Як зібрати команду мрії

Найкраще, що може створити керівник — надійну команду, якій можна делегувати повноваження й отримати захищений тил, стверджує Кшиштоф Седлецький (Krzysztof Siedlecki), президент Європейської Бізнес Асоціації (EBA), глава японської фармацевтичної компанії Astellas Pharma LLC.

Моє головне досягнення — не компанія, а команда, яку мені вдалося створити, і котра працює як швейцарський годинник. У мене немає якогось свого рецепта побудови колективу. Є просто кілька пунктів, виконання яких дасть можливість зробити команду «своєю».

Перш за все, треба слухати людей. У США колись провели дослідження: що керівник вважає важливим для команди і що команда вважає важливою для себе. Керівники думали, що головне для команди — це зарплата. Логіка така: «Я заплачу хороші гроші, і вони будуть працювати цілодобово».

Гроші — це частина роботи. У тому опитувальнику, який дали команді дослідники, гроші як потреба теж були, але у відповідях вони потрапили далеко не в першу трійку. Знаєте, чого хотіла команда? Чіткої постановки завдань і розуміння потреб та побажань. Тому головне для керівника — навчитися дивитися з іншої позиції. Частіше задавайте собі питання: як на це дивиться співробітник, що його мотивує?

Людям в Україні не вистачає стабільності, політичної або будь-якої іншої. Їм потрібно розуміти, що буде через день, тиждень, рік-два-три. Ще більш залежні від обставин ті, у кого тільки одне джерело доходів. У мене працюють люди, які годують сім'ї, досить багато матерів-одиначок. Їм потрібно розуміти, що буде завтра, і потрібні гарантії, що все станеться саме так.

Є англійська ідіома: дай зайцю бігати. Як би його не вчили, він буде добрий у бігу, а літати не зможе. Так само і зі співробітниками. Є люди, які народилися з душею продавця, і, якщо таку людину закрити в офісі, посадити за комп'ютер і дати завдання забивати цифри з 9-ї до 6-ї, половина цифр буде введена неправильно і в результаті всі програють. Якщо ви пустите його в «поля» — він принесе користь компанії. І навпаки: якщо людину, яка народилася бухгалтером, випустити в «поля», він загубиться. Треба для кожної людини знайти свою нішу, в якій він зможе себе проявити та розвивати.

Дайте людині можливість приймати рішення і не карайте за всі помилки. Вже саме це поняття несе в собі можливість прорахунку. Якщо в дії можна зробити невірний крок — значить, немає питань і немає проблеми.

У першій компанії, в якій я працював, був принцип ватерлінії: кожен співробітник міг робити дірки в «кораблі», але вище ватерлінії. Це давало більший простір для прийняття рішень. Якщо нижче ватерлінії зробити дірку в кораблі-компанії, вона може затонути. Важливо визначити, де ця ватерлінія. Хтось міряє це грошима. У тій компанії мірилом було дивне почуття в шлунку, яке виникає при невпевненості. Якщо таке відчуття є, потрібно порадитися з іншою людиною, яку вважаєш компетентним, якому довіряєш.

Є ще один момент. Якщо хтось припустився помилки, що перш за все роблять? Шукають винного. Потім знаходять когось, не обов'язково винуватця, і публічно «вішають за ногу». Це виправило помилку? Ніяк. Більш того, всі інші, хто бачать таку показову кару, думають: «Навіщо мені це треба? Наступного разу я ніяких рішень приймати не буду». І всі будуть сидіти рівно і спокійно, поки їм не скажуть, що ж робити, поки їх не штовхнуть. Ось ви хотіли б працювати в такому бізнесі? Ні? Це все так просто.

За матеріалами Kyivstar Business HUB.