Volkswagen і майбутнє честності

Чи сумісні поняття «бізнес» і «етика»? І чого може навчити компанії приклад Volkswagen? Про це розмірковує у своїй статті відомий сучасний філософ Пітер Сінгер (Peter Singer)¹.

Ілюстрація: The Independent

Втім, протягом наступних 40 років бізнесмени цитували Фрідмана все менше і все частіше говорили про відповідальність компаній перед стейкхолдерами — зацікавленими сторонами, представленими не лише акціонерами, але й клієнтами, працівниками та членами громад, на території яких функціонує бізнес.

2009-го серед випускників першого післякризового випуску Гарвардської бізнес-школи біло поширено текст клятви. Студенти, які її дали (а їх, як відомо, була меншість), присяглися, що керуватимуться в роботі етичними нормами, а при управлінні організацією добросовісно намагатимуться уникати прийняття рішень і вчинення дій, що служать їхнім власним амбіціям та завдають шкоди підприємству та суспільству.

З того часу ідея почала поширюватися світом — зараз аналогічну клятву дають студенти вже 250 бізнес-шкіл. А протягом цього року 90 тис. голландських банкірів присягають, що дотримуватимуться моральних та етичних принципів, ставитимуть інтереси клієнтів вище, ніж інтереси всіх інших стейкхолдерів (у тому числі й акціонерів), діятимуть відкрито та прозоро. Також добровільну клятву банкірів та фінансистів було запроваджено в Австралії — ті, хто її дали (а поки що це понад 300 осіб), серед іншого, зобов’язуються відкрито пригортати увагу до зловживань та заохочувати інших робити це ж саме.

У серпні 2015-го року Веронік Лорі (Véronique Laury), генеральний директор Kingfisher, роздрібної мережі, що реалізує DIY-товари, сказала, що «прагне сприяти позитивним змінам у світі». (Судячи по риториці, можна подумати, що вона управляє благодійним фондом, а не мережею з більш ніж 1 200 магазинів, розташованих у восьми країнах Європи та Азії.) А в вересні McDonald заявила, що її американські та канадські підрозділи відмовляються від використання яєць бойлерних курок (до цього часу компанія була найбільшим покупцем цього продукту в США). Що ж, не виключено, що цей крок стане початком кінця такого вкрай неетичного явища, як батарейна система утримання курей.

Трохи пізніше з’явилося одкровення, що Volkswagen встановила програмне забезпечення на 11 млн. автомобілів з дизельним двигуном, яке знижувало рівень шкідливих викидів при проходженні машиною тестування; натомість у звичайних умовах він суттєво перевищував норму. Невдовзі після того, як гримнув скандал, The New York Times запросила експертів, щоб вони прокоментували питання — чи означає повсюдність обманювання те, що моральна поведінка відійшла в небуття. Їхні відповіді було опубліковано в матеріалі під заголовком — «Is Honesty for Suckers?» («Чесність — це для "лохів"?»).

Циніки, напевно, казатимуть, що за останні 40 років нічого не змінилося, бо всі розмови про бізнес-етику — це всього лише маскування головної цілі, якою є максимальне збільшення прибутків. Проте обман, на котрий пішла Volkswagen, — крок, м’яко кажучи, дивний, особливо якщо подивитися на нього з точки зору максимізації прибутку. Будь-хто, посвячений у таємницю сумнозвісного ПЗ, мусів спрогнозувати, що, найімовірніше, компанія втратить гроші. Достатньо було лише, аби хтось викрив обман. І цього не довелося довго чекати: 2014-го року перевищення норм викидів було виявлено групою дослідників Університету Західної Вірджинії.

Із того часу ціна акцій Volkswagen впала більш ніж на третину. Компанії доведеться відкликати 11 млн. автомобілів, а сума штрафу, який буде сплачено тільки в США, може сягнути $18 млрд. Але, напевно, дорожче всього обійдеться корпорації шкода, яку зазнала її репутація.

Отже, ринок дає свою відповідь на запитання «Чесність — це для "лохів"?», яка звучить так: «Ні, чесність для тих, хто хоче максимально збільшити свою ринкову вартість у тривалій перспективі». Звісно, деякі компанії успішно обманюватимуть і при цьому «виходитимуть сухими з води». Проте завжди є ризик, що їх злапають «на гарячому». А дуже часто на цей ризик просто не варто йти; у першу чергу це стосується фірм, для яких репутація бренду є основним активом.

Чесність дозволяє максимально збільшити вартість компанії у довгостроковій перспективі (навіть якщо поняття «вартості» обмежити грошовими доходами акціонерів). Ще актуальніше це твердження в ситуації, коли ринкова вартість генерується також і нематеріальними складниками, як-от відчуття задоволення людей від роботи. Як свідчать висновки кількох досліджень, для тих, хто досяг повноліття у XXI столітті, гроші — не самоціль; і набагато важливішим є пошук сенсу та значущості. Представники покоління Y сповідують «продуктивний альтруїзм» — вони готові віддавати гроші за умови, що це робитиметься ефективно та сприятиме позитивним змінам у навколишньому світі.

Тож можна сподіватися, що з часом «мілленіалів» буде більше, ніж тих, хто все ще їздить на Volkswagen, а етика стане інструментом, що сприятиме збільшенню ринкової вартості таким чином, що від цього всім буде користь. І принаймні серед великих компаній скандали на кшталт того, що вибухнув у Volkswagen, траплятимуться все рідше.

За матеріалами "Volkswagen and the Future of Honesty", Project Syndicate.

¹ Пітер Сінгер — професор біоетикі Принстонського університету. Автор, зокрема, таких книжок, як «Animal Liberation» («Звільнення тварин»), «Practical Ethics» («Практична етика»), «Rethinking Life and Death» («Переосмислюючи життя і смерть»), «The Point of View of the Universe» («Точка зору Всесвіту»).