Забудьте все, що ви знаєте про лідерство

Програми лідерського розвитку все популярніші. Але яку реальну користь вони приносять організаціям? Наприклад, Ліз Раян (Liz Ryan)¹, колишній HR-директор однієї із компаній з переліку Fortune 500, вважає, що жодної... У своїй статті, опублікованій у Businessweek, Раян розмірковує, чому, на її думку, це так.

Ліз Раян (Liz Ryan)

Основна проблема різноманітних програм розвитку лідерського потенціалу полягає ось у чому. Ми пропонуємо силу-силенну різних інструментів та методик — при цьому обходячи осторонь саму сутність питання. Інакше кажучи, забуваємо про те, що люди, котрі працюють разом, так само, як і хвилі в океані, можуть єднатися в одну гармонічну цілісність, а можуть і стикатися один з одним. Будь-які колізії породжують напругу, і якщо на неї не звертати увагу, вона неминуче вибухне конфліктом. І тоді політичні інтриги, ображені почуття та втрачена продуктивність стануть для компанії нормою. Проте фахівці, що проводять різні лідерські курси, дуже часто, воліють це замовчувати. А на запитання просто в лоба сором’язливо відповідають: «Ну-у-у, ви можете скористатися із таких рекомендацій...». Втім, аби відверто говорити про те, що домінує в фірмі — страх чи довіра, — докторський ступень з організаційної психології не потрібен. Щоб вести такі розмови, ми повинні пригадати, що перед усім ми людські істоти, а вже потім члени якоїсь організації.

Абсолютно кожний курс із розвитку лідерських якостей базується на припущенні, що лідери покликані реалізовувати завдання, докорінно відмінні від тих, які виконують їхні підлеглі. Тому в аудиторії можна побачили лише керівників або людей, які готуються зайняти управлінську посаду. Чому це так? Який же магічний складник відрізняє керівників від решти людей, що працюють в компанії? Хоча відповідь очевидна. Єдиною відмінністю є табличка із написом «Я миропомазаний на лідерство», начеплена кимось з тих, хто перебуває на недосяжних «небесах» корпоративної ієрархії. Більше того, це не просто єдина значуща відміна між керівниками та тими, хто до них не належить. Також це ознака, що надає людині, названій «лідером», додаткову владу — владу, в основі якої — страх. Саме через замовчування питання страху як реалії, притаманної більшості організаціям, не працюють ані програми лідерського навчання, ані ідея корпоративного лідерства взагалі. Якби не було страху, у компаніях не домінувало б ставлення до людей на кшталт «Дякуйте нам, що ми вас взяли, а ваша подальша доля в руках вашого керівника». Замість цього, головний меседж організації був би приблизно таким: «Командою керуватиме Дженіс. Вона стане для вас наставником, бо доволі довго пропрацювала у фірмі — тому достеменно знає бізнес та, до того ж, вміє слухати. Але, насправді, кожний з вас є лідером — отже, аналізуйте, оцінюйте, вирішуйте... Думка кожного повинна піднестися на висоту, якої заслуговує».

Ми чудово знаємо, що справжні лідери ніколи не покладаються на страх як на інструмент керування людьми. Власний приклад та моральний авторитет — ось їхні важелі впливу. Проте ми продовжуємо управляти організаціями так мовби у світі не існувало індивідів, здатних вселяти довіру та вести за собою інших. Повсюди ми бачимо нікчемних бюрократів, позбавлених уяви та іскри Божої, котрі вміють лише тиснути на людей, залякуючи їх. Саме ці так звані «лідери» і становляться учасниками програм розвитку лідерських якостей. Пересічних працівників на них не побачиш. Що ж, виглядає так, що таємниці лідерства так і залишатимуться прихованими від людей, які фактично виконують роботу.

Втім, часи змінюються. Технологія та глобальні ринки у весь голос попереджають нас: найкращі та найпотрібніші нам люди не гратимуть по застарілим правилам, бо не підкорятимуться страху. І саме вони второвуватимуть шлях, який виведе усіх нас у світ цілком інших організацій — організацій, у яких володарюватиме людяність.

За матеріалами "Everything You Know About Leadership Is Wrong", Businessweek.

¹ Ліз Раян (Liz Ryan) — консультант та спікер, автор книги «Happy About Online Networking» («Онлайн-нетворкінг — ось що вам потрібно!»).