Складність та проблеми лідерського розвитку
Попри всю очевидність змін, чимало керівників не усвідомлюють, що застосування вчорашніх управлінських підходів лише поглиблюватиме сьогоднішні проблеми, — стверджує Джефф Босс (Jeff Boss), фахівець з питань адаптивного лідерства. Він аргументує цю думку висновками дослідження, проведеного Ніком Петрі (Nick Petrie), старшим науковцем Center for CreativeLeadership.
Джефф Босс
(Jeff Boss)
|
Ні для кого не секрет, що сучасне конкуренте середовище змінюється швидше, ніж будь-коли раніше, і його складність наростатиме щодня, як снігова куля. Більше недостатньо покладатися на засади, якими ви керувалися, вперше опинившись на управлінській посаді. Технологія змінилася, а це означає, що те, як ви спілкуєтесь з людьми та як їх надихаєте також повинно змінитися.
Проблемою є те, що лідери намагаються знайти шлях в океані складності, використовуючи ті ж методи та підходи, котрі застосовували завжди. Наприклад, стикаючись із різними викликами, вони звертаються до людей та функцій, що знаходяться поруч (скажімо, всередині штаб-квартири компанії), хоча потрібно також залучати фахівців із територіально віддалених підрозділів. У підсумку люди, котрі знаходиться на «периферії», не мають тих можливостей лідерського розвитку, які є у працівників, що перебувають в епіцентрі подій. Таким чином у компанії формується «перекіс» у професійному розвитку її членів, а тому цілком природно, що не всі її структури можуть ефективно діяти в непростих умовах.
Аби компанія могла краще управляти складністю, варто вчинити наступні дії.
1. Змінити сприйняття підходів до професійного розвитку. Відповідно до дослідження Ніка Петрі, працівники вважають, що питання їхнього лідерського розвитку є справою спеціально призначеного для цього менеджера. Але це не так. Слід прищепити культуру, яка б спонукала людей зрозуміти, що їхнє професійне зростання залежить у першу чергу від них самих. Для цього потрібен лише когнітивний зсув у бік більшої допитливості. Адже що більше запитань ставитиме наш мозок, то з більшої ймовірністю він знаходитиме на них відповіді.
2. Розвивати адаптивність. На думку генеральних директорів, опитаних в ході вищезгаданого дослідження, найбільш затребуваними якостями є креативність та здатність індивіда адаптуватися до змін. Якщо конкретніше, то йдеться про когнітивну гнучкість (спроможність вчитися, забувати вивчене та вчитися заново), вміння переключати емоційні «кнопки», виходячи з особливостей певної ситуації; а також впевненість перед обличчям невідомого та здатність мислити стратегічно.
3. Позбутися стандартного сприйняття поняття «лідерство». Як пояснює Керол Двек (Carol Dweck) у своєму бестселері «Mindset: The New Psychology Of Success» («Умонастрій: нова психологія успіху»), переможців від тих, хто програв, відмежовує один-єдиний фактор, а саме — налаштованість мислення. Так, в останніх воно зорієнтоване на фіксування того, що є. У свідомості «лузерів» глибоко вкарбувалося переконання, що навички та певний склад розуму притаманні людині від народження; а тому їх неможливо розвивати. Наприклад, такий індивід може сказати собі: «Мені не надто добре дається взаємодія з людьми» або «В математиці я повний "нуль"». У свою чергу, переможцями рухає віра в те, що будь-яке вміння можна освоїти і успіх залежить виключно від бажання людини просуватися вперед.
Якщо взяти суто сприйняття лідерства, то чимало людей вважають, що його стрижнем (крім десятків особистих якостей, зокрема, таких, як мужність, рішучість та харизма) є статус, посада або ранг людини. Насправді ж, сутністю лідерства є прагнення індивіда розширювати сферу власного впливу та надихати інших, демонструючи певний тип поведінки. Тож, аби краще підготувати компанію до функціонування в умовах складності, потрібно врахувати ще одну засаду.
4. Врахувати, що лідерський розвиток мусить відбуватися не в горизонтальній, а в вертикальній площині. Коли людина отримує нову для себе посаду — це означає, що вона має вміння, потрібні для виконання певної роботи. Проте з часом їх стає недостатньо, і для повноцінного виконання нової ролі працівник мусить вдосконалювати свої навички та набувати нових (горизонтальне зростання).
Але фокусуючись на макрорівні професійного розвитку (як-от освоєнні нових вмінь), ми часто випускаємо з поля уваги макрорівень, яким є «дорослішання» індивіда як лідера та свідоме прийняття ним більшої відповідальності (вертикальне зростання). Тобто можна додати нове програмне забезпечення (розвиток по горизонталі), а можна провести апгрейд системи, яку вже маємо (розвиток по вертикалі). Варто врахувати і те, що раніше чи пізніше настає мить, коли додавання нового софта стає марною тратою грошей та зусиль.
За матеріалами "Study Reveals 4 Leadership Trends In Dealing With Complexity", Forbes.
|