Біблія керівника: «Переможець» Джека Велча

Джерело: K.Fund Media

«Переможець» (Winning) — одна із найпопулярніших бізнес-книг, присвячених менеджменту. Свого часу видання The Wall Street Journal назвало роботу Джека Велча (Jack Welch), написаною спільно з його дружиною Сьюзі Велч (Suzy Welch), «Біблією для всіх керівників».

«Переможець» — це збірка порад та правил, які допоможуть побудувати успішну компанію та стати хорошим керівником. Велч розповідає власну історію успіху та пояснює, як поводити себе, коли ви стали лідером, як обирати найкращих працівників та як з ними прощатись. Безкомпромісний Велч ділиться історіями про те, чому щороку він звільняв 10% своїх підлеглих та закривав компанії, які не приносили достатнього прибутку.

Правила «Переможця»

Ясність цінностей та поведінки не принесе багато користі, якщо їх не підтримувати. Щоб цінності справді мали якесь значення, компанії мусять заохочувати працівників, які їх дотримуються, і «карати» тих, хто до них байдужий. Повірте, це набагато полегшить шлях до перемоги.

Відвертість значно скорочує витрати, хоча ви ніколи не знатимете точно, скільки заощадили. Подумайте лише про те, як це зможе позбавити вас безглуздих нарад та фінансових звітів, що підтверджують усім відомі речі. Подумайте про те, як відвертість замінює химерні слайди у Павер-пойнті, запаморочливі презентації та нудні таємні наради на реальні розмови, і не важливо, стосуються вони стратегії компанії, виведення на ринок нової продукції або чиєїсь роботи.

Кожна компанія має сильні, слабкі та середні напрями бізнесу або виробничого асортименту. Диференціація дає змогу керівникам зрозуміти, що є що, та інвестувати відповідно.

Настрій керівника завжди передається іншим. Ви бачили такі ситуації сотні разів. Оптимістично налаштований керівник, який щодня перебуває в доброму гуморі, врешті-решт створює команду… оптимістично налаштованих людей з позитивним сприйняттям. Песимістичні зануди збирають навколо себе нещасну масу таких, як вони. Нещасним працівникам набагато складніше досягати успіху.

Коли ви стаєте лідером, ваша робота — запитувати. Кожна розмова, яка передбачає ухвалення якогось рішення, пропозиції чи розгляду ринкової інформації, повинна заповнюватися питаннями на зразок «Що як?», «Чому б ні?» та «Як це трапилося?»

Вам не треба повчати або надто засмучуватися через помилки. Насправді, що більше гумору та безтурботності ви продемонструєте, то більше людей зрозуміє, що помилки — це не кінець світу.

Поставте сферу управління персоналом на найвище місце в організації й переконайтеся, що кадровики володіють особливими рисами, які допоможуть керівникам виховувати лідерів та будувати кар’єри. Найкращий кадровик — це наставник і батько в одній особі.

Одну річ я знаю точно. Ви повинні надихнути зірок на перемогу, і я завжди виступав за виокремлення найкращих працівників, тих провідних 20 відсотків, яких я підбадьорював та винагороджував у незвичний спосіб. Але підбадьорювання може мати негативні наслідки. Зіркове его — небезпечна річ. Я бачив, як талановиті молоді люди швидко просувалися кар’єрними сходинками, але їхні амбіції часто виходили з-під контролю. Зірки можуть перетворитися на монстрів, якщо ви їм це дозволите.

Жорстока реальність полягає в тому, що звільнення — це частина роботи. Та це не означає, що вони мають перетворитися на образливі непорозуміння. Якщо ви робитимете все як слід, звільнення все одно ніколи не стануть приємними. Але зможуть бути цілком прийнятними для всіх учасників. Коли приходить час когось звільнити, зробіть це. Без несподіванок. Без образ.

Що відкритіше ви говорите про проблеми, їхні причини та шляхи розв’язання, то більше вам довірятимуть, як усередині компанії, так і за її межами. Під час кризи довіра знадобиться вам у будь-якому разі.