Що відбувається за закритими дверима директорських кабінетів?

Ставлення суспільства і до корпоративного світу, і до його лідерів стає все критичнішим; а те, що декларують компанії, в багатьох не викликає особливої довіри. Що ж насправді відбувається за закритими дверима директорських кабінетів різних компаній світу? Це питання стало темою опитування, проведеного організацією Dilemma-Assist спільно з International Management Assistants (IMA), глобальною мережею, яка об’єднує помічників керівників.

На основі результатів опитування підготовлено звіт «The Secret Power in the Office» («Таємна влада в офісі»). Його висновки коментують у своїй статті Ерік ван де Ло (Erik van de Loo), професор кафедри організаційної поведінки INSEAD, та Кес Колс (Kees Cools), раніше професор кафедри корпоративних фінансів та управління Тілбургського університету (Нідерланди).

Вже понад року скандали плямують репутацію керівників Facebook, зокрема, операційного директора Шерил Сендберг (Sheryl Sandberg). У листопаді японська влада заарештувала колишнього голову Nissan Карлоса Госна (Carlos Ghosn) за звинуваченнями у фінансових махінаціях (він занизив суму своєї винагороди) та використанні активів компаніях для особистої вигоди (6 березня звільнено з токійської тюрми під заставу в $9 млрд). Навіть скандинавські банки, які завжди стоїчно протистояли спокусам, 2018-го втягнулися у масштабні фінансові зловживання; а в Данії «hvidvask» (відмивання грошей) було назване головним словом року.

Хоча аудиторські компанії з «великої четвірки» навипередки доносили до громадськості — скільки партнерів вони звільнили через невідповідну поведінку, — прозорості щодо неетичних дій топ-менеджерів все ще бракує. Кабінети, де керівники здійснюють важливі стратегічні вибори та де іноді «втрачають розум» й приймають невідповідні рішення, значною мірою залишаються «чорною скринькою». Тому опитування IMA стало давно очікуваною можливістю дізнатись: що потрапляє в поле зору найбільш непомітних учасників екосистеми вищих щаблів корпоративної влади — довірених осіб керівників та «охоронців» їхнього простору.

У ході опитування було отримано відповіді більш ніж 200 помічників керівників із 22-х країн, здебільшого, з Європи (основа маса респондентів представляли Нідерланди, Швецію та Німеччину). 48% опитаних сказали, що знають не з чуток про різні форми посадових зловживань, які мали місце протягом останніх 12-ти місяців. Найтиповішими були: розтрата або нецільове використання організаційних ресурсів (32%); участь у діяльності, що несла в собі конфлікт інтересів (14%); неправильне поводження з конфіденційною інформацією (13%). Понад 3% респондентів безпосередньо спостерігали за відвертим розкраданням ресурсів (або знали по це). Але в більшості випадків вони нікому про це не доповідали, боячись скандалів та ускладнень для себе.

Розрив між публічним іміджем і реальністю

Звісно, керівники стараються з усіх сил, доносячи до зовнішнього світу, як все добре в їхньому «королівстві» та як організація дотримується найвищих етичних стандартів. Молодші покоління споживачів приділяють корпоративній етиці чимало уваги і, недовго думаючи, можуть відмовитися від продуктів компанії, якщо виявляються серйозні порушення етичних норм. Сьогодні навіть співробітники можуть змусити керівників відповідати за свої «діяння». Серед прикладів — публічне висловлення працівниками Google обурення з приводу невідповідного реагування на випадки сексуальних домагань (звільняючи причетних до цього топ-менеджерів, компанія виплатила їм «вихідну допомогу» на загальну суму в мільйони доларів).

Згідно опитування, біля 30% топів ніколи, рідко або, у найкращому разі, час від часу втілюють те, що проповідують, у своїх діях. Чи це означає, що послідовно демонструвати на своєму прикладі речі, про які вони говорять, є недосяжно складним завданням? Виглядає, що так, оскільки менш ніж 20% опитаних сказали, що їхні боси живуть за нормами свого «Євангелія».

Як зазначили більшість респондентів, у такому середовищі некомфортно піднімати питання етичного характеру. Тільки 30% помічників керівників вважають, що ймовірність причетності до ситуацій зловживань є мінімальною. Інтерв’ю з деякими респондентами показали, що в їхніх компаніях корпоративні порушення є цілком прийнятними; що реальність сильно відрізняється від того, що декларується; і що питання етичного характеру замовчуються.

Зворотний бік гонитви за результатами

У цілому світі довіра до корпоративних лідерів швидко послаблюється. І це не дивно, бо висновки опитування підтверджують, що організаційні зловживання стають дедалі поширенішими. Значною мірою це відбувається через вимоги досягати бізнес-результатів будь-якою ціною. Топ-менеджери бояться втратити високі бонуси, вимріяне просування або навіть роботу в разі, якщо не забезпечать виконання очікуваних показників. Серед інших причин — брак чітко визначених етичних стандартів і переконаність у тому, що правила та процедури можна дуже легко «обійти». Понад 13% респондентів зазначили, що обманювання є звичним елементом «нормальної» корпоративної культури.

У звіті міститься кілька рекомендацій стосовно того, як можна знизити гостроту проблеми зловживань. Ось деякі з них.

Зменшити кількість та складність правил і процедур, які визначають етичні норми. Правила, які залишаться, мають бути абсолютно зрозумілими та строго виконуватися. Це не можна пускати на самоплив. Якщо ж видавати правило на кожне ймовірне порушення — організація захлинеться в потужному потоці документів. Також спостерігається одна цікава річ: велика кількість правил тільки стимулює намагання знайти «лазівку» або просто їх порушувати. А крім усього, в умовах суцільної регламентації люди менш схильні відчувати відповідальність за свої дії.

Розірвати зв’язок між компенсацією і виконанням показників. Величезна кількість свідчень різного типу підтверджують одне: такий зв’язок негативно впливає на генерування цінності. У своєму теперішньому вигляді ключові показники продуктивності, прив’язанні до кількісно виражених цілей (зокрема, до бюджету), стимулюють «прикрашання» фінансової звітності, відкривають двері обману та пристосуванню. Ще одне «відкриття»: дані дослідження показали, що зловживання цього типу, хоча й в основному характерні для приватного сектора, проявилися у 50% неприбуткових організацій, які стали учасниками опитування.

Не покладатися на адміністративні методи контролю. Можна створити цілі відділи, які слідкуватимуть за дотриманням етичних норм та протидіяти зловживанням, але це не допоможе подолати проблему. Потрібні глибинні зміни організаційної культури.

Практично всі керівники стикаються зі складними етичними дилемами й необхідно створити умови, в яких було б можливо відкрито та чесно це обговорювати. Але щоб розмови про важливість «особистісної цілісності» не сприймалися як «байка» для улещування громадськості, потрібно будь-що прищепити ставлення: аби підходити для виконання своєї ролі, корпоративні лідери мусять постійно «зміцнювати» свої моральні «м’язи».

За матеріалами "For the Truth About How Bosses Behave, Ask Their Assistants", INSEAD Knowledge.

Stock Photos from Ilyafs/Shutterstock