Перегляд концепції «лідерство як служіння»
Півстоліття тому це була свіжа ідея. Але фраза «лідерство як служіння» вже втратила свою актуальність і вплив, — вважає Адам Браянт (Adam Bryant), керуючий директор ExCo Group та співавтор нової книги «The CEO Test».
П’ятдесят років тому Роберт Грінліф (Robert Greenleaf) написав есе під назвою «Слуга в ролі лідера» («The Servant as Leader»), завдяки якому у діловому лексиконі з’явилася фраза «лідерство як служіння». Це поняття стало важливою противагою командно-адміністративному стилю лідерства тієї епохи, і в наступні десятиліття у нього з’явилося багато послідовників; безліч компаній та керівників прийняли лідерство-служіння як основну філософію управління.
Серед сотень гендиректорів, у яких я брав інтерв’ю протягом багатьох років, десятки зізнавалися, що вірять у лідерство як служіння. Ця концепція пройшла довгий шлях, гідний овацій. Але я з усією повагою заявляю, що настав час від неї відмовитися.
Грінліф, який розпочав свою кар’єру в American Telephone and Telegraph (нині AT&T), перш ніж повноцінно поринути у написання статей та консультування з питань управління, зізнався, що його надихнув роман Германа Гессе «Паломництво в країну Сходу», опублікований 1932 року. Це історія про міфічну подорож групи людей. Головний герой Лео — слуга, який виконує чорну роботу команди, але «підтримує її своїм духом та піснею», пише Грінліф. Потім Лео зникає. Група не може продовжити подорож без нього і відмовляється від неї.
«Для мене ця історія ясно говорить про те, що великий лідер сприймається спочатку як слуга, і цей простий факт є ключем до його величі, — написав Грінліф. — Лео насправді був лідером увесь цей час, але насамперед він був слугою, бо саме такою є його глибока внутрішня сутність. Лідерство було покладено на людину, яка за природою була схильна до служіння. Це було щось дароване або запропоноване, що можна забрати. А його природа — це те, що не було даровано чи запропоновано, і те, що неможливо забрати».
Пізніше у своєму есе Грінліф пояснює важливість цієї історії для лідерів того часу:
«З’являється свіжий критичний погляд на питання влади та авторитету, і люди починають навчатися, хай і невпевнено, менше примушувати та більше підтримувати одне одного. Виникає новий моральний принцип, який говорить: єдина влада, що заслуговує на вірність, — це та, яка вільно і свідомо дається лідерові у відповідь на його очевидний статус лідера-слуги і пропорційно йому».
Коли він опублікував ці слова в 1970 році, вони дали новий напрямок для лідерів, які все ще дотримувалися більш ієрархічного підходу: «Ви робитимете те, що я вам говорю, тому що я вище за рангом». Цей стиль виявився корисним для легендарних лідерів, таких як піонер кабельного телебачення Тед Тернер, герой біографії 1981 року «Веди, йди або йди з дороги». У той же час авторитарні лідери, наприклад, Стів Джобс, теж досягали успіху, незважаючи на добре відоме нетерпіння до будь-кого, хто не поділяв їхні погляди на ведення бізнесу.
Але з того часу корпоративний світ кардинально змінився, особливо у 2020 році. Нескінченні кризи вбили командно-адміністративний підхід: лідери швидко втратять довіру, якщо будуть вдавати, що мають відповіді на всі питання. Корпорації також визнали необхідність відігравати ширшу роль у таких питаннях, як соціальна справедливість та захист довкілля.
То чому фраза «лідерство як служіння» втратила свою корисність? Основна причина у тому, що нею стали надто зловживати. Так само, як і у випадку з термінами «позитивне лідерство» та «стратегічне лідерство», сьогодні проголошення прихильності до ідеї лідерства як служіння викликає запитання: «На противагу чому?» Це визначення трюїзму.
Керувати зараз — означає служити різним людям. Так, є багато скептиків, які вважають, що компанії, як і раніше, ставитимуть акціонерів на перше місце за рахунок інших стейкхолдерів. Але все більше людей погоджуються, що цей рік став переломним у наших уявленнях про те, як компанії мають працювати. Керівники, які думають інакше, довго не протримаються на своїй посаді, оскільки зіткнуться з тиском із боку ради директорів, співробітників, інвесторів та клієнтів.
«Корпоративна Америка тепер має більше відповідальності, ніж будь-коли раніше», — сказала мені в інтерв’ю Меллоді Хобсон (Mellody Hobson), співвиконавчий директор Ariel Investments. «CEO та ради директорів не можуть повертатися спиною до цих питань. І їхні працівники та клієнти притягують їх до відповідальності».
Іншою причиною, чому від формулювання «лідерство як служіння» варто відмовитись, є те, що цю фразу як правило не використовують люди у повсякденному житті, описуючи лідерів. Дискусія між двома колегами зазвичай не йде за таким сценарієм: «Що думаєш про свого начальника?» «О, він чудовий. Він лідер-слуга». Жаргон і модні слова ростуть як бур’ян у діловому світі, і їх варто добре розріджувати.
Отже, яким же поняттям потрібно замінити «лідерство як служіння»? Зважаючи на всі мої розмови з лідерами і те, що останні 30 з лишком років я працював як на дійсно чудових, так і на жахливих босів, ключова відмінність між лідерами для мене — безкорисливі вони чи егоцентричні. Чи вважають вони людей, які працюють на них, просто активом, який допомагає їм у досягненні цілей, або ж бачать своїм обов’язком допомагати команді рости та розвиватися?
Ця відмінність добре сформулювала в інтерв’ю Сью Десмонд-Хеллман (Sue Desmond-Hellmann), коли була CEO Фонду Білла та Мелінди Гейтс: «Мої батьки просто чудові, вони завжди вірили, що кожен може зробити свій внесок, і завжди думали про те, як виявити в людях найкраще. Тому, зустрічаючись із людьми, я завжди думаю "Що мені сподобається?" Я не думаю "Як ви можете мене підвести?"». Такий погляд переносить відповідальність із лідера на працівника.
Щоб було зрозуміло, я не стверджую, що бізнес-лідери є повністю безкорисливими. Вони не волонтери, і багато топ-менеджерів отримують щедру винагороду за роботу, яку вони виконують. Я маю на увазі їхню людську сутність, цінності та впливи, які формували їх із раннього віку.
Б’юся об заклад, що всіх босів, на яких ви коли-небудь працювали, можна сміливо помістити в один із двох таборів, про які говорить Десмонд-Хеллман. Можливо, егоцентричний лідер швидше досягне результатів у короткостроковій перспективі, але в наші дні довгострокове лідерство передбачає вплив, залучення та розвиток талантів. Люди ростуть лише тоді, коли відчувають, що керівник зацікавлений у їхньому розвитку та в успіху організації більше, ніж у просуванні власної кар’єри.
Ці самовіддані лідери усвідомлюють, що їхня відповідальність — підвищити ефективність своєї команди, а це, у свою чергу, може призвести до активнішого кар’єрного зростання. Максимальна віддача від людей — це просто питання того, на чому сконцентровані лідери. Що їх більше турбує — те, що вони роблять для своєї команди, чи те, що робить для них команда?
Так, фраза «лідерство як служіння» звучить приємно і надихаюче, але «самовідданість» та «егоїзм» — більш практичні та корисні терміни для оцінки лідерів та того, як їх сприймають підлеглі.
За матеріалами "Reconsidering servant leadership", strategy+business.
Ілюстрація: thecitizen.co.tz
|
