Медіація для бізнесу, або
Як побачити у конфлікті переваги

Автор: Надія Пустовойтова, IFC Advisory Services, Eastern Europe and Central Asia.

Конфлікти, висловлення незгоди, розбіжність позицій — в принципі, нормальні явища для бізнес-середовища, як і загалом для суспільства. Інше питання — чи в змозі бізнес впоратися зі своїми конфліктами та перетворити їх на можливості для розвитку? Конфлікт із зовнішнім партнером, особливо якщо він переноситься у судову залу, може перервати звичайний виробничий процес, забрати час, призвести до неочікуваних витрат та зашкодити репутації підприємства. Конфлікт всередині організації загрожує роз'єднанням команди, інтригами, неефективним прийняттям рішень і, зрештою, розділом або колапсом бізнесу.

Для тих, хто зацікавлений вирішувати свої спори і конфлікти з користю, а також завбачати потенційно конфлікті ситуації, варто розглянути такий інструмент як медіація — вирішення спорів і подолання розбіжностей через залучення до процесу переговорів третьої незалежної сторони.

Цільова аудиторія для застосування медіації дуже широка — від малих підприємців до великого бізнесу, у різноманітних сферах виробництва та послуг. Медіація потенційно може бути корисною послугою для новостворених товариств — медіатор може залучатися на етапі укладення статутів товариства — тобто виступати фасилітатором у переговорах між засновниками — та допомагати партнерам визначати і стандартизувати їх взаємовідносини, обов'язки та можливості щодо прийняття рішень. Багато конфліктів у товаристві виникає на тому ґрунті, що партнери домовляються про створення бізнесу шляхом потискання рук, не замислюючись про те, що буде з бізнесом, якщо у майбутньому один з засновників схоче піти, продати або передати іншій стороні свою частку бізнесу, або помре чи втратить дієздатність. Звісно, якщо партнери приділять час цим питанням від самого початку — в момент створення товариства — спосіб дій у подібних випадках у майбутньому можна бути визначити швидко і без суперечок, а, отже, вийти з ситуації з найменшими витратами і ризиком для бізнесу. Інше поле для застосування медіації — спори з клієнтами та постачальниками щодо якості або вартості отриманих товарів/послуг, термінів постачання, виконання договору, тощо. Адже для малих і середніх підприємств звертатися до суду у таких спорах просто невигідно. Судовий розгляд часто перетворюється на надто дорогу і розтягнуту у часі процедуру, яка не варта тих ресурсів, що на неї витрачаються.

Уявіть собі ситуацію, коли три друга заснували і провадили досить успішний бізнес, пов'язаний з вантажними перевезеннями. Але з часом один із засновників помер від інфаркту. Його вдова, що не мала жодного стосунку до бізнесу чоловіка, очікувала отримати пропорційну частину справедливої вартості бізнесу за ту частку, що належала її чоловікові, від двох інших засновників. Але ті не схотіли брати на себе додаткові боргові зобов'язання і відмовилися її купувати. Як можна здогадатися, між власниками не було укладено угоди про купівлю-продаж акцій і це питання не було прописано у статуті їх товариства. Отже, вдова не мала жодних шансів примусити двох інших власників ані ліквідувати товариство, ані викупити акції свого чоловіка у судовому порядку, і перетворилася на пасивного міноритарного інвестора у бізнес, що традиційно не сплачував дивідендів. Згодом, вона продала свою частку бізнесу за ціною на 35% нижче його мінімальної справедливої ринкової вартості і за схемою, відповідно до якої покупець сплачував третину загальної вартості у момент придбання, а решту дві третини — рівномірними щомісячними платежами протягом десяти років.

Якщо розглянути цю ситуацію з точки зору дотримання інтересів її учасників, то можна припустити, що у даному випадку усі програли. По-перше, партнери не подбали про долю власного бізнесу ані у момент його створення, ані пізніше, коли він запрацював і став успішним, не обумовивши свої права і обов'язки у разі виходу одного з партнерів з товариства, його смерті, тощо. По-друге, у випадку, коли це вже сталося, сторони не скористалися нагодою вирішити спірну ситуацію за допомогою посередника, що допоміг би їм виявити власні інтереси та дійти обопільної згоди. Адже у інтересах вдови було не втручатися у бізнес, що раніше належав її чоловікові, а отримати за нього справедливу вартість, і те, що вона врешті погодилася на значно нижчу суму, говорило про її готовність домовлятися. У інтересах двох інших партнерів було попередити зовнішнє втручання у бізнес і зберегти його, бажано, з найменшими витратами. У такому випадку прихід нового власника навряд чи став найкращим виходом з ситуації, особливо враховуючи, що ним стала стороння людина, не знайома з особливостями відносин між партнерами.

Зовсім інший приклад, коли суперечка була вирішена за допомогою медіатора і сторони спору перейшли на новий рівень співробітництва. Компанія, що займалася оптовою торгівлею споживчими товарами, мала спір з фірмою-консультантом, яка надавала їй комп'ютерні послуги, послуги з підвищення кваліфікації персоналу і організації корпоративних заходів. Спір стосувався розміру рахунку, який компанія отримала від консультанта за двотижневий тренінг-круїз, організований для її співробітників. Компанія переконувала, що погоджувалася лише на корпоративний розважальний захід, і навчання та відпочинок на комфортабельному лайнері — це зовсім різні речі, і не погоджувалася сплачувати вартість консультаційних послуг. Консультант, у свою чергу, доводив, що впродовж круїзу, він провів навчання для співробітників із особливостей нещодавно встановленої операційної системи і прикладних програм, а також розповів про різні варіанти оптимізації системи управління підприємством і передав співробітникам відповідні матеріали. Поворотний момент у спорі настав, коли медіатор запропонував сторонам зосередитися на позитивних аспектах їх співпраці у минулому, якщо такі є, а також розповісти про плани на майбутнє. Виявилося, що у минулому компанія була задоволена якістю послуг, які вона отримувала від консультанта, і згадала декілька прикладів, коли завдяки запропонованим консультантом програмним рішенням їй вдалося суттєво оптимізувати деякі робочі процедури. Консультант розповів про те, що проведення тренінгів поза офісом замовника є останньою тенденцією консультаційних послуг з організації навчання і розвитку персоналу, яка довела свою ефективність, адже співробітники не відволікаються на свої поточні обов'язки і не мають при собі засобів зв'язку, а збалансована програма навчання і відпочинку сприяє згуртуванню команди і гарному засвоєнню матеріалу. Виявилося, що обидві компанії прагнули розвивати свій бізнес за рахунок розширення сфери власних послуг. В результаті, сторони спору побачили перспективи у подальшому співробітництві і домовилися створити нову компанію, що надаватиме послуги з проведення корпоративних тренінг-круїзів і організації комплексного навчання "у подорожі". Спір про розмір рахунку було вирішено шляхом взаємних уступок і домовленостей в рамках майбутньої співпраці. Можна переконливо стверджувати, що обидві сторони виграли від цього спору, — точніше, від обраного підходу до його розв'язання, — адже в результаті переговорів за участю незалежного посередника [медіатора] зуміли виробити рішення, яке надало інші обриси їх співпраці і започаткувало новий напрямок для розвитку бізнесу. На відміну від судового розгляду, в якому оцінюються лише минулі дії сторін, медіація дозволяє сторонам дивитися вперед і оцінити ситуацію з точки зору їх поточних і майбутніх інтересів, а не лише юридичної оцінки фактів.

На українському ринку вже сьогодні існують професійні організації, які надають послуги з медіації. Якщо подумати, медіація — це гарна конкурентна перевага для будь-якої юридичної фірми на ринку відповідних послуг. Адже цю послугу можна пропонувати клієнтам як додатковий інструмент вирішення спору, навіть якщо справа вже передана до суду. Зрештою, бізнесу вигідно розв'язувати спори за допомогою медіації, адже це не лише дає можливість сторонам спору заощадити ресурси, але й створює сприятливе підґрунтя для вироблення нових, нетрадиційних варіантів рішень і конструктивного діалогу. Зазвичай, угода про проведення медіації передбачає дотримання конфіденційності інформації, що стала відома медіатору в результаті процесу медіації. Так само, ця інформація і будь-які домовленості між сторонами не можуть бути використані в суді, якщо угоди не буде досягнуто.