Як знайти та підтримати в собі жагу до навчання

Джерело: Baker Tilly

"Насправді всі люди люблять вчитися. Якщо подивитися на дітей, вони народжуються допитливими та постійно чогось вчаться, щось роздивляються, розбирають, ставлять безліч питань — активно пізнають світ. Дитина знає, що їй потрібно, а дорослі часто втрачають цю неоціненну навичку". Гагік Нерсесян, співзасновник і партнер Baker Tilly, розповідає про свій погляд на навчання.

Вміння та прагнення навчатися закладається ще в дитинстві. Маленькі діти природним чином пізнають світ, і завдання батьків — підтримати їх в цьому. Потім дітлахи йдуть до школи, де їм вже не просто дають нові знання, а навчають вчитися. Ці два періоди закладають базу на все життя: спочатку ми вчимося відчувати світ, а потім — розвивати ці відчуття.

Дитина від початку знає, чого хоче і чого прагне — не втрачайте це в собі

Після того як сформувалася певна база ставлення до світу, по дитині зазвичай можна визначити, до чого вона схильна: любить малювати, співати, танцювати, складати конструктор чи тицяти в калькулятор, бо її заворожують цифри. Спілкуючись з іншими дітьми, вона переймає чужі уподобання: це дає можливість спробувати різне та зрозуміти, що подобається, а що ні. Проте часто батьки не ставляться до цього серйозно та намагаються нав’язувати власне бачення та направляти дитину шляхом, який їм здається правильним. Не дають спробувати одне, друге, третє, вважаючи, що потрібно відразу обрати щось одне. Але робити цього не можна, бо такий підхід вбиває в дитині допитливість та прагнення до нового, в тому числі й до знань. Бажання дітей до розвитку та навчання потрібно підтримувати, щоб вони не втратили його в дорослому віці.

Тож якщо доросла людина не хоче вчитися новому та не має бажання розвиватись, нічим не цікавиться, можливо, подумки варто повернутись у дитинство та згадати, що подобалося саме тоді, до чого тягнуло, що викликало захоплення.

Процес пізнання стимулює сам себе. Ми стикаємось з інформацією, зацікавлюємося, шукаємо більше, йдемо на курси, відвідуємо тренінги, читаємо статті, знаходимо щось нове — і все починається знов.

Якщо в дитинстві була закладена правильна база, далі людина сама буде хотіти вчитись

Такі люди можуть навчатись у двох-трьох напрямах, опановувати різні галузі, цікавитися багато чим. Потім вектор може звузитись, і вони спрямують зусилля на поглиблення знань у певній сфері. А може — й ні.

Після школи дехто знає, яку професію хоче отримати, а хтось і гадки не має. Але кожен починає шукати себе, робити те, чого хочеться. В ідеалі цей процес призводить до розуміння, що насправді потрібно. До цього моменту ми накопичуємо дуже багато різної інформації, яку хочеться систематизувати. І поміркувати, що ще може стати в пригоді.

Проте якщо у дорослому віці не виникло розуміння, на що хочеться спрямувати увагу та зусилля, в цьому немає нічого страшного. Багатопрофільні спеціалісти теж потрібні. Існують професії, які потребують широкого кола знань. До того ж "справу життя" можна змінювати відповідно до того, як змінюємося та розвиваємося ми самі. Важливо не припиняти шукати "своє", бо різні предмети дають різне сприйняття того, що ми робимо, показують життя з різних ракурсів.

Пізнанням рухає допитливість

Існують три великі напрями, в яких людина може шукати нових знань та навичок:

• те, що потрібно вивчити — для роботи чи налаштування особистого життя;
• те, чого хочеться, наприклад, комп’ютерні ігри, скролінг Фейсбука чи створення крутих фотографій для соцмереж;
• те, що цікаво дізнатись чи спробувати: як працює лампочка, гра на гітарі, випікання домашнього хліба, як працює економіка тощо.

Якщо виділити час на кожну з цих категорій, то це наповнить життя змістом. І навпаки — відмова від розвитку веде до депресії та відчуття розгубленості.

Якщо з допитливістю виникли проблеми, варто знайти собі хобі…

Буває так, що з роками людина втратила здатність цікавитись. Проте її завжди можна відновити, бо вона закладена в нас із народження.

Коли нічого не хочеться і немає бажання у щось заглиблюватись, можна знайти собі будь-яке хобі — навіть найпростіше, наприклад, почати щось колекціонувати. Поступово, вкладаючи у цю справу час та певні зусилля, ми починаємо її більше цінувати, шукаємо однодумців, занурюємося в історію. Поступово, сходинка за сходинкою, починаємо пробуджувати в собі цікавість, дізнаємось нове, прагнемо пізнавати ще більше.

…і наставника

Тобто ту людину, яка може служити прикладом, на яку захочеться рівнятись та до кого тягнутись, що буде направляти. Взагалі така людина потрібна всім нам. І навіть не одна. В дитинстві це можуть бути батьки, потім вчитель, керівник секції чи навіть однокласник, далі — керівник на роботі, власник бізнесу, відома персона або дідусь із сусідньої квартири. Люди, які мають більше досвіду та готові ним ділитися.

Вони можуть ділитися як професійними та діловими знаннями й навичками, так і про життя в цілому. Бо тому, як бути людиною, теж потрібно вчитись: розвивати в собі такі риси, як взаємодопомога, доброта, чесність, справедливість, вміти враховувати думки та права інших людей, приймати позицію іншого та відстоювати свою, вміти слухати та підлаштовуватись, налагоджувати спілкування та поступатися одне одному, брати на себе відповідальність, ставити цілі та змінювати їх.

Є вимушене навчання, а є усвідомлене

Вчитись потрібно усвідомлено, виходячи з потреб роботи та задоволення своїх бажань. У навчанні завжди має бути дуже правильне слово "хочу" — це перетворює вимушене на усвідомлене.

Якщо ми вчимося тому, чого нам хочеться, ми завжди знайдемо, як це потім використати. Наприклад, якщо вам хочеться закінчити акторські курси, але це здається недоцільним, подумайте от про що: ви не лише закриєте гештальт, але й навчитеся краще розуміти свої емоції та інших людей, створювати довірливу атмосферу та коректно проявляти свою особистість.

Вимушене навчання зазвичай асоціюється з негативними ситуаціями та досвідом. Проте його теж можна зробити усвідомленим, якщо не просто пливти за течією, а приймати виклики та не уникати відповідальності.

Усвідомленість може прийти в будь-якому віці, проте чим раніше — тим краще буде життя, тим вище його якість та тим більше задоволення від себе та свого місця у світі.