Віртуальне навчання: тенденції майбутнього

Комп'ютерні симуляції вперше з'явилися як частина ігрової індустрії. Сьогодні ж ці онлайн-програми стали важливою частиною процесу управлінської освіти.

Сучасні студенти не уявляють процесу свого навчання без комп'ютерних симуляцій. Немає нічого дивного в тому, що бізнес-симуляції з кожним днем все частіше стають частиною МВА-програм та навіть починають витісняти здавалося б найзручніший інструмент обміну досвідом — кейси (case study).

Онлайн-симуляції та інтернет-ігри, які дають змогу студентам виконувати типові управлінські функції (наприклад, стежити за перебігом операцій на віртуальному заводі чи відчути себе в ролі генерального директора віртуального бізнесу) все частіше стають частиною МВА-програм. Професори можуть стежити за кожною дією своїх підопічних та використовувати ці дані для оцінки їхніх управлінських навичок. Часто онлайн-симуляції сприяють створенню серед студентів здорової конкуренції, адже кожне хоче, щоб його віртуальна компанія закінчила "сезон" з кращими показниками, ніж компанія товариша.

Компанії, які впроваджують у себе онлайн-симуляції, переконані, що вони мають куди більше можливостей та переваг порівняно зі звичайними кейсами. "Ви можете перечитати всю літературу про велосипеди, але ви ніколи не навчитесь їздити до тих пір, поки не спробуєте це на практиці", — пояснює Семюель Вуд (Samuel Wood), один із засновників Littlefield Technologies — онлайн-симуляції заводу. Ця симуляція сьогодні застосовується у Stanford Graduate School of Business.

Інструмент мотивації

"Онлайн-симуляції дозволяють студентам бути ближчими до реальності, ніж під час прослуховування лекцій та сухого теоретизування", — стверджує Саніл Кумар (Sunil Kumar), професор Stanford GSB, а також співзасновник Littlefield Technologies. Кумар переконаний, що симуляції як жоден інший інструмент допомагають студентам застосовувати книжкову теорію на практиці.

Участь у деяких симуляціях може займати день або навіть два і повністю заміняти лекції. Деякі ігри віддаються на домашнє завдання і можуть тривати семестрами, практично не відбираючи у студентів їхнього аудиторного часу. Для цього студентам зазвичай потрібно "залогінитись", щоб перевірити свій прогрес та внести у симулятор необхідні зміни. При цьому професори можуть легко відстежувати будь-які дії студентів. Більше того, саме їхні вчинки зазвичай стають причинами дискусій під час наступних занять в аудиторії. Завдяки бізнес-іграм професори мотивують студентів, вказують на їхні помилки, разом святкують їхні успіхи, а також, що не менш важливо, проводять цілі змагання між одногрупниками та командами.

У ногу з кейсами

Хоча вище ми стверджували, що онлайн-симуляції сьогодні створюють чималу конкуренцію бізнес-кейсам, все ж очікувати, що останні повністю зникнуть — не варто. Та цього й не можна допускати. Адже симуляції не можуть повністю замінити бізнес-кейси. Критики нових навчальних систем вказують на те, що комп'ютери повністю ізолюють людей, зменшуючи їхню взаємодію з іншими членами суспільства. А хороший менеджер часто визначається саме вмінням взаємодіяти з іншими людьми. Окрім того, кейси зазвичай бувають набагато простішими і дешевшими для бізнес-шкіл.

Саме тому розробники навчальних програм почали задумуватися над можливістю інтеграції бізнес-кейсів та симуляцій. Вперше таке об'єднання сталося у Гарвардській бізнес-школі, яка запустила кейси у їх першій онлайн-формі.

За матеріалами "Virtual Workplaces in the Classroom", Business Week.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.