«Productive Failure»: як невдача допомагає вчитися

У своїй новій книзі «Productive Failure» експерт із навчання Ману Капур (Manu Kapur) досліджує науку про невдачі та те, що означає зазнавати їх продуктивно. У цьому уривку з книги він, власне, пояснює сутність «продуктивної невдачі».

Уявіть, що ви дивитеся фільм, захоплююче і розважальне кіно. А тепер уявіть, що людина, яка сидить поруч з вами, є відомим режисером, експертом у створенні фільмів.

Чи будете ви дивитися той самий фільм, що й режисер? У певному сенсі, так: перед кожним із вас з’явиться та сама послідовність зображень. Але те, що ви помітите з цих зображень, закономірності, які ви побачите, значення, яке ви надасте різним елементам фільму, навіть те, що ви побачите і запам’ятаєте, — все це, швидше за все, буде відрізнятися, якщо ви самі не є досвідченим режисером.

Десятиліття досліджень різниці між експертами та початківцями чітко продемонстрували, що перші бачать інакше, ніж другі. Початківці, як правило, бачать поверхневі ознаки, тоді як експерти — те, що є суттєвим, глибинну структуру та критичні риси. Саме бачення глибинної структури призводить до розуміння і потужного навчання.

Виявляється, бачення — це не просто перцептивна вправа, але й когнітивна. Ми бачимо не лише очима, але й розумом: бачення є функцією того, що ми знаємо. І в цьому полягає парадокс (і виклик) навчання початківців. Початківець, за визначенням, не має знань, щоб побачити те, що є критично важливим. Проте новачок мусить якимось чином вміти бачити критичні риси, щоб мати змогу розвивати експертизу.

Я зрозумів, що найкращий спосіб чогось навчити — це залучити студентів до вирішення проблем, спеціально розроблених для того, щоб вони продуктивно боролися і навіть зазнавали невдач, і лише потім дати їм правильне пояснення або прочитати лекцію. Замість того, щоб чекати на невдачу, я хотів навмисно спроєктувати невдачу, а потім використати її для навчання з наступних інструкцій, перетворивши початкову невдачу на глибоке навчання, тобто на «продуктивну невдачу».

Після того, як я це зрозумів, я виявив, що, зазнавши невдачі — і почавши розуміти причини своїх невдач, — студенти можуть почати підходити до проблеми таким чином, щоб побачити критичні риси для досягнення успіху. Тоді вони готові вчитися на подальших поясненнях, інструкціях чи експертних відгуках.

Як натяк, дозвольте мені лише сказати, що студенти, які навчалися за методом продуктивних невдач, незмінно демонстрували значно глибше концептуальне розуміння, а також більшу здатність переносити вивчене на нові проблеми, ніж студенти, які отримували прямі інструкції.

Висновок: вивчаючи щось нове, дуже легко знайти шлях найменшого опору. Найприродніше шукати найлегший шлях. Однак моє дослідження «продуктивних невдач» показує, що спрощення процесу навчання не завжди полегшує його засвоєння. Якщо навмисно не використовувати невдачі на початкових етапах, навчання, як правило, буде поверхневим і негнучким.

Але з ними навчання стає глибоким, гнучким і адаптивним. «Продуктивна невдача» припускає, що ускладнення і виклики на початкових етапах навчання — коли ви можете зіткнутися з труднощами і навіть не вирішити проблему або не виконати завдання — можуть бути корисними для навчання.

Модель «продуктивної невдачі» багато в чому проста і водночас парадоксальна. Проста, тому що вона перевертає традиційний спосіб навчання з ніг на голову. Парадоксальна, тому що вона навмисно передбачає і використовує невдачі у початковому вирішенні проблем як шлях до довгострокового успіху, тобто до глибшого навчання.

Щоб прояснити, пропозиція «продуктивної невдачі» полягає не лише в тому, що невдачі, якщо і коли вони трапляються, повинні розглядатися і використовуватися як можливість вчитися. Звичайно, всі ми час від часу припускаємося помилок, спотикаємося і зазнаємо невдач. Кожен може мати стосунок до такого досвіду, і я вірю, що деякі з наших найглибших уроків можуть бути отримані з наших невдач.

У книзі «Productive Failure» я ставлю таке запитання: Якщо невдача справді є таким добрим учителем, чому ми чекаємо, поки вона трапиться? Чому б навмисно не підготуватися до неї? Візьмемо за аналогію сонячну чи вітрову енергію. Ми знаємо, що це природні джерела енергії. Хіба ми просто чекаємо, поки вони випадково почнуть генерувати енергію? Ні. Ми навмисно розробляємо інструменти та технології, щоб використовувати цю енергію для власних потреб.

Те саме стосується і невдач. Пропозиція полягає в тому, що замість того, щоб чекати на невдачу, ми повинні бути більш проактивними, навмисно і систематично проєктувати її, щоб кожен міг мати можливість вчитися на ній. Таким чином, ми зможемо прискорити початковий процес навчання і досягти вражаючих результатів.