Містика творення
Можна скільки завгодно вивчати творчий процес, але в ньому завжди буде це загадкове «щось», яке не піддається описанню. У своїй книзі «Wired to Create: Unraveling the Mysteries of the Creative Mind» («Народжені творити: таємниці креативного розуму») Баррі Кауфман (Barry Kaufman) та Керолін Грегуар (Carolyn Gregoire) визнають: творчість є «чорною скринею», зміст якої ніяк не вдається збагнути.
Працюючи над своєю знаменитою «Гернікою», Пабло Пікассо зробив 45 ескізів (кожний у кількох варіантах). Деякі постаті у фінальній версії полотна є такими, як у першому чи другому варіанті ескізу, а в деякі художник вносив зміни, коли картина була вже готова. «Цей процес був більшою мірою хаотичним, а не структурованим, спонтанним — а не лінійним», — пишуть Кауфман та Грегуар. Зрештою, не обов’язково аналізувати творчість Пікассо, аби переконатись: кожна праця, що містить у собі певну ступень творчого складника, дуже важко піддається структуруванню.
Кауфман, когнітивний психолог, науковий директор Imagination Institute при Пенсильванському університеті, та Грегуар, редактор Huffington Post, автор статті «18 Things Highly Creative People Do Differently» («18 речей, які дуже творчі люди роблять не так, як всі»), провівши аналіз досліджень, присвячених креативному процесу, пропонують чимало корисних порад, котрі можуть допомогти вирватись із творчого «глухого кута». Серед них є як всім знайомі речі (наприклад, піти прогулятись або відволіктись — поглинути в мрії»), так і відверто тривіальні істини (як-от «натхнення з більшою ймовірністю з’являється у підготовленому для цього розумі»). Але насправді ці недоліки несуттєві. Найголовніше, що відрізняє цю працю від безлічі інших, — це ґрунтовний аналіз способу мислення, притаманного творчим індивідам, з усіма його протиріччями та, як може здатись, «відхиленнями від норми».
«Розв’язання проблем, що ґрунтується на осяянні, не можна віднести на рахунок якогось одного режиму мислення», — зазначають Кауфман та Грегуар. Хоча впродовж тривалого часу вважалось, що креативність є функцією правої півкулі, сучасні дослідження показують: у творчих процесах задіяні обидві частини нашого мозку. Так, Нобелевські лауреати Даніель Канеман (Daniel Kahneman) та Амос Тверскі (Amos Tversky) вивчили, коли інтуїтивні «осяяння» можуть змусити нас повірити у хибні припущення. Вони довели, що когнітивні помилки (а, зокрема, це неправильні рішення) робляться тоді, коли швидша «система 1», що обробляє інформацію на підсвідомому рівні, не контролюється аналітичною «системою 2».
Згідно Кауфмана та Грегуара, креативність живиться в першу чергу за рахунок так званих мереж уяви, які, за словами автора цього поняття, гарвардського психолога Ренді Бакнера (Randy Buckner), «конструюють динамічні ментальні симуляції, в основі яких — особистий минулий досвід (як-от згадування) та розмірковування про майбутнє, особливо уявлення альтернативних по відношенню до теперішньої ситуації сценаріїв». А дослідження, проведене Баррі Кауфманом, показало, що спроможність розуму задіювати такі мережі уяви найбільшою мірою корелюється із творчими здібностями людини — більше ніж із високим IQ, здатністю до дивергентного мислення або будь-якою іншою особистісною характеристикою. Часто ця відкритість розуму супроводжується тягою до першопрохідства, що, за словами авторів, «може бути єдиним найважливішим особистісним чинником, який дозволяє спрогнозувати ймовірність творчого досягнення». Можливість відкриття нової для себе інформації дає таким індивідам енергію та наснагу. «Погоня за знанням — ось що сповнює душу радісним хвилюванням», — зауважують автори.
Коли ідею знайдено, креативний процес починає змінюватись: він все ще є творчим, але вимагає більшого фокусування, а також у ньому залишається менше місця для мріяння. І це одне із пояснень чому творчим індивідам можуть бути одночасно властиві як висока концентрація уваги, так і «перескакування» думки з теми на тему. «За своєю сутністю творчий процес є відображенням нашої природи, хаотичної та багатогранної, — пишуть автори. — У ній поєднуються організованість і неконтрольованість, фокусування і розсіяність, робота і гра». Або ще одна цитата з книги: «Творче спостереження — це навичка, що потребує уваги до того, що діється навколо, та перетворення цього в картину, яку малює власний розум; збалансування сконцентрованості — сфокусованого усвідомлення поточної миті, яке б було позбавлене оціночного судження, і "блукання" розуму».
На початку січня Джордж Мартін (George Martin) оголосив, що знов не вклався у терміни із завершенням давно очікуваних «Вітрів зими», шостої книги з його саги «Пісня льоду й полум’я». «Я старався. Я пообіцяв вам. Але не вийшло. Слід визнати: інколи процес написання йде добре — а інколи ні», — написав він у своєму блозі. Непередбачені перипетії, приливи і відливи натхнення, застопорення, що подеколи здаються безнадійними, і раптові просвітлення, — все це майже завжди супроводжує творення. Як зазначають Кауфман та Грегуар, здатність справлятись із непевністю, не втрачати надію, коли ніяк не вдається просунутись уперед — це також ознака креативних індивідів. За словами авторів, «ці темні, наповнені сумнівами закутки дуже часто з’являються там, де відбувається магія творчості».
За матеріалами strategy+business.
|
