Епоха менеджменту завершується?

«Поняття "менеджменту", успадковане з промислової доби, вичерпало себе», — пише у своїй статті Ендрю Чахоян (Andrew Chakhoyan), засновник та керуючий партнер Strategic Narrative Consulting. Чи можна повною мірою погодитись з цією тезою. Ось як автор обґрунтовує свою думку.

«Ключем до менеджменту є позбавлення від менеджерів», — сказав Рікардо Семлер (Ricardo Semler) під час конференції TED. Ця фраза, ставши «вірусом», розлетілася мережею. Серед інших понять, які прозвучали з вуст Семплера, — «промислова демократія» та «корпоративний реінжиніринг». Семлер не представник академічних кіл, а CEO успішної виробничої компанії Semco Partners. Тому навряд чи його слова можна сприймати як данину модним теоріям з організаційного дизайну. Швидше, варто визнати, що настав час переосмислити поняття «менеджменту». Успадковане з промислової доби, воно вичерпало себе.

За оцінками Світового банку, чисельність робочої сили в світі складає 3,5 млрд. людей. Зрозуміло, що не всі вони в коротко- або навіть середньостроковій перспективі працюватимуть у середовищі без менеджменту. Традиційна організаційна структура все ще краще всього підходить для виконання левової частки роботи.

У світі, де домінують волатильність, непевність, складність та неясність, у першу чергу найперспективніші технологічні стартапи (ті, які оцінюються на рівні понад $1 млрд.) стануть адептами постієрархічної моделі (а деякі вже ними стали). Сучасне конкурентне середовище можна охарактеризувати одним словом — «підрив». Поступальний розвиток, безперервне вдосконалення, оптимізація бізнес-процесів — це більше не виправдовує очікувань. Хоча такі методи й надалі залишаються необхідними — не можна покладатися лише на них. Сталого успіху нереально досягти без внутрішнього підприємництва або генерування проривних ідей всередині організації.

Організаційну дилему, з якою стикаються амбітні «підривники», дуже добре ілюструє приклад Netflix. Петті Маккорд (Patty McCord), свого часу HR-директор компанії, ідентифікувала проблему, котра, якщо дивитися з позицій сьогодення, виглядає очевидною. Із розширенням бізнесу зростає складність — і за це компанія розплачується зменшенням частки найталановитіших фахівців.

Маккорд вразила всіх нетривіальністю рішення, яке запропонувала. За її словами, «багаторічний досвід показав: якщо ми попросимо людей керуватися логікою та здоровим глуздом, то в основному отримуватимемо кращі результати за меншу вартість».

Коментарі щодо корпоративної культури Netflix часто стосуються конкретних HR-процедур (як-от час відпустки, що визнається працівником, і відмова від звітів про витрати на відрядження). Але це тільки похідні масштабної ідеї, сутністю якої є те, що складністю бізнесу не потрібно управляти з допомогою стандартизованих процесів та безперервним розширенням набору правил. Маккорд відстоювала як раз протилежне: обмеження тиранії процедур, залучення кращих із найкращих та надання їм можливості самим управляти своєю роботою у максимально гнучкому середовищі.

Сьогодні ми визначаємо менеджмент як процес управління організацією як такою і людьми, зокрема. При цьому управління практично ототожнюється із контролюванням. І якщо це не є сигналом небезпеки для будь-якого CEO, котрий управляє всім чим завгодно (крім хіба що фабрики, де виробляються якісь «прибамбаси») — тоді взагалі важко щось сказати. Стів Джобс влучив «просто в око», коли зауважив: «Немає жодного сенсу винаймати розумних людей та казати їм, що слід робити — ми наймаємо розумних людей, аби вони казали нам, що робити». Важко уявити, що ця думка знайшла б відгук у сучасників, якби Джобс жив у ХVII-му столітті або навіть 50 років тому. «Зоря» постменеджменту лише займається і технологічний прогрес, що безупинно набирає обертів, є рушієм руйнування застарілих парадигм.

Якщо розподіл праці був неодмінним атрибутом промислової доби, то зараз стає дедалі важче структурувати нефізичну роботу, класифікуючи її за окремими завданнями. Незалежно від того, як ми називаємо нинішні реалії (цифрова доба, четверта промислова революція чи «друга машинна епоха») — суттю є те, що вся робота, яка потребує контролювання, передається роботам чи алгоритмам. Природа ж нестандартної, творчої праці є такою, що її практично неможливо вписати в межі, які традиційно визначають об'єкт управління.

І друга фундаментальна зміна: звичний стратегічний процес, що складається з розробки плану та його реалізації, відходить у небуття. Те, що раніше виглядало як «продирання крізь хащі», тепер сприймається як адаптація до середовища, що зазнає безперервних змін. Стратегія мертва. Протистояння невизначеності є викликом номер один, і якщо слідувати кліше — ще і можливістю номер один. Якщо ваша компанія не «підривник» — це слід сприймати як недвозначний сигнал: невдовзі «підірвуть» і її.

Ієрархічна управлінська модель більше не дозволяє протистояти викликам сучасної економіки. Як влучно зауважив один експерт, кожний «стовп» сучасної організації перебуває в безупинному русі.

Крім усього, непорушності статус-кво сприяє бізнес-словник, який часто вживається в організаціях: директори видають директиви, президенти засідають у президії, управлінці управляють. Але всі ці типи дій генерують набагато менше цінності, ніж колись. У гонитві за впорядкованістю вони стримують інновацію та душать креативність.

Відчуття контексту, периферійний зір, дизайн-мислення та міждисциплінарний підхід — ці поняття стають «трендовими» у сучасному корпоративному середовищі. І це цілком природно. Виключно організація проектного типу — де ліквідовані посади, де вчорашній рядовий член команди сьогодні стає її керівником — може забезпечити гнучкість та швидкість, яких потребує сучасний бізнес.

«Куратор контексту» — цей термін варто запровадити до ділового лексикону. Управління проектом полягає не в розподіленні завдань та відстежуванні результативності виконання. Зараз управляти проектом означає розширювати рамки меж, в яких працюють люди, визначати ширший контекст для їхньої діяльності та органічно інтегрувати роботу однієї команди до цілого бізнесу. Щоб виграти битву, замало запозичити досвід Netflix у намаганні збільшити в компанії частку найталановитіших фахівців. Замість того аби управляти такими індивідами, потрібно сформувати контекст, в якому вони зможуть повною мірою розкрити свій потенціал.

За матеріалами "Is the era of management over?", World Economic Forum.