П'ять ознак видатних лідерів

Що відрізняє найвидатніших лідерів та як наблизитися до бажаного ідеалу? Хоча це питання обговорюється десятиліттями, більш-менш зрозумілої відповіді на нього й досі немає. Втім, на переконання Майка М’ятта (Mike Myatt), відомого автора та консультанта з питань лідерства, секрет справжнього лідерства як раз і полягає у повній відсутності будь-яких таємниць. Просто видатні провідники навчалися старанніше, ніж ті їхні колеги, котрі так і не спромоглися вийти поза межі пересічності.

Майк М'ятт (Mike Myatt)

У своїй новій книзі «Hacking Leadership» («Досконале лідерство») Майк М’ятт представив п’ять ознак, котрі відрізняють видатних лідерів від їхніх менш успішних колег.

Вміння знайти ціль. Видатні лідери мають чітко сформульовану ціль, чого не можна сказати про посередніх провідників, які приходять на роботу, аби просто виконувати свої управлінські функції. Останнім не дано зрозуміти: саме ціль дає людям наснагу і формує етичне корпоративне середовище, що, зрештою, і є основою стійкої конкурентної переваги.

Спільна ціль; цінності, що поділяють всі члени колективу; гармонізована візія, — такими є ознаки будь-якої видатної організації. Натомість лідери, яким не вдається об’єднати компанію навколо цих трьох «стовпів», створюють усі умови для панування посередності, а у підсумку прирікають її на процес повільного вмирання. Якщо найефективніші провідники цілеспрямовано формують організаційну культуру, то їхні не надто талановиті колеги покладаються на те, що вона якось розвинеться сама собою.

Багато хто не в змозі збагнути одну просту річ: прибуток не є рушієм цілі. Керівники, що орієнтуються включно на прибуток, можуть бути успішними лише впродовж певного періоду; проте сталого успіху їм не досягти.

Дотримання засади «люди — це найважливіше». Сам по собі лідер — це ніщо. Те, чи стане він ефективним провідником у першу чергу залежатимете від його ставлення до людей. Ви можете дбати про підлеглих, завойовувати їхню довіру та повагу, а можете цього не робити. Ви можете бачити в людях «сировину» для найефективнішого використання, а можете ставитися до них як до особистостей, яких потрібно розвивати та навчати. Ви можете бачити себе як особу, недосяжну для працівників, а можете відкрито спілкуватися з підлеглими, навчатися в них та створювати середовище, у якому їм було б найкомфортніше слідувати за вами.

Найкращі лідери ніколи не намагаються загнати людей в певні рамки, а навпаки — прагнуть дати їм якомога ширші можливості для розкриття себе. Бо в центрі їхньої уваги не стільки запровадження процесів та систем, скільки масштабування лідерства на всіх рівнях компанії.

» Докладніше на Amazon

Якщо лідер дає підлеглим можливість ставити його рішення та ідеї під сумнів — це ознака сили, а не слабості. Також варто пам’ятати: один із найбільш важливих та недооцінених аспектів навчання — це здатність забувати те, що ми знаємо. Керівники, які ніколи не змінюють свою думку, досягають лише одного — втрачають здатність зростати та розвиватися.

Вичавлювання складнощів. На відміну від посередніх керівників, котрі у складних процесах вбачають ознаку ефективності, видатні лідери прагнуть спрощувати управлінські системи. Адже складність губить інновацію, сповільнює розвиток та негативно впливає на організаційну культуру.

Але це не означає, що ми повинні забути про те, що живемо у складному світі, а також, що складність у принципі не може створити можливості для генерування доходів. Проте найефективніші лідери в змозі усвідомити, що прибутки видобуваються зі складності шляхом спрощення, а не через її ще більше поглиблення. «В простоті — найвища досконалість», — хоча цей вираз приписують Альберту Ейнштейну, насправді його автором є Леонардо да Вінчі. Але питання авторства не найважливіше, головне, що це правда.

Додавання «особистого». Якщо б щоразу, коли чуєш вираз «нічого особистого — це лише бізнес» можна було б отримувати по центу, то, напевно, розбагатів би кожний. Утім, видатні керівники усвідомлюють, що немає нічого більш особистого, ніж лідерство, а неспроможність вкласти у справу частку себе, по великому рахунку, означає нездатність вести людей за собою. У той час, коли не найкращі лідери утримують дистанцію між собою і підлеглими, по-справжньому ефективні провідники, навпаки, прагнуть якнайкраще взнати своїх людей та виявляють турботу про них.

У посередніх лідерах оточуючі бачать лише топ-менеджерів, натомість в високоефективних провідниках — непересічних особистостей. І ще, найефективніші лідери усвідомлюють, що вияв співчуття та доброти — це не ознака слабості, а навпаки, кульмінація вияву сили. Вони ніколи не йдуть до вражаючих результатів по спинах інших, замість цього — допомагають підлеглим досягти особистого успіху. Врешті-решт, очолювати людей може будь-хто, натомість одиниці в змозі зробити це добре. Ставтесь до своїх людей так, мов би від них залежало ваше життя, — тоді ви напевно досягнете лідерського успіху.

За матеріалами "5 Transitions Great Leaders Make That Average Leaders Don't", Forbes.