Світ після пандемії: яким буде глобальний ринок праці у 2030-2050 роках
Джерело: Mind.ua
До 2019 року включно всі прогнози щодо розвитку ринку праці в середині ХХІ століття базувалися на переході до четвертого технологічного устрою. Але виклики 2020-го змістили акценти. Так, однією з ключових тенденцій залишається перехід на новий виток розвитку технологій, їхнє використання та впровадження в повсякденне життя. Проте виникає низка гострих, не відомих донині ризиків. Вони якщо не повністю змінюють попередню картину, то суттєво впливають на можливі перспективи.
І тут виникає логічне запитання: чи наше уявлення про майбутнє ринку праці в найближчі 20-30 років дійсно базуватиметься на тих технологіях, які вбачаються на сьогодні провідними, і виходитиме лише з них? Чи існують інші чинники, не менш важливі за розвиток технологій? І якщо так, то про що саме йдеться і які наслідки ми отримаємо в найближчому майбутньому?
Якою буде сучасна людина середини XXI століття? Що визначатиме економіку 2030-2050 років? Як зміниться парадигма праці в цей час? Хто і на які види зайнятості та доходу зможе розраховувати? Як себе підготувати та знайти можливості для реалізації й щасливого життя за нових умов? Відповіді на ці запитання спеціально для Mind шукала Жанна Балабанюк, CEO консалтингової компанії R&C Kyiv Group LLC, PhD in HRM.
Якою буде демографічна мапа світу?
Відповідно до нової доповіді про світову демографічну ситуацію та перспективи її змін, підготовленої Департаментом з економічних і соціальних питань Секретаріату ООН, у 2030 році у світі налічуватиметься 8,6 млрд людей, у 2050-му — 9,8 млрд, а в 2100-му — 11,2 млрд.
Найбільш населеними країнами продовжують залишатися Китай (1,4 млрд осіб) та Індія (1,3 млрд). Очікується, що приблизно до 2024-2026 року Індія випередить Китай за кількістю жителів. При цьому країною з найвищими темпами зростання населення є Нігерія. До 2050 року вона стане третьою за чисельністю країною світу (наразі займає сьоме місце) і випередить за цим показником США.
У найближчі 33 роки половина всього світового приросту населення припадатиме лише на дев’ять країн світу: Індію, Нігерію, Демократичну Республіку Конго (ДРК), Пакистан, Ефіопію, Танзанію, США, Уганду й Індонезію.
У глобальному масштабі до 2050 року кількість людей старше 80 років потроїться — зі 137 млн осіб у 2017 році до 425 млн у 2050-му. А з 2100 року людей, старших за 80 років, буде в сім разів більше, ніж сьогодні.
Як бачимо, прогнозована кількість населення до кінця століття зросте в півтора раза, і значно збільшиться частка літніх людей у зв’язку зі зростанням тривалості життя. Відповідно зросте працездатний вік — до 70-75 років як мінімум.
А це суттєво змінить структуру працездатного населення, що в свою чергу вимагатиме формування нової парадигми та вироблення невідомих нині підходів та стандартів соціального забезпечення.
Якими будуть життєві цінності в цей період?
Наразі людство виходить з парадигми використання природних ресурсів, почасти ігноруючи питання їх вичерпності та тривалості відновлення. Екологічна проблематика ніби постійно й гучно озвучується, проте не є вирішальною при ухваленні тих чи інших світоглядних та економічних рішень. У майбутньому ж екологічний порядок денний, швидше за все, визначатиме «обличчя» та спрямованість економіки.
Відповідно до «Екологічних перспектив-2050», окреслених ОЕСР, екологічний порядок денний базується на чотирьох напрямах: зміна клімату, біологічне різноманіття, прісна вода та вплив забруднення на здоров’я людини.
Очікується, що до 2050 року близько 70% світового населення проживатиме в містах, посилюючи виклики, пов’язані із забрудненням повітря, надмірною кількістю транспортних засобів і видаленням та переробкою відходів. До цього часу відбудеться чотириразове зростання світової економіки, що призведе до збільшення споживання енергії на 80%.
За відсутності більш ефективної політики частка енергії, заснованої на використанні корисних копалин, у глобальному енергоспоживанні, як і раніше, залишатиметься на рівні 85%. Триватиме деградація і виснаження потенціалу природного середовища (природного капіталу), при цьому збільшиться ризик незворотних змін, які можуть поставити під загрозу результати двох століть підвищення рівня життя людства.
Забруднення повітря стане однією з основних причин передчасної смертності, обумовленої екологічними факторами. Окрім того, рівень захворюваності, пов’язаної з впливом небезпечних хімічних речовин, буде істотним у всьому світі.
У розвитку природних екологічних систем є «точки неповернення», після досягнення яких негативні зміни стають незворотними (наприклад, втрата біологічних видів, зміна клімату, виснаження підземних вод, деградація земельних ресурсів). Однак у багатьох випадках подібні порогові значення, так само, як і природні, соціальні й економічні наслідки їх перевищення, недостатньо відомі або зрозумілі.
Ключовою проблемою є встановлення балансу між чіткістю заходів політики й величиною простору, залишені урядами для маневру й адаптації, враховуючи вищезгадані ризики. Тому, коли наразі вектор розвитку економіки визначають розвитком технологій — автоматизації, роботизації, штучного інтелекту, оброблення великих масивів даних тощо, — то це лише питання часу.
При суттєвому погіршенні стану навколишнього середовища може актуалізуватися побудова економіки на базі врахування екологічних ризиків та їхньої мінімізації, відновлення природних ресурсів, відповідно до яких вектор розвитку технологій коригуватиметься.
Які наслідки пандемії COVID-19 людство відчує до 2025 року?
Навіть якщо більшість населення планети перехворіє і протягом найближчих 2-3 років сформує колективний імунітет, соціальні наслідки пандемії-2020 будуть відчутні в тривалішому періоді.
З’явиться нова культура взаємодії: соціальне дистанціювання, самоізоляція та перенесення життя у віртуальний світ дарує людині, яка працює, інший психологічний досвід та трансформує її соціальні норми. Це впливає на структуру особистості. Відповідно інтереси, потреби, переконання і бажання будуть відмінними від тих, що існували досі. Зокрема, зміниться підхід до «атрибутів достатку», «статусних» речей та моделі споживання загалом.
Економіку найближчих 3-5 років визначатиме подолання кризових явищ 2020-2023 років з огляду на виклики, пов’язані з економічним спадом. Зокрема, якщо до 2020 року значну частину проблем із зайнятістю та соціальним забезпеченням країн, що розвиваються, вирішували за рахунок розвинених країн (міграція населення та трудова міграція), то наразі у зв’язку з тривалими та жорсткими карантинними обмеженнями (введенням режимів ізоляції та закриттям кордонів) висхідні економіки змушені будуть вирішувати самотужки у власних межах.
Це вимагає пошуку та створення нових точок зростання для локальних економік та переформатування наявного глобального ринку товарів і послуг. А отже — і глобального ринку праці.
Як зміниться ринок праці?
Усе вищезазначене суттєво вплине на нову парадигму зайнятості та доходу. На порядку денному постає чітка потреба в інноваційних підходах та пошук швидких і дієвих рішень для мінімізації соціальних розривів і ризиків. Ринок праці опинився на порозі суттєвої трансформації. А серед основних трендів варто зазначити такі.
Віддалена робота як спосіб життя. Перехід на віддалену роботу відбувся з 2010 по 2020 рік. І хоча більшість компаній почали залучати фрилансерів, переводити співробітників на дистанційну зайнятість та створювати віддалені чи змішані команди лише в 2017-2020 роках, проте основні підходи до віддаленого працевлаштування були сформовані саме на початку 2010-их. А 2020 рік тільки закріпив цей тренд.
Один із ключових, у глобальному сенсі, наслідків переходу на віддалену роботу — формування прошарку соціальних мігрантів. Тобто людей, які проживають в одному населеному пункті чи країні, а працюють для інших країн/міст. При цьому вони повністю занурюються в трудове та соціальне середовище інших регіонів й отримують навички роботи в мультинаціональних, мультирелігійних, мультикультурних і мультигендерних командах.
Формування нових трудових відносин та нової трудової етики. Вже зараз виробляються підходи щодо регулювання взаємодії роботів, штучного інтелекту та людей. Тож найближчими роками ми прийдемо до того, що права кожної із цих категорій змінюватимуться та регулюватимуться відміно від сьогодення.
Формуватимуться команди, у яких буде поєднано працю людей, роботів та штучного інтелекту. А будуть і автономні команди роботів і штучного інтелекту.
Це передбачає вироблення нових правил, норм і стандартів роботи та регулювання трудових відносин. А також — переосмислення соціальних стандартів і створення інновацій в соціальній сфері, що так само сприятиме формуванню нової трудової етики.
Трансформація соціальних норм, цінностей та структури споживання. Вже сьогодні ми можемо спостерігати відмову від користування речами та перехід на спільне користування. Наприклад, молоде покоління відмовляється від парадигми володіння, а орієнтоване на тимчасове використання житла, меблів, транспорту, тощо.
Це так само суттєво змінює поведінку споживання, запит та структуру товарів і послугів. А в майбутньому призведе до формування широкого ринку обміну та спільного користування товарами та послугами тривалого використання.
Формування нової структури доходу особи. Вже зараз персональні дані людини — зокрема, її уподобання, інтереси, звички, структура споживання, інформація та знання — вже мають неабияку цінність. А найближчим часом вони можуть перетворитися на товар чи валюту. І це суттєво змінить у тому числі й ринок праці.
Якщо раніше певна частина населення розглядала інвестиції в нерухомість як можливість отримати стабільний пасивний дохід чи «додаток» до пенсійних чи соціальних виплат, в майбутньому формуватиметься ринок продажу власних даних — для отримання доходу чи для використання їх як способу платежу.
Ще одним суттєвим елементом вже в найближчий час може стати безумовний базовий дохід (ББД) — отримання кожним громадянином та навіть особою без громадянства, яка проживає в конкретній країні, виплат від розподілу національного багатства. Такі виплати вже проводилися в низці країн як соціальний експеримент.
Це дозволить подолати дві ключові проблеми: проблему бідності та безробіття через забезпечення гарантованої щомісячної виплати незалежно від віку та виду зайнятості. Що є вкрай актуально при подоланні економічних наслідків пандемії COVID-19.
Як вже зараз підготувати себе та дітей до оновленого світу?
Наразі є гостра необхідність у формуванні нових підходів до навчання та отримання освіти. Вони полягають у підготовці до життя, а не тільки до праці, як було за попередньої економічної парадигми.
Поняття «праця», «зайнятість» та «дохід» вже трансформуються і в майбутньому матимуть видозмінене значення. Так, зокрема, перехід на моделі продажу власних даних та отримання ББД призведе до того, що праця перестане бути вирішальною як основне джерело доходу для більшості населення планети. Розширення джерел для формування пасивного доходу теж матиме значний вплив на економіку середини XXI століття.
Вирішальним чинником для збереження зайнятості чи отримання посади (якщо ми говоримо про висококваліфіковану роботу) буде здатність до гнучкості та адаптивності мислення.
Основний удар відчує сфера послуг, вивільнені працівники будуть змушені освоювати нові спеціальності. Низка професій припинить своє існування. І тут важливо або вміти досить якісно робити щось руками, або розвивати навички навчатися, перенавчатися та розучуватися для отримання нового фаху.
Аби відповідати вимогам часу, варто зосередитися на отриманні освіти, спрямованої на розвиток різних видів мислення: метанавчання (навчання методам навчання), послідовне, нормативне, критичне, креативне, рефлексивне, інтуїтивне та стратегічне мислення; розв’язання складних завдань, що дозволяє виконувати різнопланові функції (міждисциплінарний підхід).
Другий підхід — сконцентруватися на отриманні вузького фаху. Проте, такого, який виходить з «найсвіжіших» тенденцій і технологій: біомедицина, дослідження мозку, освоєння космосу, управління кліматом, розвиток нових видів енергії, створення нових матеріалів та їхніх властивостей, управління часом; новітня медицина та військова справа; створення нових моделей бізнесу, впровадження соціальних інновацій, нових парадигм та інструментарію управління соціальними системами та командами тощо.
Ілюстрація: Chief Executive
|
