Бізнес на однокласниках

Автор: Микола Тимошенко, "Контракти" (№12, березень 2008)

Російськомовні соціальні мережі мають величезну популярність, але доходи своїм власникам приносять невеликі.

Після того як секретарі перестали вчасно приносити каву, керівництво Українського медіахолдингу (УМХ) було змушене піти на непопулярний серед персоналу захід і відключити працівників від сайту Одноклассники.ru.

«Заходиш в офіс, а там вісім моніторів з десяти світяться знайомим інтерфейсом», — розповідають у компанії. Налякані тим, що працівники половину робочого часу проводять у мережі, керівники й інших фірм почали обмежувати доступ до схожих ресурсів. Попри заборони, охочих дізнатися, як поживають старі друзі-знайомі, не меншає. Щодня на сайті Одноклассники. ru реєструються до 50 тис. нових користувачів — не так давно чиїхось однокласників, а сьогодні менеджерів середньої ланки.

Відвідуваність соціальних мереж у всьому світі зростає шаленими темпами. У Бразилії соціальна мережа Orkut випередила навіть пошукові системи. За даними аналітичної компанії Alexa, найпопулярніший сайт у Росії — ВКонтакте.ru, у Латвії — соціальна мережа One.lv, у Польщі — Nasza-klasa.pl. В Україні сайти ВКонтакте.ru і Одноклассники.ru за кількістю користувачів опинилися на третьому місці після пошукової системи Google і поштового порталу Mail.ru.

У мережі

«Будь-який інтернет-ресурс, де можна зареєструватися, а потім спілкуватися з іншими користувачами, об’єднуватися в групи за інтересами, прийнято називати соціальною мережею», — каже керівник департаменту new-media УМХ Віталій Гордуз.

Так, до мереж належать блог-сервіси (від англ. web log — мережевий журнал, щоденник подій), що першими здобули популярність серед інтернет-користувачів. Це сайти, де будь-який учасник може робити записи, розміщувати зображення, мультимедійні ролики. За даними провідної в блогосфері пошукової системи Technorati, у світі налічується більш ніж 112 млн блогерів, що регулярно оновлюють свої журнали.

Утім, за кількістю користувачів соціальні мережі, що являють собою бази даних із персональних сторінок учасників, фотографій, мультимедійного контенту (за таким принципом побудовані, наприклад, MySpace, FaceBook, Одноклассники.ru), обійшли блог-сервіси. Усього такі проекти мають понад півмільярда користувачів.

«Блоги — це швидше інструмент самовираження, — пояснює власник сайту Liveinternet.ru Герман Клименко. — Їх створюють люди, які люблять писати і прагнуть здобути хоч якусь популярність. «Бази даних» універсальніші й цікавіші для масової аудиторії. Їх використовують для спілкування, пошуку старих і нових друзів. До того ж у «баз даних» є ще одна перевага — підтримувана відвідуваність. Близько 90% людей, що створили свій блог, рано чи пізно забувають про нього, переходячи в розряд неактивних користувачів, — у LiveJournal регулярно оновлюють щоденники лише 15% блогерів. А в мережах на кшталт MySpace або ВКонтакте.ru таке трапляється значно рідше. Навіть якщо користувач закинув свою сторінку, він знову відвідає сайт, прочитавши у своїй електронній скриньці, що йому надійшло нове повідомлення від іншого користувача.

Провідним гравцем у блогосфері вважається ресурс Blogger.com, що належить компанії Googlе. Близько 8% світових користувачів інтернету (80 млн) заходять на цей сайт. Друге місце за популярністю посідає LiveJournal (Живий Журнал) з 17 млн онлайн-щоденників. У грудні 2007 року російська компанія SUP Fabric викупила ЖЖ в американської фірми SixApart. Власники конкуруючих проектів оцінили угоду в $30 млн, хоча в SUP цю суму не підтверджують. За даними сайту Alexa.com, близько 1% усіх світових користувачів інтернету, а їх уже понад один мільярд, виходячи в інтернет, завантажують сторінку LiveJournal.

Серед «баз даних» найуспішнішим проектом у світовому масштабі став американський ресурс MySpace, який News Corp. Руперта Мердока в середині 2005 року викупила за $580 млн у Intermix Media. На відміну від блог-сервісів у цій мережі можна шукати друзів, публікувати музику, фотографії, відео, брати участь в онлайн-іграх, звантажувати фільми і навіть шукати роботу. Всі послуги MySpace надає своїм користувачам безплатно. На початку 2008 року в мережі було зареєстровано понад 200 млн користувачів, переважно американців. Але компанія, створюючи локалізовані версії сайту, намагається завоювати й інші ринки. Свої офіси MySpace відкрила уже в 17 країнах світу, а на початку 2008-го почала експансію в рунет, запустивши російськомовну версію ресурсу.

Найближчий конкурент MySpace — ще одна американська мережа FaceBook, яка об’єднує більш ніж 67 млн користувачів. Щодня її аудиторія зростає на 250 тис. осіб. Основне завдання, яке ставили перед собою розробники ресурсу, — дати можливість користувачам розшукати потрібну людину і забезпечити співрозмовникам зручну комунікацію.

«Секрет успіху таких мереж у тому, що їхні творці зробили стандартний продукт, привабливий для багатьох людей. Користувача не заганяють у рамки, як це відбувається в нішевих ресурсах», — вважає Гордуз.

Водночас на хвилі популярності універсальних мереж виграють і спеціалізовані ресурси. Приміром, у бізнес-орієнтованої мережі LinkedIn, створеної в 2001-му для пошуку роботи, другий подих відкрився після вдалого запуску MySpace і FaceBook. За останній рік аудиторія сайту зросла майже в 5 разів і сягнула 19 млн осіб, а власники проекту змогли збільшити фінансування продукту.

Глобальні мережі з кожним роком розширюють свою присутність у всіх країнах світу. В Латинській Америці та Індії популярною стала мережа Orkut, що належить Google (у ній зареєстровано близько 60 млн користувачів), а в Азії — американська Friendster. «Зазвичай соціальні мережі розвиваються хаотично. Неможливо точно визначити, чому та чи інша мережа вибилася в лідери у конкретній країні», — каже директор зі стратегічного розвитку компанії SUP Едуард Шендерович.

На світовому ринку більше шансів мають гравці, які пропонують локалізовані версії сайтів. Так, FaceBook відстає від MySpace, оскільки підтримує лише англомовний інтерфейс (третину трафіку сайту забезпечують США, ще 9,7% — Велика Британія і 9% — Канада). У порівняно невеликих або культурно відокремлених країнах провідні позиції займають національні мережі. У Польщі глобальні мережі випередив сайт Nasza-klasa.pl (13 млн користувачів), в Естонії — Rate.ee (200 тис.), у Латвії One.lv (700 тис.).

Рекламні стратегії

У США соціальні мережі порівнюють із нічними клубами — у 2004-2005 роках було модним сидіти у Friendster, а зараз — у MySpace. Та інвесторів мінливість уподобань користувачів не лякає. Microsoft у жовтні 2007-го заплатила за 1,6% акцій FaceBook $240 млн, оцінивши ресурс у $15 млрд. Через два місяці голова азійського телекомунікаційного конгломерату Hutchinson Whampoa Лі Ка-Шинг віддав за 0,4% акцій компанії $60 млн. На початку 2008 року російська керуюча компанія «Финам Менеджмент» за $30 млн купила 10% британської соціальної мережі Badoo.com, капіталізація якої становить $300 млн.

Інвестори розраховують, що в майбутньому такі компанії одержать іще більші доходи. За даними дослідної компанії eMarketer, виручка MySpace у 2007 році перевищила $520 млн (скромніший у своїх оцінках Merrill Lynch приписує компанії $271 млн). У своєму звіті News Corp. пише, що минулого фінансового року (липень 2006-го — червень 2007-го) проект уперше після його придбання приніс прибуток. Доходи FaceBook торік сягнули $125 млн. Звідки гроші? На Заході такі проекти заробляють переважно на медійній (банерній) і контекстній рекламі (її показують лише тим користувачам, які виявили зацікавленість у рекламованому продукті або послузі), тому фінансова успішність ресурсу залежить від його відвідуваності та активності користувачів.

«Реєструючись, люди залишають свою особисту інформацію (стать, вік, регіон проживання), завдяки чому можна чіткіше націлювати рекламне повідомлення — показувати рекламу тільки тій аудиторії, яка цікава рекламодавцеві», — розповідає генеральний директор компанії Fine Web Дмитро Дубілет. Наприклад, рекламу парфумів демонструють лише дівчатам, а рекламу концерту молодіжної рок-групи — молодим людям від 16 до 20 років, мешканцям міста, де відбудеться концерт. Таке ранжирування робить рекламу в соціальних мережах ефективнішою, а отже, дорожчою, ніж на звичайних сайтах.

Для залучення більшої кількості рекламодавців FaceBook і MySpace торік придумали нову схему розміщення реклами. Тепер вони скануватимуть профілі користувачів на ключові слова і пропонуватимуть рекламу відповідно до уподобань учасника мережі. Приміром, якщо користувач зазначив, що любить буритос, то на його сторінці з’явиться банер Taco Bell.

Тільки медійна реклама приносить FaceBook близько $10-12 млн на рік. За даними дослідної групи «Ембріа», істотними доходами MySpace і FaceВook забезпечують спонсори. Компанії Nike, Apple, Victoria’s Secret за окрему плату (близько $100 тис. на місяць) одержують у мережі власні площі, де розміщується лише їхня реклама.

Ще одне джерело прибутку для соціальних мереж і блогів — створення додаткових платних сервісів. У латвійській мережі Оne.lv, наприклад, перегляд фотографії людини, що не є вашим другом (тобто не дала згоди на занесення її до списку ваших друзів), коштує $0,6. У польській соціальній мережі Nasza-klasa.pl, приміром, гроші беруть за перегляд фотографії великої роздільної здатності. В інших мережах можна залишатися на сайті невидимим для інших користувачів, оплативши послугу. «Цей вид заробітку поширений на Заході, оскільки там є безліч платіжних систем на кшталт PayPal і ніколи не було проблем з мікроплатежами», — пояснює Дубілет. Утім, за словами Віталія Гордуза, компанії дедалі частіше відмовляються від платного доступу до сервісів, віддаючи перевагу платним аккаунтам, які дають можливість скористатися додатковими функціями.

Продаж платних аккаунтів — основне джерело доходів LinkedIn. Зареєструватися на сайті можна безплатно, але безпосередньо зв’язуватися зі знайденими фахівцями можна, лише заплативши щорічний внесок від $19,95 до $200. У 2007 році, за оцінками компанії Citizen Track, дохід компанії становив $25 млн.

Живий рунет

У російськомовному секторі інтернету серед світових лідерів упевнено почувається лише LiveJournal. За даними Яндексу, 30% записів у блогах російською мовою користувачі роблять саме в цьому сервісі. Приблизно стільки само — у Liveinternet.ru, де зареєстровано 1,2 млн щоденників. «Проект прибутковий, і я досить часто одержую пропозиції продати його», — розповідає власник ресурсу Герман Клименко. Починаючи з 2002-го в сайт було вкладено близько $50 тис. Незважаючи на те що проектові вже 6 років, прибуток він став приносити лише два роки тому, після того як на сторінках щоденників з’явилися рекламні банери. За останній рік портал заробив $2,4 млн.

Секрет успіху Liveinternet.ru Клименко пояснює вмілим використанням цільової реклами (таргетинг). Крім блог-сервісу, він володіє ще й лічильниками рейтингів сайтів, установлених практично на всіх російськомовних порталах. Роботи відстежують, які сторінки відвідують блогери, а також фіксують інформацію, запитувану користувачем у пошукових системах, що може згодитися рекламодавцеві при розміщенні реклами. Наприклад, рекламу банків на Liveinternet.ru можна показувати лише тим, хто відвідував сайти банків або задавав у пошук терміни, пов’язані з банківською тематикою.

На інших блог-сервісах також використовують таргетинг. Рекламна агенція SOL+, що володіє правами на розміщення реклами в LiveJournal і третьому за величиною блог-сервісі рунету Diary.ru, може фільтрувати рекламну аудиторію за віком, статтю, регіоном. 1000 показів рекламного банера розміром 300 на 250 мм у ЖЖ коштує в середньому $10. Використання одного фільтра (приміром, рекламодавець хоче, щоб його рекламу побачили підлітки віком від 14 до 16 років) здорожує її вартість на 20%, двох — на 30%, а трьох — на 50%.

Проте українські й російські компанії поки що не поспішають витрачати гроші на рекламу в інтернеті. «Банерна реклама не приносить доходів, яких нам було б достатньо. Вкладені в проект $500 тис. наразі не окупилися», — розповідає власник Diary.ru Євген Руденко. Тому керівництво порталу вирішило заробляти за рахунок введення платних аккаунтів і послуг, які нещодавно з’явилися на сайті. Вартість платного аккаунту — $1 на місяць. Його власники зможуть завантажувати у свої щоденники фотографії великого розміру, анонімно переглядати чужі щоденники, запобігати потраплянню своїх записів у пошукові системи тощо. Оплатити додаткові сервіси можна через банк або за допомогою sms. Другий вид оплати не такий вигідний — кожне повідомлення коштує близько $1, а на віртуальний рахунок воно приносить лише $0,5.

Ринок розважальних і бізнес-орієнтованих баз даних рунету майже повністю належить двом російським проектам — сайту Одноклассники.ru, у якого в активі вже 12 млн зареєстрованих користувачів, і ВКонтакте.ru з 9 млн учасників. Попри шалений приріст аудиторії, жоден їхній проект іще не окупився. «Програмне забезпечення, яке використовували для створення Одноклассников.ru, недороге. Але за такої кількості відвідувачів, як у цього сайту, власникові ресурсу вже довелося інвестувати додаткові $500 тис. у придбання серверів. Адже треба десь зберігати фотографії, до того ж їм необхідно встановити дорогу систему захисту від хакерів», — пояснює Гордуз. За його оцінками, Одноклассники.ru окупили щонайбільше $500 тис. із вкладених коштів, тому що рекламу на порталі почали розміщувати зовсім недавно. Сайт ВКонтакте.ru вирішив заробляти іншим способом. Реклами на його сторінках досі немає, проте стали з’являтися платні послуги. Надіславши sms на короткий номер, можна проголосувати за товариша або залишити йому анонімне повідомлення. Нещодавно компанія почала освоювати рекрутинговий бізнес. Роботодавці тепер можуть замовити в компанії пошук фахівців із бази даних сайту. Така послуга коштуватиме замовникові два місячні оклади найнятого працівника.

Малі, та по три

В Україні своїх сильних гравців у сегменті соціальних мереж немає. Центральні портали Bigmir.net, I.ua, Meta.ua відкрили блог-сервіси, але не завоювали й відсотка української аудиторії. Провал вітчизняних ресурсів експерти пояснюють поганою якістю виконання. На думку Дмитра Дубілета, лідери уанету зробили блог-сервіси радше для галочки, тому вони більше нагадують звичайні форуми.

Утім, це не основна причина відсутності успішних українських мереж. «Україна, як і раніше, залишається в зоні рунету. Уанет як окремий сегмент інтернету виділити неможливо, тому в нас чудово почуваються російські проекти. Іноземні ж мережі не ставили перед собою мету завоювати російський, а тим більше український ринок», — стверджує Віталій Гордуз.

Найчастіше українці відвідують Живий Журнал, Одноклассники.ru, ВКонтакте.ru, списані з FaceBook, але набувати вигоду зі свого становища російські ресурси ще не навчилися. Поки що вони безрезультатно ретранслюють вітчизняним користувачам непотрібні їм російські рекламні банери. Так, російська мережа Liveinternet.ru, де кожен шостий зареєстрований користувач з України, втрачає на нашій аудиторії $300-700 тис. на рік, демонструючи вхолосту рекламу власного виробництва.

«Так відбувається тому, що сервіси ставлять собі за мету заробляння грошей. Головне для них — завоювати аудиторію. В інтернеті своя бізнес-модель: спочатку ти приводиш людей, а потім починаються заробітки. Що стосується українського ринку, то до нього у власників перспективних російських проектів просто не доходять руки», — каже Гордуз. Тільки LiveJournal спробував отримати зиск з української аудиторії. Торік УМХ одержав від SUP ексклюзивне право на продаж реклами в українському сегменті ЖЖ, за що відраховуватиме росіянам відсоток від виручки.

Поки власники російських проектів налагоджують бізнес у себе на батьківщині, українські розробники можуть спробувати завоювати місце на вітчизняному ринку інтернет-реклами, обсяги якого цього року сягнуть $15-20 млн. За умови, що тисяча показів банера в мережі коштує $1-10, а кожен десятий користувач у середньому заходить на сторінку мережі тричі на день, ресурс з аудиторією 100 тис. осіб може заробляти від $9 тис. до $90 тис. на місяць.

Але розробники не поспішають розміщувати на них рекламу. «Для цього потрібно вийти на високий рівень відвідуваності. А кожен рекламний банер лише відлякує користувачів», — каже технічний директор компанії Fine Web Олексій Кулаков. За оцінками Германа Клименка, критична маса для рунету — 20 тис. активних блогерів. Для розважальних соціальних мереж експерти називають число 100 тис. учасників.

Навесні минулого року Fine Web запустила універсальний український блог-сервіс Hiblogger.net, де зараз, за оцінками власників, 4,5 тис. користувачів. До кінця 2008-го на порталі з’являться перші платні сервіси. Поки що проект розкручують силами зірок української естради (Потапа, Насті Каменських, Віталія Козловського), чиї щоденники з’явилися на Hiblogger.net. У найближчих планах компанії запуск соціальної мережі Times.ua, яка, можливо, могла б конкурувати з Однокласcниками.ru.

Таку саму мету — конкурувати з Однокласcниками.ru — поставив студент Київського політехнічного інституту Сергій Коркін, що створив у грудні минулого року ресурс для пошуку друзів і знайомих Connect.com.ua. За три місяці до мережі долучилися 130 тис. користувачів. Метри українського інтернету пророкують студентському проекту швидку смерть — люди відвідають його раз, а спілкуватимуться у більш масових російських проектах. Проте якщо врахувати, що саме ці бізнесмени пропонували купити молодий сайт за десятки тисяч доларів, можна припустити, що майбутнє в Connect.com.ua не таке вже й безнадійне.

Як нішевий продукт непогані шанси на виживання має мережа Tuse.ua, популярна серед клубних тусовщиків. За три роки існування в ній зареєструвалися 140 тис. осіб. Основні доходи мережі приносить реклама молодіжних концертів і клубних заходів.

«Навіть якщо проект буде дуже відвідуваним, прибуток він принесе нескоро. Часто буває так, що розробники сайту — лише технічні експерти, які не знають, як перетворити проект на успішний бізнес. Тому повний або частковий продаж ресурсу для них залишається чи не єдиним способом окупити початкові інвестиції», — запевняє Сергій Коркін.

Вартість соціальних мереж визначають з урахуванням кількості користувачів. І якщо вартість компанії поділити на кількість користувачів, то вийде, що кожен користувач британської соціальної мережі Badoo.com коштував «Финам Менеджмент» $23, а одного учасника MySpace торік оцінили у $250. За словами Сергія Коркіна, користувачі українських соцмереж набагато дешевші — лише $3-5.

Бізнес-практика

Щоденник на підпис

Що російська компанія робитиме з LiveJournal

У 2007 році Бред Фіцпатрік, творець одного з перших у світі блог-сервісів LiveJournal, залишив свій проект заради роботи в Google. «Я не втомився від LiveJournal, але мені потрібні зміни», — заявив 27-річний програміст, який протягом дев’яти років розвивав ресурс.

LiveJournal виріс із невеликої програми, яку 18-річний студент університету Вашингтона написав для того, щоб вести й оновлювати свій особистий щоденник. Фіцпатрік створив також веб-програму для своїх друзів. Оскільки друзів було багато, то й ресурс став популярним за короткий термін. Успіх проекту спробували повторити й інші розробники. У 1998 році невелика інтернет-компанія із Сан-Франциско Pyra Labs організувала проект Blogger.com, цілковито скопіювавши ідею Фіцпатріка.

Довгий час LiveJournal не приносив своєму творцеві доходів, натомість вимагав ресурсів для розвитку. Єдиним способом зберегти бізнес був пошук партнерів. У 2001 році Фіцпатріку вдалося укласти контракт із компанією SixApart, яка через чотири роки повністю викупила ресурс.

Перший запис російською мовою в Живому Журналі з’явився у 1999 році. Незважаючи на те що у 2002-му в рунеті з’явилися Diary.ru і Liveіnternet.ru зі зрозумілим для російськомовної аудиторії інтерфейсом, обійти LiveJournal їм не вдалося.

ЖЖ ніде так не популярний, як у Росії та Україні. Успіх мережі пов’язують із прецедентом — саме він був першим проектом у рунеті. Аудиторія збільшувалася без проблем. «Коли всі твої друзі в LiveJournal, то не залишається нічого іншого, як створити власний щоденник», — каже директор Fine Web Дмитро Дубілет.

Крім Росії, LiveJournal був по-справжньому успішний у себе на батьківщині — у США, але поступово втрачав позиції. Протягом восьми років програмне забезпечення ресурсу модернізували рідко, а нових сервісів практично не впроваджували.

«У світі є значно зручніші блоги, що перевершують ЖЖ за всіма параметрами», — зазначає Дубілет. Blogger, який у 2002 році приєднався до Google, розвивався по-іншому. Для користувачів ресурсу скасували всі платні послуги, повністю замінили програмне забезпечення. У результаті 2005 року, за даними Alexa.com, Blogger випередив LiveJournal за показниками відвідуваності увосьмеро.

«До 2006 року LiveJournal був напівзанедбаним проектом, що не розвивався», — каже програміст Liveіnternet.ru Валентин Любимов. Західна преса пояснювала це тим, що SixApart лише викачувала з ЖЖ гроші й вкладала їх в інші сегменти свого бізнесу (компанія володіє ресурсом TypePad і соціальною мережею Vox).

У жовтні 2006 року управління кириличним сегментом Живого Журналу перебрала компанія SUP Fabrik, що належить російському бізнесмену Олександрові Мамуту, власникові мережі книгарень «Букбери» і засновнику ВД «Афиша» Ендрю Полсону. В грудні минулого року російський медіахолдинг цілковито викупив журнал в американської компанії, за оцінками експертів, за $30 млн.

Відразу після угоди нове керівництво проекту оголосило про програму розвитку LiveJournal «План 100 днів». За цей час компанія планує модернізувати програмне забезпечення і впровадити нові сервіси.

Генеральний директор компанії SUP Ендрю Полсон прогнозував, що в 2007 році проект заробить близько $15 млн. За словами директора зі стратегічного розвитку SUP Едуарда Шендеровича, реклама на LiveJournal приносить половину доходу, решту виручки забезпечують платні преміум-аккаунти вартістю $20 на рік. Таких у Живому Журналі до 1% усіх онлайн-щоденників. На них ЖЖ заробляє близько $3-3,5 млн щороку. Це означає, що загалом виручка LiveJournal сягає близько $6-7 млн.

Мільярд для студента

Як студентську мережу перетворити на глобальний проект

FaceBook — одну з найбільших соціальних мереж — придумав у 2004 році студент Гарвардського університету Марк Цукерберг разом зі своїми однокурсниками. Спочатку портал призначався тільки для тих, хто навчався у Гарварді, — зареєструватися на ньому можна було, скориставшись студентською електронною адресою.

Але автор проекту вирішив не обмежувати аудиторію лише університетом. Студент переконав венчурні фонди інвестувати в мережу і в 2004 році отримав на її розвиток $0,5 млн, а через рік фонди виділили вже $12,8 млн, які було вкладено в розширення ресурсу. Марку вдалося розширити мережу практично на всі університети та коледжі Америки і поступово приєднати до неї навчальні заклади Канади, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії, Мексики, Ірландії, Індії. FaceBook розвивали як проект для студентів, але в 2006 році він став відкритим для будь-якого користувача, і зареєструватися на ресурсі можна було з будь-якої поштової скриньки.

Цукерберг прийняв правильне рішення, на яке відразу відгукнулися профільні інвестори. У 2006 році Yahoo запропонувала йому $900 млн за FaceBook, але Марк відмовився, давши зрозуміти, що готовий продати своє дітище лише за $2 млрд. Торік Microsoft купила 1,6% акцій компанії за $240 млн. Отримані інвестиції Цукерберг спрямував на збільшення штату компанії і посилення географічної присутності у світі. Зокрема, мережа запустила іспаномовну версію. Зараз FaceBook вважається найдинамічнішим ресурсом — щодня на ньому реєструються 250 тис. осіб. За кількістю користувачів його випереджає тільки MySpace.

Двійники ЖЖ

Як заробити на блогах

Московський блог-сервіс Liveinternet.ru і краснодарський Diary.ru з’явилися в 2002-му. За 6 років обидва проекти потрапили до трійки лідерів рунету за кількістю користувачів серед блогів. У Liveinternet.ru зараз 1,2 млн онлайн-щоденників, у Diary.ru — близько 400 тис.

Краснодарський сайт створювали як додаток до місцевого форуму ЮГА.ru. Після запуску Diary.ru кількість щоденників почала швидко зростати, і керівництво порталу вирішило виділити його в окремий проект. На початковому етапі просуванню ресурсу допомогла його назва: користувачі, які хотіли вести щоденник в інтернеті, набирали у пошуковику слово «щоденник», і перше ж посилання приводило їх на кубанський сервіс.

Утім, скористатися своєю перевагою перед іншими аналогічними проектами Diary.ru повною мірою не зміг. Навпаки, провінційній інтернет-компанії було складно впоратися з навантаженням на ресурс, яке постійно зростало. Щоденники стали жертвою своєї популярності — людей реєструвалося так багато, що потужностей сайту не вистачало, він постійно відключався.

Проблему вдалося вирішити лише 2007 року, коли Diary.ru отримав додаткове фінансування у розмірі $250 тис. (стільки ж було вкладено в сервіс протягом попередніх п’яти років). На ці гроші власники порталу придбали сучасне обладнання, орендували офіс, сформували штат працівників.

На відміну від Diary.ru розробникам Liveinternet.ru залучити перших блогерів було нелегко. «Спочатку блоги на порталі вели мої друзі, наші працівники, потім їхні друзі тощо. Для розкручування сайту знадобився рік. Як зазвичай буває у таких проектах, спочатку довго думаєш, де взяти людей, а потім вони починають приходити самі», — згадує власник Liveinternet.ru Герман Клименко.

Проект не потребував великих витрат на просування, тому колишній працівник поштового порталу Mail.ru почав розвивати блог-сервіс. «У цьому бізнесі реклама взагалі не дуже ефективна. Якщо проект хороший, його аудиторія зростатиме, а якщо поганий, то користувачі підуть із сайту», — вважає він.

Секрет популярності Diary.ru керівник порталу Євген Руденко пояснює вдало обраною нішею. Основна функція ресурсу — ведення особистих щоденників, а не знайомства, пошук ділових контактів, скачування музики або відеосервіс.

«Від кількості витребеньок успішність сервісу не залежить. Наприклад, блог-сервіс на Rambler.ru уже кілька років намагається вийти на ринок, але нічого не виходить. Є мережа Привет.ru. Хлопці зробили дуже добрий проект, але користувачі не реєструються. Чому — невідомо», — розмірковує автор Liveinternet.ru.

Проект Германа Клименка щороку приносить $2-4 млн. Сайт почав заробляти два роки тому, коли на його сторінках з’явилася реклама. Платних сервісів у Liveinternet.ru немає. У Diary.ru, навпаки, реклама не принесла великих доходів, тож керівництво вирішило заробляти за рахунок уведення преміум-аккаунтів. «Більшість користувачів не знають усіх переваг платних аккаунтів, тому просування таких послуг передбачає значні витрати. Ми кожному блогерові поклали на віртуальний рахунок по 100 рублів, щоб вони могли відчути переваги платного сервісу», — розповідає Євген Руденко. Він розраховує, що завдяки нововведенням блог-сервіс нарешті окупить витрати і принесе перший прибуток.

Під копірку

Чим відрізняється Connect.com.ua від Одноклассники.ru

Реклама сайту Connect.com.ua під девізом «Знайди своїх однокласників по всій Україні» з’явилася саме в той момент, коли захоплення Одноклассниками.ru набуло масштабів національної епідемії. Сергія Коркіна, автора українського аналога Одноклассников.ru, звинуватили в бажанні нажитися на чужій славі. Але 21-річний студент Київського політехнічного інституту запевняє, що ідея створити мережу виникла ще півтора року тому. «Ми побачили, що рейтинги MySpase, FaceBook зашкалювали, і вирішили зробити щось подібне», — розповідає Коркін. Наприкінці серпня 2007-го він разом з двома програмістами взявся за написання програми, а в грудні вже запустив сайт.

Великих інвестицій у проект не знадобилося: у створення і запуск вклали близько $3 тис., усі вони пішли на оренду сервера та просування мережі. На відміну від власників сайту Одноклассники.ru, які не витратили на рекламу запуску сайту жодної копійки (аудиторія проекту зростала завдяки сарафанному радіо), Коркін був змушений рекламувати свою мережу. Реклама в інтернеті, а також у метро обійшлася розробнику в $2 тис.

«Крім того, ми провели три вечірки для студентів у нічних клубах: запросили охочих, натомість менеджмент клубів погодився назвати вечірки на нашу честь і повісити в себе банер з рекламою сайту», — розповідає Коркін.

Творець мережі Одноклассники.ru Альберт Попков до свого проекту спочатку ставився не так серйозно, як київський студент. Для нього це було захоплення, яке допомагало згаяти час, що з’явився після звільнення з лондонської компанії i-CD. Ресурс з’явився восени 2006 року, а на початку 2007-го його аудиторія вже перевищувала мільйон осіб. Усвідомивши успіх мережі, програміст вирішив повернутися до Москви і взятися за розвиток Одноклассников.ru.

Раніше російські розробники здійснювали спроби створити проекти, подібні до Одноклассников.ru, але підірвати рунет їм не вдавалося. «Попков вгадав з інтерфейсом, він виявився зручнішим за ті, які пропонували конкуренти», — пояснює керівник компанії Fine Web Дмитро Дубілет.

Спочатку на просування та підтримку сайту, що став клоном американського ресурсу Classmates.com, Попков витрачав свої заощадження. Але коли зростання трафіку мережі стало надто великим, програмісту довелося шукати інвестора. У 2007 році 30% частку компанії придбав найбільший латвійський контент-провайдер Forticom.

Повторити успіх Одноклассников.ru Коркіну навряд чи вдасться, хоча в Connect.com.ua, за оцінками її автора, уже зареєструвалися понад 130 тис. відвідувачів. Програміст розраховує, що протягом найближчих трьох місяців їхня кількість зросте до 400-500 тис. «Зараз дуже вдалий момент для виходу на ринок саме з таким проектом. По-перше, в Україні бум соціальних мереж. По-друге, наш механізм залучення споживачів виявився дієвим. Ми активно співпрацюємо зі студрадами, підтримуємо музичні гурти. Думаю, завдяки цьому й відбувається зростання», — розповідає творець Connect.com.ua.

Кілька провідних українських інтернет-порталів уже пропонували Коркіну купити його дітище за кілька десятків тисяч доларів, залишивши у власності розробника частку в 10-15%. Але програміст оцінює вартість свого проекту значно дорожче — у $700 тис. «Напевно, думали, що в студентів все можна отримати безплатно. До того ж покупці хотіли інтегрувати мою мережу в свої портали, а це вбило би проект. Вийшло б щось схоже на «Мой мир» на Mail.ru. Розділ існує, але змагатися з Одноклассниками.ru він не може», — каже Коркін.

За словами засновника мережі, запорука успіху в цьому виді бізнесу — інвестиції і хороша технічна команда. «Щоб розвивати інтернет-бізнес в Україні, не потрібно винаходити велосипед, ефективніше брати успішні західні моделі і вміло їх копіювати», — зізнається Коркін.

Тривимірна тусовка

Любителі розважитися на модній вечірці тепер зможуть відвідувати віртуальні нічні клуби. Американська Wyndstorm Corporation запустила в інтернеті тестову версію тривимірної соціальної мережі RipLounge. Офіційно проект відкриють у квітні 2008 року. Кожен користувач ресурсу одержить персональний тривимірний аватар (обличчя у віртуальному світі) і зможе запрошувати в мережу нових друзів. За допомогою аудіовізуального чату автори проекту обіцяють цілковито відтворити клубну атмосферу на своїх віртуальних вечірках: танці, флірт, знайомства.

Основні доходи компанія має намір отримувати від реклами, яку розміщатиме на віртуальних сценічних майданчиках клубів, а також від продажу квитків на закриті вечірки та виступ музичних гуртів. Розробники мережі впевнені, що повторять успіх онлайнової гри Second Life.

Снобам тут місце

Засновник Видавничого дому «Коммерсант» Володимир Яковлєв вирішив створити віртуальний клуб для обраних. На початку літа він відкриє соціальну мережу snob.ru тільки для мільйонерів і топ-менеджерів. Автори проекту розраховують залучити до мережі успішних людей, що ведуть активний спосіб життя. Спочатку учасником snob.ru можна буде стати тільки за спеціальним запрошенням засновників проекту. Вже до кінця року, за прогнозами розробників, аудиторія порталу зросте до 5 тис. осіб. Крім розважального контенту, на сайті планують створити інтерактивну базу даних Who is Snob. Її учасники матимуть змогу редагувати інформацію про себе, а за бажанням коментувати деякі факти своєї біографії. Засновники проекту сподіваються, що інтернет-ресурс перетвориться на мультимедійний холдинг, що об’єднає мережу, журнал-таблоїд і телеканал.

Тиха година

«Один день без постів. Один день без коментарів. Один день тиші в ЖЖ». Таку акцію провели користувачі LiveJournal 21 березня. Учасники Живого Журналу влаштували бойкот компанії SUP, власнику ресурсу, за скасування базового аккаунту, що дозволяв безплатно користуватися основним набором функцій ресурсу без реклами на сторінках щоденника.

У середині березня менеджмент LiveJournal змінив умови реєстрації нових користувачів: тепер вони зможуть вибрати або поліпшений безплатний аккаунт, але з показом реклами, або платний. «У SUP не розуміють простої речі: ЖЖ належить SUP не більше, ніж Москва Лужкову. Всі люди сидять у ЖЖ не через SUP і не для SUP, а тому що це співтовариство. Живе співтовариство завжди переростає функціональні й адміністративні межі», — прокоментував акцію у своєму щоденнику дизайнер Артемій Лебедєв.