Стівен Паркер, A.T. Kearney: від регбі до корпоративного навчання
«Цікаве поєднання планування і хаосу», — так Стівен Паркер (Stephen Parker), директор з навчання компанії A.T. Kearney, характеризує сутність регбі, що, зрештою, повною мірою стосується і змісту його роботи.
Стівен Паркер
(Stephen Parker)
|
Колись Стівен Паркер мріяв стати зіркою футболу; втім, в силу обставин опинився у регбі — виступав за клуб Saracens. «В регбі ви можете ретельно спланувати гру, але зненацька настає мить, коли починає вирувати імпровізація, — розповідає він. — Команда, що перемагає, має гравців, спроможних миттєво виручати один одного зі складних ситуацій, а також — володіє ширшим, ніш суперники, набором прийомів, що дозволяє впоратися з непевністю». Отримавши посаду в Lloyds Banking Group, Паркер продовжував грати в регбі. Але його не цікавила банківська кар’єра. «Я дуже швидко усвідомив, що усього є “гвинтиком” у гігантський організаційній машині — хотілося знайти щось, де можна було б мати реальний вплив, допомагати людям розвивати бізнес», — зазначає Паркер.
Пропрацювавши на вищих посадах у двох фірмах, що займалися управлінським розвитком, 2013-го року він очолив напрям глобального навчання в A.T. Kearney — консалтинговій компанії, у штаті якої 3,5 тис. фахівців, котрі працюють у більше ніж 40 країнах світу. Навчальні програми, які тоді почав розробляти Паркер, бути покликані служити досягненню бізнес-цілі, що сформулював Джохан Аурик (Johan Aurik), керуючий партнер та голова ради директорів. У червні 2013-го він представив Vision 2020 — програму перетворення 89-річної фірми в організацію, культура та таланти якої викликали б загальне захоплення.
Зростання як філософія
«Ключовим у нас є питання, як ви зростаєте і чи зростаєте достатньо, щоб вирішити, просуватися ієрархічними щаблями організації чи зайнятися чимось іншим; отже, йдеться про управління пірамідою талантів», — так сприймає Паркер зміст своєї праці.
Системи управління результативністю персоналу, які запроваджує Стівен Паркер, зорієнтовано на змістовні розмови між керівниками і підлеглими, що ведуться навколо можливостей для зростання останніх. Натомість метою програм наступності є оволодіння людьми навичками, потрібними організації, що полегшує визначення складу управлінського резерву. А гібридна структура A.T.Kearney дозволяє уникнути ізольованості окремих підрозділів, що традиційно руйнує ефективність навчального процесу.
Розширюючи горизонти
Паркер прагне донести до кожного члена колективу меседж про те, що навчання — це безперервний процес, а не лише кілька годин, які працівники компанії проводять у навчальній кімнаті. Для цього він використовує споконвічну модель «майстер/учень». Так, кожний у компанії мусить виконувати роль майстра, допомагаючи іншим оволодівати новими знаннями та навичками. Посада не має жодного значення. Сьогоднішня A.T.Kearney — це більшою мірою компанія знань, що заохочує різні ієрархічні щаблі співпрацювати, а не володарювати один над одним. «Якщо ми хочемо, щоб нами захоплювались як компанією, то повинні “витягати” з людей максимум з тим, щоб вони залишалися на висоті більшу частину часу», — зауважує Паркер.
Напевно, більше всього Паркер пишається міжнародною програмою Expanding Horizons, призначеної для партнерів фірми, що реалізується у партнерстві з London Business School.
Ця програма стартує щокварталу та включає дві сесії: 10 днів аудиторних занять у Лондоні і шість — в Мумбаї (метою такого вибору місць є збагачення навчального процесу різним культурним досвідом), які розділяють чотири-п’ять місяців, відведених на коучинг, навчання в дії та зворотний зв'язок.
Паркер розповідає, що це була дуже ризикована ініціатива, яку легко могли «поховати» керівники компанії. Зрештою, майже так і сталося. На самому початку одного із семінарів, присвяченого театральним маскам, його учасники (серед яких був і Джефф Соренсон (Jeff Sorenson), президент та партнер A.T. Kearney) висловили обурення з того, що вони марнують час, займаючись якимись дурницями. Проте у міру розвитку процесу учасники семінару зрозуміли, що маски безпосередньо пов’язані із їхньою роботою. За словами Соренсона, «коли ми зустрічаємося на глобальних нарадах, то всі входимо в роль: "Я є тим — ким є, бо займаю цю посаду", але вся штука в тому, аби побачити людину, котра ховається за маскою».
«Зняття масок» допомагає кожному із партнерів зрозуміти свої цінності та візію, краще оцінити навички, якими володіє. У підсумку це допомагає людям знайти те, що їх об’єднує, незалежно від того, якими є їхня освіта, попередній досвід та позиція.
Планується, що протягом найближчих років всі 300 партнерів компанії пройдуть через програму Expanding Horizons. Не забув Паркер і про тих, хто працює дистанційно. Програма Consulting Content, яка призначена для працівників всіх рівнів, покликана озброїти людей стрижневими навичками консалтингу, — навчити аналізувати проблему, захоплювати своєю ідеєю інших та представляти її у якомога привабливіший спосіб. Паркер розробив різні рівні програми — для тих, хто прийшов до компанії, щойно здобувши диплом бізнес-аналітика, для фахівців, котрі мають ступень MBA, а також для молодших партнерів, які готуються до ролі партнера.
Хоча більшість розвиткових ініціатив розроблено групою навчання та розвитку, чимало значить і бажання працівників допомагати один одному. В A.T. Kearney, як і в успішній команді регбістів часів спортивної молодості Паркера, не бракує людей, готових підтримати колег.
Спектр навчальних ініціатив
Ксав’є Меснар (Xavier Mesnard), партнер фірми та голова напряму глобальної стратегічної корпоративної практики, який працює в Парижі, вважає програму Expanding Horizons дуже корисною, бо вона допомагає покращити взаємодію міжнародної команди, а також знайти йому як ветерану з восьмирічним стажем спільну мову з представниками інших поколінь.
«Стати партнером — це пік кар’єри, — розповідає Меснар. — Зазвичай, люди досягають цього у віці 35-45 років; тож перед вами принаймні ще 20 років професійного життя, а програма дає змогу партнерам старшого і молодшого віку спільно працювати над розвитком певних вмінь».
Розробити навчальні програми, які задовольняли б амбіції працівників та відповідали б цілям компанії, — це ще не все. Потрібно продумати канали їхнього надання. Найкращим є традиційний — «обличчям до обличчя», але це не завжди можливо. Тому Паркер використовує також мобільний та соціальний канали.
Але, все ж таки, найскладніше для директора з навчання — це знаходити час для власного розвитку. Паркер говорить, що він «ковтає» книгу за книгою, а якщо починає нудити від ділової літератури, приходить до тями з допомогою художніх книжок. Найулюбленіший автор — Джон Ле Карре (John le Carré) (Паркеру подобається, як він вміє адаптувати шпіонський роман до потреб різних груп читачів).
Крім усього, директор з навчання A.T. Kearney вважає, що рушієм його особистісного розвитку є «ген допитливості». Потреба ставити запитання та шукати на них відповіді дарує вам миті осяяння, які ніколи б не трапилися без цього. «Саме це є сутністю навчання, продуктом якого є не лише нові навички, але й також розширення світогляду та культивування допитливості».
За матеріалами "A.T. Kearney's Stephen Parker: Admiration Through Adaptability", Chief Learning Officer.
|