Лідерство майбутнього: від розуму до серця

У час, коли роль штучного інтелекту невпинно зростає, ми можемо зберегти свою унікальність тільки поглибивши свою людяність, — вважає Майкл Джонс (Michael Jones). Цікаво, що Джонс здобув визнання в двох світах — в творчому (як піаніст та композитор) і в управлінському (як фахівець із питань розвитку лідерства та автор популярних книг). У своїй останній книзі — «The Soul of Place» («Душа місця») — він розглядає, як лідери можуть переосмислити сутність організацій, підходячи до них як до живих істот.

Майкл Джонс (Michael Jones)

Отже, швидше за все, в майбутньому трансформація свого внутрішнього світу стане стрижнем наших зусиль. Ми мусимо розвинути в собі якості, котрі неможливо запрограмувати — навчитись повноцінно використовувати пристрасть, емпатію та закладену природою потребу взаємодії з іншими людськими творіннями. Інакше всі наші прагнення і спроби сконструювати бажане майбутнє стануть зернами, кинутими в незораний переліг.

Наше серце не лише підтримує в нас життя — також у ньому зароджуються паростки нового. Сталий розвиток, спроможність відновлювати та вдосконалювати те, що є, — цього для майбутнього буде замало. Щоб процвітати, потрібна культура, здатна до самовідновлення, яка б не просто зберігала, але й генерувала життя. Напевно, у прийдешньому буде величезний попит на лідерів-митців, здатних допомогти людям з’єднатись зі своїм серцем.

Лідерство серця народжується з нових способів формування зв’язків зі своїм «я», громадою та життям у цілому. Культивування мудрості серця розпозичається з пошуку відповідей на такі запитання: Що може стати істинною «домівкою» для мене як особистості? Що мене хвилює найбільше? Які дари дала мені природа та як вони відбивають мої глибинні відчуття покликання й цілі? Що я можу привнести до простору, який є по-справжньому «моїм»? Коли я відчуваю себе найуразливішим, а коли моя життєва енергія досягає піку? В які миті я досягаю стану душевного піднесення? Що може допомогти мені по-новому подивитись на звичний світ?

Лідер повинен створити культуру, яка б стала «домівкою» для сердець людей. (Слово «культура» походить від латинського «colere», що, серед іншого, означає — обробляти, вирощувати.) Якщо в епоху технологій найважливішим було піднятися якомога вище сходами успіху, то лідерство серця є зсувом вниз, до внутрішньої локальності. Йдеться про культивування плідного ґрунту, на якому люди змогли б знайти шлях до своїх сердець. Встановивши контакт із відчуттям коріння, що зв’язує нас зі «своїм» місцем, ми починаємо поглиблювати стосунки з джерелом буття як такого.

Питання, які ставляться серцем, створюють ґрунт, готовий прийняти насіння наснаги, котрий скеровуватиме нас до того, що ми більше всього хочемо створити в світі. Маючи правильні насіння та ґрунт, можна створити новий тип культури, здатний дати життя спільноті, що самовідновлюватиметься, перебуваючи в гармонії з тим, як мислить та діє природа. Зрештою, природа є невід’ємною частиною нас як людських творінь. Возз’єднавшись з нею, ми не лише осягнемо найбільшу таємницю життя, але й заново відкриємо істинну частку себе самих. Під час цієї подорожі від розуму до серця докорінно зміняться наше уявлення про лідера. Якщо раніше ідеалом провідника був сильний рішучий індивід, що служить благородній справі, то тепер — це «садівник». Сповнений непідробним смиренням та благоговінням перед життям, він пізнає та діє разом з учнями, котрі, завдяки відкритості та допитливості розуму, притягають до себе світ. Напевно, кожний, хто здійснює подорож до серця, є одночасно і «садівником», і учнем, котрий задіює всі свої відчуття, намагаючись вловити, яким хоче стати наш світ. А це відкриває перед нами деякі неймовірно цікаві можливості.

• А що якщо найдивовижніша інновація, що виведе нас на новий виток еволюції — котрий, власне, є метою нашого буття, тільки починає зароджуватись?
• А що якщо ми житимемо не в байдужому до нас світі, а у всесвіті, що трансформується і при цьому лише через нас може реалізувати свій потенціал?
• А що якщо в нас з’явиться мрія — проект серця, для втілення якого не вистачить тільки нашого життя?
• А що якщо за своє сутністю ми є свідомістю, а не матерією, і потенціал свідомості світу може розкритися повною мірою тільки коли ми діятимемо не поодинці, а разом?

Зараз ми стоїмо на порозі і грандіозної можливості, і величезного ризику. Куди нам рухатись далі? Можна зробити крок вперед та створити «домівку», що живитиметься енергією життєдайності та любові, а можна відійти назад та наразитись на ризик знищення песимізмом, тривогою та страхом.

У наших силах матеріалізувати світ, якого ще немає, і до якого поки що ми можемо тільки прагнути. Формування нового всесвіту може стати надзвичайно складним завданням для стратегічного розуму, але для серця — це буде усього лише дитячою грою.

За матеріалами "Leading from the heart", management-issues.