Сильні, бо гнучкі: як адаптивність допомагає бізнесу вижити

Джерело: Mind.ua

Пандемія COVID-19 створила підприємцям нетипові проблеми, поставивши на їхньому шляху досі незнані ризики. Вчені та практики, які раніше спробували передбачити подібного роду загрози, розглядали їх локально — у межах окремих країн. Реальність же змусила цілий світ жити та працювати за геть новими лекалами.

Потреби ринків змінюються, бізнес перебуває у процесі трансформації. Оскільки немає достовірної інформації, як ситуація розвиватиметься далі, не є можливим середньострокове та довгострокове макроекономічне прогнозування. Гнучкість та адаптивність переходять із тимчасових заходів (на період переорієнтації виробництв, бізнеспроцесів чи впровадження інновацій, змін) у постійні, тобто стають стилем, системою та культурою управління сучасного світу.

Вибір правильної управлінської моделі може стати гарною відправною точкою для виживання, зростання та масштабування власної справи. Що таке управлінська гнучкість та в чому її особливості? Яким критеріям мають відповідати гнучкі бізнес-моделі? Як знайти баланс між здатністю до швидкої адаптації компанії та її сталим розвитком? Які види та типи гнучкості існують і як сформувати ефективну модель гнучкого управління бізнесом, компанією, організацією? На ці питання спеціально для Mind відповідає Жанна Балабанюк, CEO консалтингової компанії R&C Kyiv Group LLC, PhD in HRM.

Впровадження динамічної моделі нарощування потенціалу дає можливість компанії поновлювати свої потужності, збільшувати їх та адаптуватися до зовнішніх змін. Саме динамічні можливості є основою для організаційної гнучкості.

Вчені та практики класифікують декілька видів та типів гнучкості.

Організаційна гнучкість — результат взаємодії між реагуванням організації та її управлінськими можливостями. Однак організаційна гнучкість залежить від динаміки змін та шести ключових елементів, як-от:

• інтенсивність змін;
• частота змін;
• складність (глибина) змін;
• непередбачуваність того, як швидко компанія реагує на зміни;
• досвід;
• як компанія координує свої дії з цими змінами.

Існує кілька різних типів організаційної гнучкості: стратегічний, тактичний і операційний. Кожен з них має свої особливості.

Стратегічна гнучкість — коли стратегія, структура та культура організації коригуються між собою. Стратегія компанії повинна бути динамічною та трансформуватися відповідно до змін у зовнішньому середовищі. Водночас компанія має чітко слідувати своїй довгостроковій меті, адаптуючи свої середньострокові (проміжні) цілі до умов зовнішнього середовища.

Операційна гнучкість (разом із підприємницькою орієнтацією) — спрямована на удосконалення та покращення бізнеспроцесів й управлінських операцій. Компанія може створити конкурентну перевагу та розширити свої можливості завдяки своїй здатності модифікувати бізнеспроцеси. Це буде її реакцією на зовнішню та внутрішню невизначеність шляхом створення гнучких робочих процесів та операцій.

Технологічна гнучкість — це здатність впроваджувати технологічні зміни. Кардинально змінена або замінена технологія виробництва чи надання послуг починає цикл постійного вдосконалення для підтримки цих нових бізнеспроцесів. Технології, які добре функціонують у стабільні періоди поступових змін, часто не здатні пережити революційних змін. Гнучкість технологій створює можливість для компанії добре функціонувати в обох типах середовища.

Здатність змінюватися має бути невід’ємною частиною оригінального технологічного проєкту. Багато технологій обмежені конкретними нішами. Однак гнучкість технології призводить до розширення та розвитку технологій, які працюють у різних нішах або можуть бути швидко перенесені в інші ніші. Це має зайняти мінімум часу, зусиль, витрат і поліпшити ефективність роботи співробітників.

Гнучкість ІТ-систем — наявність стабільної бази можливостей і водночас гнучкості в довгостроковій перспективі. Такі системи мають високий рівень модульності, застосовності, багаторазовості, повторної комбінації та відкриті для зв’язків з іншими системами. Їхня структура забезпечує можливість кардинальних змін, тоді як налаштовані модулі можна поступово вдосконалювати для збільшення застосовності до конкретного бізнеспроцесу. Інформаційні системи мають включати здатність прогнозувати майбутнє, а також справлятися з несподіваними подіями в нинішніх умовах.

Гнучкість виробничих систем — належить до здатності виробничої системи ефективно та швидко реагувати на зміни виробничих потреб та вимог. Визначено два типи гнучкості виробничих систем: гнучкість продукції та гнучкість процесів. Перша стосується різноманіття заводських варіантів певного товару. Друга — це характеристика промислового процесу для роботи в різних динамічних умовах експлуатації.

Фінансова гнучкість, або високоліквідність — є важливим елементом гнучкості компанії. Вона включає три ключові елементи: платоспроможність організації, позичальність та інвестиційну спроможність. Фінансова гнучкість є фундаментальною для інвестицій. Структура капіталу також має бути гнучкою. Компанія матиме достатньо фінансів для запланованих і незапланованих змін, і це сприятиме її адаптивності. Менеджерська гнучкість має більше можливостей для збільшення фінансової гнучкості. Однак фінансова гнучкість сама по собі не є вирішальною. Оскільки, наприклад, за недостатнього рівня компетенції вищого керівництва, вона може зрости в короткостроковій перспективі, але не в середньо- та довгостроковій.

Метагнучкість — це адміністративна здатність вирішувати парадокси. Виявлено позитивний взаємозв’язок між метагнучкістю чи здатністю до навчання та ефективністю роботи співробітників. Відкриває можливості для компаній створювати, підтримувати нові починання та розвиток співробітників. Зокрема, має в собі два типи: потенційна спроможність (можливості набуття та засвоєння знань) і реалізована здатність (перетворення та використання знань). Співробітники повинні швидко адаптуватися до змін компанії та підтримувати всі види гнучкості. Для цього потрібно бути відкритим до змін, мати хороші навички навчання та розвивати універсальні робочі навички.

Гнучкість ресурсів — здатність виробничих ресурсів динамічно перерозподілятися з однієї стадії виробничого процесу на іншу у відповідь на зміну вузьких місць. Основний гнучкий ресурс — гроші. Головна мета гнучкості ресурсів — підвищення ефективності виробничих систем при раціональному (обережному) використанні. Однак традиційні фактори створення доданої вартості (наприклад, основні засоби) стають менш актуальними. Нові можливості перенесли увагу на нематеріальні активи — інтелектуальний капітал та системи управління знаннями, які важко наслідувати конкурентам. Отже сьогодні вони відіграють роль рушіїв конкурентних переваг.

Гнучкість людських ресурсів. Застосовують чотири основні механізми, які сприяють потенціалу ефективності та гнучкості персоналу. Це метапрограми, збагачення робочих місць, ротація робочих місць та розподіл робочих місць. Разом вони забезпечують аспекти широкого організаційного контексту (формування, довіра та лідерство), заохочують зростання, високу гнучкість та ефективність компанії.

Однак гнучкість людських ресурсів є ширшою. Вона, серед іншого, включає: гнучкість робочого місця (графік роботи, гнучкі форми зайнятості), варіативність співвідношення постійних та тимчасових працівників (фрілансерів). Крім того, компанії використовують гнучкі підходи до реалізації функцій та технологій управління персоналом (організаційне проєктування, наймання, навчання та розвиток, оцінка персоналу, результати діяльності та винагорода, комунікаційна та корпоративна культура).

Менеджерська гнучкість — є стратегічним активом компанії, який об’єднує характеристики гнучкості окремих менеджерів, управлінських команд та організаційної культури компанії. Підвищена невизначеність зменшує капітальні видатки фірми навіть після контролю інвестиційних можливостей та наявності фондів.

Менеджерська гнучкість — це гнучкість у строках та масштабах інвестицій, що забезпечуються реальним варіантом інвестування. Здатність керівництва компанії приймати інвестиційні та інші рішення базується на поточних або прогнозованих ринкових умовах, на відміну від будь-яких заздалегідь прийнятих уявлень. У часи невизначеності основні засоби компанії можуть мати різні оцінки та значення, але нематеріальні активи, як-от інтелектуальний капітал, можуть бути важливим фактором для розрахунку привабливості бізнесу для інвестування.

Найважливішим фактором є пошук правильного балансу між різними видами та типами організаційної гнучкості. У неврівноважених управлінських системах неможливо отримати підвищення продуктивності праці та показників роботи співробітників. Наприклад, коли компанія концентрується на фінансовій гнучкості, однак вона не розвиває метагнучкість та гнучкість людських ресурсів, компанія не може покращити свою ефективність та ефективність роботи співробітників.

Потрібно регулярно аналізувати гнучкі інструменти управління та коригувати їх у реальному часі. Це можливо завдяки відкритій комунікаційній політиці та системі зворотного зв’язку всередині компанії. Компанії, що налаштовані впровадити системний адаптивний підхід та створити власну модель гнучкого управління, мають розробити стратегію переходу на нову модель, провести аудит гнучкості бізнесу відповідно до кожного виду і типу гнучкості, розробити стандарти гнучкості й далі — вийти на створення власної моделі гнучкого управління та впровадити її в регулярну практику.

Ілюстрація: New Signature