Світ без роботи: технології, автоматизація та наша реакція на них
Джерело: Kyivstar Business HUB
Технологічний прогрес подарував людству безліч цінних винаходів, але одночасно позбавив коней їхньої головної роботи. Автомобілі замінили карети, й коні стали набагато менш затребуваними. Цілком можливо, що прогрес зробить те саме з нами. Як машини та трактори замінили коней, так роботи та комп’ютери відберуть роботу у людей. 30% американських працівників вірять, що їх замінять роботи. А у Великобританії така сама частина людей вважають, що це станеться у найближчі 20 років. Чи буде у ХХІ столітті досить роботи для всіх? І як нам варто переглянути свої погляди на роботу, щоб зустріти майбутнє озброєними? Про це розмірковує Деніел Сасскінд (Daniel Susskind) у своїй книзі «A World Without Work: Technology, Automation, and How We Should Respond» («Світ без роботи: технології, автоматизація та наша реакція на них»).
- Книга увійшла до шорт-листа премії «Бізнес-книга 2020 року» за версією Financial Times і McKinsey
- Видання отримало позитивні відгуки від Kirkus Reviews, The Guardian, Booklist
- Книгу рекомендує The New York Times
Деякі дослідники заявляють, що з 50%-ю імовірністю у найближчі 45 років машини перевершать людей у виконанні всіх завдань. Однак автор налаштований скептично стосовно таких прогнозів. Він вважає, що навіть наприкінці поточного сторіччя залишаться роботи, які неможливо або невигідно автоматизувати. На його думку, машини не робитимуть у майбутньому абсолютно все, але точно стануть виконувати набагато більше завдань, ніж зараз. Відповідно, обсяг робіт, доступних для людей, поступово, але неухильно зменшуватиметься.
З одного боку, такий прогноз є втішним: ми навряд чи стикнемося із ситуацією, коли, одного разу прокинувшись ранком, побачимо, що робочих місць не залишилося. З іншого боку, через не надто високу швидкість автоматизації ми можемо не усвідомлювати загрози, поки вона не стане очевидною.
Можемо спостерігати повільний процес автоматизації на прикладі виробництва та сільського господарства. Фермери та робітники на заводах усе ще потрібні, але потреба в них зменшується. Те саме відбудеться й в інших сферах: робочі місця не зникнуть повністю, але їх не вистачить на всіх бажаючих.
Втім, не все так погано. Адже якщо представити економіку у вигляді пирога, то він поступово зростає, значною мірою завдяки технологічному прогресу. Сьогодні глобальний ВВП на душу населення становить $10720 на рік (це число можна отримати, якщо «пиріг» розміром у $80,7 трлн розділити на 7,53 млрд людей). Якщо економіка продовжить зростати на 2% на рік, наші діти будуть удвічі багатшими за нас. Тобто людство поступово рухається до розв’язання проблеми бідності.
Безробіття через автоматизацію дивним чином є симптомом успіху в розв’язанні цієї проблеми. Пиріг стає достатньо великим, щоб його вистачило на всіх. Але разом із цим з’являються нові проблеми: нерівності, влади та призначення. І їх людству доведеться розв’язувати.
Парадоксально, але безробіття через автоматизацію є симптомом успіху в розв’язанні проблеми бідності
Упродовж багатьох десятиліть люди боялися, що машини їх замінять. Однак цього досі не сталося. Причина, на думку автора, полягає в тому, що прогрес породжує дві різноспрямовані сили: ту, що заміщає, і ту, що доповнює. І якщо перша завдавала шкоди робітникам, то друга, навпаки, є для них корисною. Ми часто забуваємо про цю доповнювальну силу і про те, що вона діє трьома способами.
По-перше, вона підвищує продуктивність. Водії таксі використовують навігаційні системи, щоб прокладати маршрути незнайомими дорогами, архітектор використовує спеціалізоване ПЗ, щоб створювати складніші проєкти будинків. У 2016 році у Массачусетському технологічному інституті (MIT) розробили систему, яка визначає рак грудей за біопсією з 92,5%-ю точністю. Люди-лікарі могли виконувати те саме завдання з точністю у 96,6%, однак, коли вони використовували систему, то досягали показника у 99,5%, а це додаткові врятовані життя. Нові технології «забрали» деякі завдання у людей, але завдяки їм фахівці змогли виконувати завдання, що залишилися, набагато ефективніше.
По-друге саме доповнювальній силі ми зобов’язані «розростанням» економічного «пирога», про який ішлося вище. Скажімо, економіка Великобританії зросла у понад 113 разів з 1700-го по 2000 рік, Японії — у 171 раз, Бразилії — у 1699 разів, Австралії — у 2300 разів, Канади — у 8132 рази, США — у 15241 раз. А коли економіка росте, то й добробут людей зростає, навіть якщо деякі завдання їм доводиться віддавати машинам. Адже зростаючий попит означає, що і робочих місць стає більше.
У майбутньому на нас чекає не лише зміна робочого ландшафту, а й переосмислення всього, зокрема свого місця у світі та призначення
По-третє, завдяки технологічному прогресу економіка не тільки росте, але і трансформується. Інакше кажучи, «пиріг» видозмінюється. Скажімо, у Великобританії 500 років тому економіка складалася в основному із сільського господарства, 300 років тому — із заводів, а сьогодні вона складається з офісів. Це дає можливість людям, що втратили роботу через автоматизацію, знайти собі нову, нехай і в інших сферах. Приклади цьому є у багатьох країнах. Скажімо, у 1962 році 82% китайських робітників були зайняті у сільському господарстві, а сьогодні — лише 31%.
Отже, розглядаючи технології, варто завжди пам’ятати про дві сили, дві сторони однієї медалі. І не забувати, що автоматизація одночасно руйнує старе та створює нове. Технології — це одночасно загроза та можливість, ворог та друг. Майбутнє — не однозначно погане або добре, усе залежить від того, як ми вчинимо з тими шансами, які воно з собою несе.
АЛМ-Гіпотеза ˅
Економісти з MIT Девід Аутор, Френк Леві та Річард Мурнейн створили так звану АЛМ-гіпотезу. Вона каже про те, що дивитися на ринок праці у термінах «роботи» неправильно. Коли ми говоримо про майбутнє роботи, то часто маємо на увазі журналістів та лікарів, учителів та медсестер — тих людей, хто одного разу може втратити своє місце через автоматизацію. Однак у такому випадку ми дивимося занадто узагальнено на те, що вони роблять (скажімо, юристи — «юридичать»). У реальності ж кожна робота складається з набору завдань і, розмірковуючи про автоматизацію, набагато корисніше починати знизу догори, розглядаючи складові елементи тієї або іншої посади.
У 2017 році McКinsey провела дослідження 820 різних професій та дійшла висновку, що менше 5% можна повністю автоматизувати за допомогою наявних технологій. Однак понад 60% цих професій складаються із завдань, 30% яких можна автоматизувати. Тому помилковим буде стверджувати: «Моя робота у безпеці, тому що я роблю Х, а Х складно автоматизувати». Адже робота складається із більш ніж одного завдання.
Друга складова гіпотези: насправді неважливо, наскільки «умілими» є люди, які виконують роботу. Те, чи можна її автоматизувати, залежить скоріше від наявності «рутини» при виконанні завдання. У цьому контексті «рутина» — це не нудьга, яку відчуває працівник, а те, наскільки легко йому описати, як він виконує завдання. Автори АЛМ-гіпотези впевнені: що більш «рутинним» є завдання, то простіше його автоматизувати. Навіть якщо воно вимагає від виконавця складних навичок та великих знань. І взагалі неважливо, «ручна» або «розумова» це праця.
Аутор, Леві та Мурнейн стверджують, що завдання, які не можна описати «рутинами», машини виконувати не зможуть. Принаймні, допоки ми не навчимося розкладати на чітку послідовність кроків відповіді на запитання на зразок «як бути креативними?». Є завдання, які люди виконують легко, але стикаються із серйозними труднощами, намагаючись пояснити, як вони це роблять. Саме такі завдання у безпеці. Принаймні, допоки люди не навчаться пояснювати машинам, як їх виконувати.
П’ять основних думок:
- Машини не робитимуть у майбутньому абсолютно все, але точно стануть виконувати набагато більше завдань, ніж зараз. Обсяг робіт, доступних для людей, поступово, але неухильно зменшуватиметься.
- Прогрес породжує дві різноспрямовані сили: ту, що заміщає, і ту, що доповнює. І якщо перша завдає шкоди людям, то друга, навпаки, є для них корисною.
- Сьогодні машини розвиваються набагато стрімкіше, ніж люди, і одночасно у трьох вимірах: фізичному, когнітивному та емоційному.
- Зміна світу роботи загрожує тим, що змінюється і спосіб розподілу добробуту у суспільстві. Раніше це відбувалося шляхом зайнятості та виплати зарплат. Тепер людству доведеться шукати нові рішення.
- Для багатьох людей робота — синонім призначення. І якщо її не стане, вони можуть стикнутися з глибокою особистісною кризою.
Варто замислитися:
- Як визначити себе не через професію?
- Які з ваших завдань можна представити у вигляді послідовності кроків?
- Як ви дивитесь на автоматизацію: як на загрозу або як на можливість?
Варто зробити:
- Подумати, як зміниться ваш бізнес через 10 років.
- Проаналізувати прогнози щодо роботизації сфери вашої діяльності.
- Відстежити, як впливають на ваше життя технологічні гіганти.
|
