Більшість великих угод злиттів і поглинань мають негативні наслідки

Із 25-ти компаній, які уклали найбільші угоди, лише дев'ять можуть похвалитися тим, що котирування їхніх акцій зараз вище, ніж до проведених злиттів і поглинань, пише газета "Ведомости" з посиланням на The Wall Street Journal.

За даними Dealogic, з 1-го січня 2000-го року у світі було проведено 316 657 злиттів і поглинань (M&A). Їхній сукупний розмір склав $25,2 трлн. (це майже половина світового ВВП).

Однак багато голосних і великих угод мали жалюгідні наслідки. Один із самих яскравих прикладів — злиття America Online і Time Warner на піку технологічного бума в січні 2000-го року, результатом якого став збиток у $98,7 млрд. у 2002-му році. Цей антирекорд у світовій корпоративній історії був побитий лише шість років потому: страхова компанія AIG втратила $99,3 млрд. Інший нещодавній випадок — найбільше в історії поглинання: покупка британським Royal Bank of Scotland (RBS), бельгійським Fortis та іспанським Banco Santander голландського банку ABN Amro за $95,7 млрд. Результат — урядам Бельгії та Нідерландів довелося рятувати Fortis (розділивши його на частині), а уряду Великобританії — RBS, надавши йому фінансову допомогу в обмін на 70% акцій (незабаром пакет виросте до 84,4%).

Як відзначають в WSJ, із 25-ти найбільших угод лише в дев'яти компаній котирування акцій зараз вище, ніж у день оголошення про злиття. Bank of America чотири рази фігурує в списку 100 найбільших угод. Однак під час кризи він був змушений залучити від уряду $45 млрд., у той час як інші великі банки, за винятком Citigroup, одержали $10-25 млрд. Сам же Citigroup, який утворився в результаті злиття в 1998-му році Citicorp і Travelers Group, у результаті цієї й наступної угод настільки розрісся, що керівництво втратило контроль над підрозділами. Джон Рід, який очолював Citicorp, визнав у 2008-му році, що спроба створити багатопрофільний гігант була помилкою, у програші залишилися й інвестори, і співробітники, і клієнти.

Із 100 найбільших угод десятиліття 15 припадає на фонди прямих інвестицій. Із куплених ними компаній дев'ять перебувають зараз у важкому фінансовому становищі.

Мегазлиття (1% найбільших угод, на які доводиться 43% сукупної вартості всіх угод) приводять до падіння цін акцій компанії-покупця в короткостроковій перспективі в середньому на 3,2%, — свідчить дослідження угод за 28-річний період, проведене Дінарою Баязітовою (Dinara Bayazitova) з Університету Північної Кароліни, Маттіасом Калом (Matthias Kahl) з Університету Колорадо і Россеном Валкановим (Rossen I. Valkanov) з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Менш великі угоди приносять акціонерам 1,5%, говориться в їхній роботі "Які злиття знищують вартість? Тільки мегазлиття" (Which Mergers Destroy Value? Only Mega-Mergers). Метою більшості злиттів є збільшення акціонерної вартості, пишуть дослідники, але у випадку з мегазлиттями основні рушійні мотиви — особисті устремління топ-менеджерів, їхня гординя й слабке корпоративне управління.

Щоб злиття дало ефект, потрібний сильний корпоративний лідер із візією. Побудувати по-справжньому успішні імперії в США в цьому десятилітті вдалося лише Едварду Вітейкеру (Edward Whitaker) і Джеймсу Даймону (James Dimon). Вітейкер, який очолював SBC Communications, витратив у цілому $140 млрд. на скупку телекомунікаційних компаній, створивши національного гіганта на базі стільникових операторів SBC і BellSouth і поглинувши наприкінці найбільшого оператора фіксованого зв'язку AT&T. Даймон же створив першокласний банк. Він очолив JPMorgan Chase в 2004-му році, після того як об'єднав із ним свій Bank One. Під час кризи JPMorgan Chase за безцінь придбав Bear Stearns і Washington Mutual, що опинилися на грані краху.