Історія однієї фінансової катастрофи

Джерело: K.Fund Media

Що призвело до одного з найгучніших фінансових скандалів в світі — у новому бестселері Amazon.

» Докладніше на Amazon

Створена більше 20 років тому групою лобістів, які представляли англійський банківський сектор, Libor мала відображати відсоткову ставку, за якою банки-члени в будь-який час могли позичати один в одного гроші.

Яким чином вираховувалася ставка, було відомо небагатьом. Навіть стосовно самого визначення Libor існувало загальне сум’яття. Але попри це вона стала глобальним мірилом, що використовували для оцінювання заборгованості по кредитній картці, іпотечних ставок, корпоративних позик.

Саме така комбінація її впливу й незрозумілого походження спричинила поширення численних маніпуляцій стосовно Libor. Для створення захоплюючої розповіді Енріх використовує особливий підхід до трейдера Тома Гейса (Tom Hayes), який страждав на легку форму аутизму і став цапом-відбувайлом у великому скандалі. Та якими яскравими не були б персонажі «Павутиння», направду незабутніми є описи організацій, що зробили скандал не лише можливим, а й неминучим.

Скандал, пов’язаний з Libor, не був аж настільки заплутаним. Ставку Libor вираховували щодня на основі документів, які подавали рядові банківські працівники, приватні спілки, які збирали дані, а також регулятори.

Навіть незначні зміни фінансових стандартів могли мати надзвичайно серйозний вплив на ринкову вартість банківської торговельної позиції в похідних інструментах та інших цінних паперах, що стосувалися Libor. Результатом стала несамовита боротьба між учасниками ринку за вплив на подання документів.

В ідеальному світі ключові організації відчувають свій обов’язок сприяти ефективній роботі фінансових ринків. Натомість організації, описані в «Павутинні», дбали виключно про оптимізацію поточної вартості власного портфелю цінних паперів. Вплив зміни показника Libor на мільйони позичальників і на громадську впевненість у чесності ринків не спадав їм на думку.

Текст «Павутиння» захоплює найбільше, коли описується щоденна діяльність «мережі» трейдерів і брокерів, які постійно вигадували стратегії впливу на початкову ставку — чи, принаймні, яким чином переконати важливого клієнта, що вони такий вплив мали.

Використовуючи не лише вичерпні інтерв’ю з Гейсом та іншими, але й роздруківки текстових повідомлень і розшифровки, зібрані під час різноманітних розслідувань і судових процесів, Енріх показує культуру, в якій значення мають лише стосунки між учасниками мережі та їхніми вищими підсобниками.

І саме поведінка начальників є направду одкровенням. Гейс, можливо, був серед тих, хто найбільш завзято намагався вирівняти Libor згідно зі своїми торговельними стратегіями, але подібні дії були поширеними в цій сфері й всіляко заохочувалися.

Глибоке співчуття Енріха до Гейса — останній отримав 14 років в’язниці — має як позитивні, так і негативні наслідки для книжки. Енріх бере на себе зобов’язання викривати віроломство та співучасть не лише організацій і керівників, а й регуляторів, які надто тривалий час не звертали уваги на те, що відбувалося.

Але автор книги часом заходив далі, ніж варто було б. Він заплямовує навіть поважних урядових юристів. А ще важливіше, що оповідь значно сповільнюється після звільнення Гейса й увага зосереджується радше на його особистому житті та підготовці до судового процесу, а не на облудній мережі фінансових маніпуляцій, в якій він процвітав.

«Павутиння» має бути обов’язковим до прочитання для тих, хто створюватиме нову систему — задля кращого розуміння культури тих, ким управляють, і тих, хто покладається на незриму руку ринкових сил, щоб захистити громадськість.

За матеріалами The New York Times.