Що в роботі найважливіше

У своїй новій книзі «Why We Work» («Чому ми працюємо») Баррі Шварц (Barry Schwartz), професор Соуртмор-коледжу, відомий своєю працею «The Paradox of Choice» («Парадокс вибору»), ставить під сумнів припущення, що люди в основному працюють заради грошей. Більше того, Шварц стверджує, що в ситуації, коли робота стає засобом самореалізації, матеріальні фактори перестають відігравати головну роль.

» Докладніше на Amazon

Задоволення від роботи отримує відносно невелика кількість людей — це факт, котрий важко заперечувати. Але ж чому це так? Перше пояснення, яке приходить у голову, — це те, що лише окремі професії дають змогу знайти значущість та можливості для навчання й розвитку. Тобто виходить, що натхнення в роботі можуть черпати лише нечисленні щасливчики — вчені, програмісти, літератори, керівники тощо. Вся ж решта людства приречена працювати виключно для того, аби заробляти на життя. Але є ще одне прояснення: майже кожна діяльність потенційно може приносити задоволення. Єдине, що цьому заважає — це гонка за ефективністю, дитя невблаганної промислової революції, породжена конвеєризацією некваліфікованої праці. Отже, таке явище, як робота, котра не може давати жодного вдоволення, є ціною, яку сплачує суспільство за те, щоб доступні автомобілі, сотові телефони та комп’ютери, були в ньому нормою. Тобто, або робота як засіб самореалізації для обраних, або рутинна праця для більшості в обмін на наш матеріальний добробут. Утім, обидві ці відповіді, хоча і виглядають логічними, неправильні.

Натхнення у виробничих цехах

Напевно, хтось скаже, що відносно легко знайти сенс у роботі, працюючи в лікарні, де кожного дня рятуються людські життя. Щоправда, поспостерігавши за «невидимим» технічним персоналом, у цьому можна засумніватися. Але хай буде так. Проте чи зможе хтось сказати те ж саме про робітників підприємства з виробництва килимів?

Десь 20 років тому на вже покійного Рея Андерсона (Ray Anderson), тодішнього голову Interface (сьогодні це лідер ринку килимової плитки), «зійшло прозріння» (принаймні він сам так це назвав). Коли цей мегауспішний підприємець заробив стільки грошей для себе та нащадків, що ніхто вже не знав, що з ними робити, він усвідомив: його фірма нищить довкілля. У виробництві килимів широко використовуються (чи використовувалися) нафтопродукти, а тому за компанією тягнувся довжезний «екологічний шлейф». «Що ж, мої онуки можуть і не скористатися з капіталу, котрий я їм залишу, бо на знелюднілій планеті не буде нікого, хто потребував би грошей», — подумав Андерсон. І тоді власник Interface визначив ціль: до 2020-го року кардинально трансформувати виробництво, з тим щоб звести негативний вплив на довкілля майже до нуля. При цьому Рей Андерсон повною мірою усвідомлював, що реалізація цього зобов’язання виллється фірмі в дуже «круглу» суму.

Interface почала змінювати все — те, що виготовляла, як це робилось та що відбувалося з відходами. Станом на 2013-й, споживання електроенергії в ній скоротилося вдвічі (до речі, використовується енергія тільки з відновлювальних джерел), а обсяги відходів зменшилися в 10 разів. Але найбільше вражає те, що фінансовий результат компанії не погіршився! Ідея працювати задля вищої мети настільки надихнула персонал, що його продуктивність зросла в рази. Звісно, однієї наснаги було для цього замало. Організація провела глибинні трансформації — зменшила кількість ієрархічних рівнів та значно розширила сферу автономії людей, надавши їм більше повноважень. Перебудова бізнесу на підвалинах сталого розвитку вимагала творчих рішень, тому у фірмі прищеплювались відкритість та толерантне ставлення до невдач. За словами самої компанії:

Підтвердженням успішності та стійкості культурних змін є сила-силенна інновацій, що народилися у виробничих цехах. Працівників Interface пов’язує дещо більше, ніж виготовлення килимів. Рух до сталого розвитку надихнув колектив та дав людям відчуття значущості як спільного служіння вищій меті.

Плодом осяння Андерсона є винятково успішна компанія, працівники якої з радістю йдуть на роботу кожного дня. Він описав епопею трансформації Interface у виданій 2009-го року книзі «Confessions of a Radical Industrialist: Profits, People, Purpose — Doing Business by Respecting the Earth» («Сповідь радикального промисловця: прибутки, люди, ціль — як вести бізнес, шануючи планету»). Таким чином, щоб знайти сенс та ціль у тому, що ви робите, необов’язково працювати в закладі, який когось рятує. Для цього достатньо сприяти покращенню життя людей.

За матеріалами Knowledge@Wharton.