Ребус із вміння та везіння

Між щастям та вміннями

Мобуссен пропонує розглядати будь-яку людську діяльність як континуум, на одному боці якого знаходиться везіння, на протилежному — вміння. Так, у грі в рулетку позитивний результат залежить від везіння, натомість у марафоні — від тренування вмінь та навичок. Але це крайні прояви; здебільшого, різні види нашої діяльності розкидані вздовж континууму: для успіху одних у співвідношенні везіння/вміння більше значення має перший компонент (скажімо, у хокеї); для успіху інших — другий (наприклад, у баскетболі). Усвідомлювання того, у якій точці континууму знаходиться завдання, яке ми беремося виконувати, дасть нам змогу обрати стратегію, що уможливить отримати максимально високий результат.

Як розрізнити — де що

Щоб зрозуміти, чому ми завдячуймо успіху у певній ситуації, Мобуссен пропонує скористатися з простого, але ефективного тесту. Запитайте себе, чи можете навмисно програти; інакше кажучи, отримати провальний результат. Якщо так — задіяні навички; якщо ж ні — своїм успіхом ви зобов’язані щасливій для вас збіжності обставин. Звісно, автор не обмежується простими тестами — чимало місця у книзі займає опис різноманітних аналітичних інструментів, які дозволяють точніше оцінити співвідношення між везінням та вміннями. Серед них такий підхід, як «дуга вмінь». Ось у чому полягає його зміст. З віком наші здібності, як правило, починають погіршуватися; отже, на пізніших етапах життя успіх дедалі більшою мірою може залежати від везіння. Виходячи з цього, Майкл Мобуссен прогнозує, що контракт на суму $126 млн., який 2011 року бейсбольна команда Washington Nationals підписала на сім років з 31-річним Джейсоном Вертом (Jayson Werth) виявиться поганою інвестицією. Бо бейсболісти досягаються піку форми між 27 та 29 роками, а потім їхня результативність йде на спад.

Також автор аналізує, чому саме людям так непросто розв’язати ребус із везіння та вміння. Не виключення тут і науковці, які, здавалося б, в силу особливості своєї діяльності повинні справлятися з різними головоломками краще, ніж решта людей. Проаналізувавши низку медичних досліджень, Мобуссен дійшов висновку, що ті з них, які велися методом спостережень, у 80% випадків призвели до неправильних висновків. Натомість застосування жорсткіших підходів та методу випадкової вибірки дало змогу одержати достовірніші результати, хоча і тут похибка була доволі висока (25%).

Задачі для керівників

А ось що Майкл Мобуссен радить врахувати керівникам. По-перше, менеджери повинні переконатися в надійності та достовірності своєї статистичної інформації. Бо, згідно автора, 70% компаній не знають, чи насправді нефінансові показники, що вони застосовують, можуть вказувати на ймовірність досягнення бажаних результатів. Також управлінці мусять розбиратися у методах математичної статистики, наприклад, розуміти, що таке регресія до середнього значення. Скажімо, за екстремальними проявами продуктивності підлеглого (дуже високою або дуже поганою), як правило, йде період, коли людина працює «так собі», не демонструючи ані видатних, ані неприйнятних результатів. Так, ви можете похвалити працівника за певний здобуток, після чого його робота погіршиться; або, навпаки, розкритикувати за низьку ефективність, а потім побачите, що вона пішла вгору. При цьому ви, ймовірно, подумаєте, що у першому випадку ваше втручання дало поганий ефект, тоді як в другому — добрий. І в обох випадках будете неправі!

Як підкреслює автор книги, керівники повинні коригувати свої підходи до вдосконалення діяльності. А для цього конче важливо враховувати, що має першочергове значення при виконання того чи іншого завдання. В разі, якщо ключову роль відіграють вміння, слід вчасно надавати дуже «прицільний» зворотній зв'язок, вказуючи людині, що саме зроблено правильно, а що ні. Якщо ж гарний результат отримано, головним чином, завдяки везінню, то варто якнайретельніше задокументувати процес для того, щоб успіх не залишився разовим досягненням, і його можна було б відтворювати у середньо- та довготерміновій перспективі.

За матеріалами "Skill or Luck?", strategy+business.