Новий збалансований світ

Автор: Майкл Спенс (Michael Spence)

Майкл Спенс (Michael Spence)

Перед кризою поведінка середньостатистичного споживача США була такою: він в кращому випадку нічого не зберігав, а в гіршому — накопичував все більше і більше боргів. Наразі все змінилось.

Криза нерухомості та інших активів серйозно зачепила не тільки сімейні активи. Існує загроза щодо подальшого повноцінного пенсійного забезпечення. Сьогоднішні ціни не досягнуть рівня докризового періоду найближчим часом, тому сімейні заощадження збільшились вже приблизно до 5% (від наявного прибутку) і цілком можливо, що збільшуватимуться й надалі. Збільшення заощаджень американських споживачів є важливою частиною глобального відновлення економічної рівноваги. Відновлення балансу заощаджень та інвестицій в США передбачає скорочення загального світового попиту у розмірі приблизно на $800 млн.

Слід зазначити, що бюджетний дефіцит та невідкладні заходи у країнах із розвиненою економікою та деяких великих країнах, що розвиваються, пом’якшили різкий спад економіки за рахунок скорочення сегменту споживачів. Але така заміна не триватиме постійно. У розвинених країнах уряди все ж таки будуть змушені скоротити витрати і центральні банки будуть виведені з кредитної кризи.

Незважаючи на відновлення цін і послаблення економічного спаду в багатьох країнах рівень безробіття високий і продовжує рости. Фінансові ризики істотно знизились, але кредит у багатьох галузях є важкодоступним, у той час як фінансовий сектор стає більш консервативним. Ймовірно, що фінансовий сектор буде повторно регулюватися вищим капіталом, резервними та маржинальними вимогами.

Це лише базовий сценарій. Ризики включають фінансову дестабілізацію в результаті нездатності приборкати дефіцит, інфляцію та відхід центрального банку від автономії, а також втрату довіри до долара, який продовжує залишатися резервною валютою для світової економіки.

Не дивно, що велика частина аналітиків чекає на те, що посткризове зростання в розвинених країнах буде нижчим, можливо на 0,5-1%. Одновідсотковий спад економічного зростання в розвинених країнах виливається приблизно в скорочення сукупного річного попиту на $350 млрд. (в додаток до дефіциту коштів через зміни в балансі США).

Якщо у розвинених країнах збережеться економічний спад, то рівень докризових темпів зростання буде недосяжним у країнах, що розвиваються, через складність збуту товарів виробництва. Звичайно, що деякі країни, які розвиваються, можуть бути врятовані. Насправді стведження того, що кожен може отримати частку ринку — це всього лише математичний факт. Якщо сценарій розвитку передових країн правильний, то багато країн, що розвиваються, не матимуть успіху, а їхній досвід різко погіршить зростання.

До кризи більшість людей підозрювали, що сукупний попит, який підтримував високі темпи зростання, був нестійким. Можливо, проблема видавалась занадто гіпотетичною, аби змусити діяти колективно. Все змінилось. Якщо очікувані темпи світового зростання будуть досягнуті, то проблема спільних активних дій є не менш складною і вимагає пильної уваги.

Проблема є надзвичайно актуальною, оскільки країни можуть заволодіти успішною частиною ринку не тільки за рахунок підвищення конкурентоспроможності приватного сектора, але й за допомогою заходів протекціонізму. Ми побачили, що відмова від кооперативного протекціонізму є більш прийнятною у боротьбі з кризою для багатьох країн, не дивлячись на те, що більшість визнають його руйнівну дію (коли сукупний попит в дефіциті).

Що ми можемо зробити для зміцнення глобального сукупного попиту та стратегії економічного зростання, зберігаючи при цьому відкритість економіки, яка стала визначальною для великої частини світу, що розвивається, вже протягом останніх 30 років?

По-перше, країни з надлишковим поточно-платіжним балансом, такі як Німеччина, Японія та Китай мають визнати, що їх власне зростання (та інших країн також), залежить від скорочення дисбалансу глобальних заощаджень та інвестицій, що призведе до скорочення дефіциту платіжного балансу в іншому місці. Це має бути зроблено на постійній основі та після відходу від фінансових стимулів.

По-друге, усі повинні визнати свою участь у відновленні збалансованого зростання якнайшвидше і якнайбільше, з метою компенсувати дефіцит поточного сукупного попиту. Зрештою, на розвинені країни припадає приблизно дві третини світового ВВП, тому повільне економічне зростання цих країн напряму перешкоджає росту світової економіки і послаблює потенціал зростання більшої частини світу, що розвивається. Це виклик. Це дуже складно, оскільки урегулювання з позиковими коштами та зміна балансу не може бути щвидко зроблена.

Ключові кроки можуть і повинні бути прийняті: відновлення фінансової рівноваги через розумно сплановані заходи, прихильність до автономії центрального банку і низької інфляції, досягнення балансу між недостатнім та надмірним регулюванням фінансового сектора. Щодо зовнішньої політики, то основні торговельні партнери в передових країнах можуть підтримати відновлення рівноваги, погодившись уникати раптові та потенційно дестабілізуючі зрушення в структурі їхніх балансів.

Є два найважливіших елементи, які претендують на пріоритетну роль у програмі світового економічного розвитку. Перший, це перегляд регулювання фінансової системи у розвинених країнах із метою забезпечення стабільності без шкоди для основних функцій, або надмірного зростання вартості капіталу.

Другий — система домовленостей і зобов'язань серед основних розвинених країн та країн, що розвиваються, для відновлення рівноваги у світовій економіці, з метою відновлення сукупного попиту і економічного зростання.

Якщо цього досягти, це стане впевненим кроком в сторону відносно гладкого, ефективного та справедливого глобального економічного підйому.

За матеріалами "Achieving Growth in a Rebalanced World", Project Syndicate.

Про автора:

Майкл Спенс (Michael Spence) — почесний професор Стенфордського університету. Отримав у 2001-му році Нобелівську премію в галузі економіки. Є головою комісії з питань економічного зростання та розвитку (Commission on Growth and Development).