«Підрив» організаційної моделі, який врятує довкілля та не дасть нам збожеволіти

Тип організації, який впродовж століть використовує людство, не тільки безнадійно застарів, але неухильно руйнує як Землю, нашу спільну домівку, так і життя кожного з нас. Чому це так та що може стати альтернативою домінуючим укладам? На цим питанням розмірковує у своїй статті Ранджит Горд (Ranjit Gorde), консультант фірми Gorde Consulting.

Питання сталого розвитку вже стало наднагальним. Крихітна «колиска» нашого життя стрімко наближається до межі повного виснаження, а ми продовжуємо невпинно руйнувати довкілля.

Вид homo sapiens прожив на Землі кілька тисячоліть, не завдаючи значної шкоди її екосистемі. Проте безупинне зростання чисельності населення та нестримна індустріалізація похитнули цей баланс не на користь природи.

Занепад життя є особливо очевидним у містах. Нелюдські житлові умови, забруднення повітря, сміття, божевілля хаотичних транспортних потоків, стрес та перенапруження, трагедії розірваних стосунків, злочинність та громадські заворушення. І це тільки деякі характеристики великих міст. Темпи урбанізації зростають по експоненті. В 1800-му році лише 3% світового населення проживало в містах; в 1900-му ця цифра становила 14%, ще через 100 років — 30%, а в 2014-му — сягнула приголомшливих 54%. Якщо ця тенденція триватиме, до 2050-го року міста стануть домівкою для 70% населення світу.

Єдиний найочевидніший чинник, який формує характер наших міст, — це приватні та державні підприємства. Практично вся міська інфраструктура працює на вдоволення їхніх потреб. Будівлі дають площу для ведення діяльності, різні транспорті системи перевозять персонал, лікарні лікують хворих, готелі приймають гостей, торгові центри та театри служать для розваг.

Чисельність населення, що невпинно збільшується; ненаситна людська жадібність та консюмеризм — ось основні причини, чому ми опинилися в такому становищі. Поки що ініціативи зі сталого розвитку принесли більш ніж скромні результати, тому що вони нереалістичні, обтяжливі, і, крім усього, не кожний готовий підписатись під їхньою доцільністю. Незалежно від того, що на всі лади передрікають пророки Судного дня, чимало керівників бояться, що програми сталого розвитку, які їм нав’язуються, можуть обернутись катастрофічними наслідками для бізнесу.

Отже, рішення в цій царині мусять бути практичними, більш дешевими та піддаватись адаптації до конкретних обставин. Лише тоді вони впроваджуватимуться в масовому масштабі та принесуть реальну віддачу.

Корінням проблеми є архаїчна організаційна модель, яку використовують компанії цілого світу. Більшість із них слідують «сакральному» правилу, яке говорить: «Всі наші співробітники мусять працювати під одним дахом». А тому організації повинні забезпечити своєму персоналу належне робоче середовище, надати потрібні інструменти та інші речі залежно від виду діяльності. Цілком зрозуміло, що для цього потрібно все більше й більше фінансових та природних ресурсів.

Але сьогодні, коли ми маємо комп’ютери, інтернет, хмарні технології, ERP-системи, інструменти кібербезпеки, не обов’язково збиратись в одному місці, щоб обмінятись результатами своєї праці. З’єднувальність зробила відстань неважливою.

Напевно нова організаційна модель e-enterprise підійде не всім, але вона допоможе більшості компаній позбавитись тягаря забезпечення відповідних умов праці. У свою чергу, співробітники зможуть працювати будь-де, де їм буде зручно — вдома, в кафе, парку чи інших місцях.

У кіберпідприємствах формуватиметься новий тип оргкультури, запроваджуватимуться нові системи взаємодії з персоналом та нові методи управління. Через кіберкоридори організації з’єднаються з тими, хто найкраще може забезпечити вдоволення їхніх потреб. Кожний стейкхолдер зможе бути або штатним співробітником, або винайматиметься для виконання конкретного завдання. Хоча фізична інфраструктура стиснеться до мінімуму, завдяки технологіям з’єднувальності кіберорганізація зможе розширюватись практично без обмежень.

Якщо модель e-enterprise стане домінуючою в цілому світі, буде заощаджено фінансові та природні ресурси в кількості, яку наш розум не спроможний осягнути. Невпізнанно зміниться вигляд наших міст. Величезні будівлі, мережі доріг, системи громадського транспорту — все це стане зайвим. Міста потребуватимуть менше електроенергії, води та інших ресурсів. У них меншою мірою проявлятиметься проблема перенаселення і забруднення повітря — з’явиться більше відкритих просторів, парків та дерев.

Крім усього, настане кінець нашої майже рабської залежності від корпорацій. Нарешті, ми станемо володарями свого життя, знов візьмемо у свої руки контроль над власним часом, покращимо свої особисті стосунки та стосунки з оточенням. І, найважливіше: ми врятуємо навколишнє середовище для себе та наступних поколінь.

За матеріалами "A destructive organisational model that will save the environment, and our sanity!", LinkedIn.

Ілюстрація: Depositphotos.com