«Шкура у грі»: на кого гнівається Нассім Талеб

Джерело: K.Fund Media

» Докладніше на Amazon

При чому якраз самовпевненість нерідко закидають і самому Талебу. Але його «Чорний лебідь», що став супербестселером, передбачив банківську кризу 2008 року, й він сам як інвестор зірвав не один джекпот від флуктуацій на ринку. Тому ця заключна частина п’ятикнижжя, яка сьогодні вийшла друком, — одна з найочікуваніших книг цього року.

Вона провокативна, різка й неодмінно когось обурить, адже критикуючи неприйнятні, з його погляду, явища, автор вдається до емоційних узагальнень та переходить на особистості.

Утім, за всім цим криється важливе нагадування: якщо ви в чомусь переконані на 100%, у вас, скоріше за все, нерепрезентативна вибірка.

Динамічна рівність

Багатства заслуговують генії і ті, хто ризикує собою й своїми інтересами, а не уникає відповідальності, вважає Талеб, натомість нагору часто потрапляють люди, які не беруть на себе ризиків. Приміром, менеджер великої корпорації заробляє суми, яким багато хто позаздрить, але при цьому нічого не втратить, якщо компанія піде на дно, й у найгіршому разі змушений буде шукати нову роботу, зазначає автор.

На думку Талеба, принцип «шкура на кону» є критично важливим для побудови справедливішого суспільства, де рівність є динамічною. І досягти її, за його словами, можна не за рахунок допомоги бідним та адміністративних методів (наприклад, податку на багатство, запропонованого Тома Пікетті). На думку Талеба, це можна зробити, створивши умови, які сприятимуть ротації людей між різними прошарками населення, щоб жоден з порівняно невеликого числа найзаможніших не був упевненим у тому, що залишиться у цьому статусі назавжди.

Для опису цієї системи автор вживає термін ергодичність. І проводить аналогію з казино. Програш одного гравця жодним чином не позначиться на справах наступного у черзі (кількісна ймовірність).

Талеб намалював ергодичність: комбінація кількісної і часової ймовірності не дозволить вам завжди бути на коні.

Але якщо ви плануєте ходити у казино щодня протягом 100 днів, рано чи пізно зазнаєте втрат (часова ймовірність) і змушені будете вийти з гри, тоді як для інших вона триватиме.

Протилежністю до ергодичності є абсорбація, коли система страхує тих, хто на вершині, від падіння, зупиняючи таким чином роботу соціальних ліфтів.

Типовий ІАЙ

«Останнім часом ми спостерігаємо, як по всьому світу — від Індії до США — повстають проти тамтешніх клерків, що ухвалюють рішення, та журналістів-інсайдерів, які не ризикують власною шкурою, — того класу патерналістських «експертів», причетних до Ліги Плюща, Оксфорда, Кембриджа чи іншої орієнтованої на марку освітньої установи, які кажуть нам 1) що робити, 2) що їсти, 3) як говорити, 4) як думати… і 5) за кого голосувати», — ремствує автор. Він називає цих людей Інтелектуалами, Але Йолопами (ІАЙ).

Вони мають копії першого видання «Чорного лебедя» на своїх полицях, але плутають відсутність свідчення зі свідченням відсутності, а науку — зі сцієнтизмом, (Талеб є опонентом батька теорії «егоїстичного гена» та заповзятливого атеїста Річарда Докінза і невтомно лає біотехнологічну компанію Monsanto), використовують статистику, не розуміючи її походження й підтасовуючи її під свої аргументи (у цьому автор звинувачує гарвардського психолога Стівена Пінкера (Steven Pinker)). Інші штрихи до портрета від автора: типовий ІАЙ ніколи не матюкався у Twitter і не напивався з росіянами, а коли відвідує літературні фестивалі у Великій Британії, завжди обирає червоне вино до стейка, а ще говорить про рівність, при цьому жодного разу не сходивши на пиво з водієм таксі — представником меншини.

Як зауважив лауреат Нобелівської премії 2017 року «за внесок у поведінкову економіку» Річард Тейлер (Richard Thaler), якого автор затаврував як «партнера небезпечного адвоката ГМО», «не так багато знайдеться нейолопів серед тих, у кого прізвище не Талеб», на що той відповів, мовляв, такого висновку можна дійти, лише беручи до уваги менше 1% населення.

^* Серія Нассіма Талеба Incerto включає книги «Обдурені випадковістю» (Fooled by Randomness, 2001), «Чорний лебідь» (The Black Swan, 2007, друга редакція — 2010), «Прокрустове ложе» (The Bed of Procrustes, 2010), «Антикрихкість» (Antifragile, 2012) і «Шкура у грі» (Skin in the Game, 2018).