Вершини професійної майстерності: не тільки для геніїв

Відносно нескладно домогтися, аби вас почали сприймати як «експерта». Набагато важче реально досягти рівня — стабільно-вищого, ніж в інших фахівців із вашої царини. У своїй новій книзі «Peak: Secrets from the New Science of Expertise» («Вершина: нова наука професійної майстерності»), написаній спільно з журналістом Робертом Пулом (Robert Pool), Андерс Еріксон (Anders Ericsson), психолог з Університету штату Флорида, розглядає, що може допомогли людині опанувати професійні висоти.

Андерс Еріксон (Anders Ericsson)

Більшу частину свого професійного життя Ви намагались зрозуміти, що відрізняє істинних професіоналів своєї справи від решти фахівців.

Саме так. Спочатку ми спробували ідентифікувати людей, які послідовно перевершували в чомусь своїх колег, а потім почали шукати: чи є в їхній передісторії щось, що могло б пояснити, як вони досягли такого рівня.

Ви були серед тих, хто свого часу сформулював правило 10 000 годин. Проте, виглядає, що у своїй новій книзі Ви дещо відійшли від цієї ідеї.

Справа в тому, що, наприклад, Малкольм Гладуелл (Malcolm Gladwell) неправильно проінтерпретував деякі наші висновки. Коли ми вивчали процес підготовки талановитих віолончелістів, то підрахували, що в середньому кожен з них присвятив самостійним заняттям 10 тис. годин. Але, по-перше, могли бути суттєві відхилення від цього середнього показника. По-друге, ніхто не казав, що йдеться про просте накопичення годин. Якщо ви працюватимете тільки важче чи більше, то нічого особливого не досягнете. Викладачі постійно спонукали музикантів освоювати щось нове, а працюючи самостійно вони намагались виходити поза межі того, що вміли.

Тобто якщо ви присвячуєте певний час шліфуванню чогось (у першу чергу того, на що рекомендував звернути увагу викладач чи наставник), по-справжньому глибоко занурюючись у таку цілеспрямовану роботу, то з великою ймовірністю зможете просуватися вперед.

Ви ілюструєте цей підхід на прикладі музикантів та спортсменів, але також пишете, що він підходить для різних сфер діяльності, зокрема, для бізнесу.

Думаю, що цю методологію можна застосувати практично у всіх царинах. Так, чималу частину книги присвячено лікарям. Стикаючись із проблемою пацієнта, вони намагаються прийняти найкраще рішення щодо лікування. Але через певний час (інколи через кілька місяців) може виявитись, що діагноз був неправильний, а тому потрібував іншого лікування. Тобто потрібно створити середовище, де можна було б оперативно отримувати нові дані від пацієнтів, які завершили лікування (на практиці це не завжди легко зробити), що дало б змогу, не затягуючи, корегувати процес лікування.

Для цього ви мусите створити бібліотеки з інформацією про пацієнтів. Я брав участь у кількох таких проектах. Ми дійшли висновку, що навчання відбувається набагато ефективніше, якщо ви фактично вже зробили помилку. Зібравши разом дані щодо схожих випадків, можна отримати матеріал для продуктивного навчання, яке гарантуватиме, що ви виправите прорахунок, котрий спричинив проблему. Аналогічний тип зворотного зв’язку можна застосувати, наприклад, у продажу. Найрезультативніші продавці дивитимуться, як ведеться продаж, надаватимуть вам зворотну інформацію, а потім визначатимуть, над чим вам слід активно попрацювати. Таким чином ви поступово вдосконалюватиметеся.

Загалом, багато людей прагнуть підвищувати свій професійний рівень. Як ці амбіції реалізуються на практиці?

Здається, що деякі найкращі компанії, нарешті, усвідомили: якщо сформувати сприятливе для продуктивного навчання середовище, від цього виграють всі. Бо, аби отримати переваги від навчання, потрібен високий ступень концентрації уваги. Якщо ви намагатиметеся щось освоювати під час обідньої перерви або в іншій ситуації, коли увага розпорошується, від цього не буде жодної користі.

» Докладніше на Amazon

Але чи усвідомлює бізнес практичну цінність цієї методики? Адже вдоволений персонал — це дуже важливий чинник підвищення прибутковості…

Я особисто впевнився: глибока залученість у процес навчання може давати людям величезне задоволення; особливо, якщо вони бачать, що вдосконалюючись можуть напряму впливати на результативність організації. Проте повинно бути певне співвідношення між часом, який приділяється самостійному опрацюванню чогось, і часом, що займає власне виконання роботи чи виступ. У таких сферах, як спорт та музика, ви тренуєтесь десь 99% часу, а виступаєте менш ніж 1%. Натомість у бізнесі ви працюєте приблизно 99% часу, а навчаєтесь менш ніж 1%.

У книзі також йдеться про способи покращення освіти в цілому.

На мою думку, слід відходити від системи, коли учнів змушують вивчати певну інформацію та факти, запам’ятовувати матеріал. Бо через рік вони це забувають, а потім знов вивчають чи не «з нуля». Замість цього давайте вчити дітей так, щоб вони відчували: знання, яких набувають, можуть принести реальну користь у повсякденному житті. Ми ж, дорослі, знаходячи джерела мотивації для учнів та допомагаючи їм набувати нових вмінь, вчимося краще адаптуватись до вимог навколишнього світу, а у міру того, як наші підопічні вдосконалюються, набуваємо більшої впевненості у своїх силах. І це дуже важливо.

Наприклад, людина любить грати в гольф та у вихідні систематично працює над собою. Чи може це їй допомогти вдосконалюватись у професійному плані?

Шліфуючи вміння у будь-якій сфері або допомагаючи комусь це робити, ви фактично набуваєте навичок ефективного навчання. Але не варто приділяти процесу більше часу, ніж ви фізично можете перебувати у стані найвищої концентрації. Думаю, проблемою є те, що люди тренуються чотири-п’ять годин, намагаючись вийти на вищий рівень. Якщо ви хочете досягти максимального фокусування, то, напевно, 15-20 хвилин — це найбільш відповідний час для того, щоб функціонувати на піку власних можливостей.

Освоюючи різноманітні вміння, люди водночас навчаються речей, котрі опосередковано впливають на їхню виробничу продуктивність. У книзі ми розглядаємо техніку ментальних репрезентацій. Цей інструмент дає вам змогу краще осмислювати ситуації, в яких опиняєтесь, а також відстежувати свої дії. Відповідно, якщо щось піде не так, ви зрозумієте, які моменти буде потрібно оцінювати інакше, коли доведеться знов стикнутись з аналогічними обставинами.

Також Ви зупиняєтесь на постаті Моцарта та здібностях, які він мав.

Ми шукали ілюстрації, з допомогою яких можна було б спростувати тезу про те, що деякі індивіди народжуються обдарованими. Моцарт — це найочевидніший приклад, який, напевно, спадає на згадку. Але, вивчаючи біографію композитора, можна переконатись, що його батько фактично був творцем системи навчання дітей молодшого віку гри на музичних інструментах. Йдеться про розвиток абсолютного музичного слуху, який, здебільшого, мають тільки найкращі музиканти (але не всі). Це загадкова здібність, котру дорослі не можуть набути, якби над цим не билися. Втім, дослідження показують, що є «вікно», яке припадає на вік від трьох до п’яти років, коли, займаючись з дитиною, можна розвинути в неї абсолютний музичний слух. У міру дорослішання мозок змінюється, натомість в цих дітей залишається щось на кшталт «розумової відсталості», яка дозволяє їм точно розпізнавати та запам’ятовувати висоту музичного звуку. Тобто певною мірою магічний талант Моцарта можна пояснити тим, що у дуже ранньому віці він почав навчатися гри на фортепіано, а тому набув вражаючої тонкості музичного слуху.

Тобто можна стверджувати, що якщо індивід прагне чогось досягти, він повинен знайти вчителя, котрий допоміг би йому просунутись вперед?

Можна знайти чимало свідоцтв, які спростовують припущення про те, що слід розпочинати працювати над чимось самостійно, вкладаючи в цей процес все більше часу та зусиль. Ми впевнились, що потрібна допомога вчителя, котрий допоміг би вам опанувати основи, а потім підібрав би методики, які є дієвішими, ніж ті, які, зазвичай, обирають люди. Також наставник бачить, що вам дається найважче, та допомагає долати перепони, таким чином вселяючи віру у власні силу. Знаєте, який висновок дослідження вразив мене найбільше? Те, що можна ідентифікувати будь-які обмежуючі фактори, котрі реально подолати з допомогою відповідних методів навчання. Скажімо, після 200-400 годин занять людина без жодної схильності до художньої творчості може навчитись малювати на певному рівні (зможе дарувати свої «творіння» друзям). Єдине чого ви не можете навчитись — це збільшувати довжину свого тіла.

Також потрібно навчатись на успіхах, яких вже досягнуто. Чи не так?

Власне так. Є навчальні спільноти, наприклад, в музиці, де кодифіковано найкращі апробовані шляхи до вершини. Цікаво, що всі, навіть генії, мусять йти однією ж тією дорогою. Справа лише в тому, щоб розпочати навчання якомога раніше, а потім мати стимули працювати все більше й більше. Тоді людина може досягати вершини вже в юному віці.

За матеріалами "Beyond 10,000 Hours of Practice: What Experts Do Differently", Knowledge@Wharton.