцями є очевидними. Науковці зазвичай роблять негативні висновки про МВА-студентів, а ті, в свою чергу, прагнуть позбавитися науковців, щоб досягнути певних власних цілей. Проте, завдання полягає в тому, щоб змусити цих людей співпрацювати і спільно досягати результатів.

З.: Яким чином Ваш курс досягає цієї мети?

В.: Ми починаємо із заглиблення до того, що мотивує науковця і чому науковець має потребу публікуватися? Ми починаємо із класичних норм науки. Наприклад, обговорюємо проблему відкриття ДНК. Watson та Crick порушили наукові норми, покладаючись на інформацію, отриману іншими дослідниками. Проте, результат їхнього прориву був просто вражаючим.

Це дає нам теоретичні схеми дослідження сучасних норм. Сьогодні у ринковому просторі межі між чистою наукою, суспільними знаннями та інтелектуальною власністю є доволі розмитими. Багато компаній публікують наукову літературу, в той час як університети починають більш обережно ставитися до тих знань, які вони готові відкрити широким масам людей. Багато наших кейсів та статей фокусуються на стратегічних, операційних та етичних проблемах.

З.: Які практичні наслідки курсу?

В.: Вони дивовижні. У світі є всього п'ять чи десять університетів, які проводять подібні курси. Ми використовуємо наукові відкриття, зроблені у лабораторіях Гарварду і наші студенти вирішують, чи існує ринок для цих відкриттів, чи потрібно створювати для них ліцензії та патенти, чи можна створити компанію, яка б користувалася цими відкриттями і т. п.

Науковці та інженери в команді повинні здійснювати технічні дослідження та пояснювати їх МВА-студентам. Ті, в свою чергу, повинні замислюватися над перспективами комерціалізації.

З.: Які проекти було здійснено?

В.: Як приклад, можу навести минулорічний проект. Команда студентів університету прагнула застосувати певні свої винаходи для лікування раку. Було зроблено просто фантастичну презентацію щодо потенціальних ринків та стратегій комерціалізації.

З.: Чи траплялися випадки, коли проекти вигравали підприємницьку конкуренцію?

В.: Одна з команд, яка створила минулорічну виграшну ідею використала її для початку власного бізнесу. Цей бізнес, ясна річ, базувався на їхній власній технології.

З.: Чи всі проекти ведуть до виграшних бізнес-концепцій?

В.: Ні, і це також один з необхідних уроків. Багато ідей не спрацьовують і студентам це дуже не подобається. Але це реальність і до неї слід звикнути. Слід очікувати того, що навіть та ідея, яка здається нам виграшною, може в результаті виявитися провальною.

З.: Хто, на Вашу думку, отримує більшу віддачу від курсу, студенти МВА чи науковці?

В.: І ті, й інші. Іноді навчання відбувається у цілком неочікуваний спосіб. Один зі студентів на ранній стадії курсу сам побудував команду. Він оцінив однокласників відповідно до їхніх інтересів та навичок протягом перших кількох сесій і найняв тих, з якими прагнув працювати. Дивно те, що він був науковцем, доктором філософії, а не студентом МВА. І це була саме та команда, яка в результаті зуміла створити виграшну ідею.

Студенти МВА також часто говорять про корисність такого курсу для їхнього власного розвитку. Тому можна стверджувати, що подібний курс дійсно є чудовим експериментом, у результаті якого різні люди дійсно починають працювати злагоджено. Саме це було метою подібної програми.

Ярослав Федорак, за матеріалами HBS Working Knowledge.