Коли керує голова ради директорів

Олександр Ді Міцеллі (Alexandre Di Miceli) з University of Sao Paulo та Лукас Айрес (Lucas Ayres) (Mackenzie Presbyterian University і University of Sao Paulo) пояснюють, яким чином генеральний директор може стати "другою особою" в компаніях, де більша частина власності сконцентрована в руках однієї людини.

Вважається, що генеральний директор — це "особа номер один" в компанії. Численні звіти, дослідження та аналітика говорять про директора як про людину, яка формує управлінський стиль та стратегічну візію компанії, а також приймає всі найважливіші рішення. Втім, дослідження Олександра Ді Міцеллі та Лукаса Айреса ставлять під сумнів це припущення. Дослідники приходять до висновку, що в багатьох публічних компаніях, і особливо в тих, де більша частина власності сконцентрована в руках однієї людини, генеральний директор не має всієї повноти влади. В таких компаніях набагато більше значення мають рішення підприємця-засновника, власника чи акціонера з контрольним пакетом акцій.

Така ситуація менш притаманна компаніям США чи Британії, де сповідується менш централізований підхід до власності, і де генеральний директор (який часто займає і посаду голови ради директорів) дійсно є першою особою. Втім, решта світу більш схильна до моделі, де основним керівником є власник. Особливо притаманна така модель у континентальній Європі та в країнах, що розвиваються.

Компанії, які розвивають глобальний бізнес, повинні брати до уваги той факт, що голова ради найбезпосереднішим чином впливатиме на стратегічний напрямок розвитку їхніх компаній.

Дослідження проаналізувало найбільші компанії Бразилії та Франції, сфокусувавшись на тих, де посаду голови ради директорів та генерального директора займають різні люди. У таких випадках голова ради часто виглядає більш владним та впливовим, ніж генеральний директор. Це справедливо для 70% французьких компаній та 75% бразильських компаній.

Втім, ситуації, коли посаду голови ради директорів та генерального директора займає одна людина, набагато більш притаманні французьким компаніям (145 компаній із 204, які брали учать у дослідженні, мали одного голову та генерального директора). Тоді як в Бразилії серед 215 компаній, які взяли участь в опитуванні, 159 компаній мали різних людей на посадах голови ради директорів та генерального директора.

Найбільшу владу мають голови ради директорів у сімейних компаніях, а також у тих компаніях, де вони входять до складу ради протягом тривалого часу.

Цікаво й те, що за результатами дослідження компанії, де влада зосереджується в руках сильного власника, виявляються більш прибутковими (демонструють вищі показники рентабельності капіталу). Також вважається, що такі компанії працюють більш ефективно через відсутність необхідності утримувати додаткових керівників і, як наслідок, можливість більше фокусуватися на потребах компанії.

Причиною вищої результативності може бути і "позитивний ефект засновника", який трапляється коли засновник здатен сформувати "візію". Більше 60% голів рад, яких ідентифікували як "дуже владних", виявилися засновниками компаній.

До функцій же найманого генерального директора входять переважно щоденні обов'язки щодо підтримання операційної діяльності та прийняття "менших" рішень.

За матеріалами "When a Chairman Runs the Show", strategy+business.