Навчання дорослих: 5 запитань, які надихають на лояльність, мотивацію та ініціативність
Настав час знайти нові способи мотивувати ваших співробітників кидати виклик статус-кво, розширюючи їхні горизонти, — вважає Йонасон Голдсон (Yonason Goldson), професійний спікер і письменник, який себе називає «ніндзя етики».
Чи доводилося вам коли-небудь випробовувати своє терпіння надто допитливою дитиною? Ви знаєте цей тип: що б ви їм не сказали, вони завжди відповідають одним і тим же питанням: Чому?
Чи це просто повторення, яке нас так дратує, чи це щось більше? Можливо, це наша власна невпевненість у тому, що ми не маємо адекватних відповідей на їхні запитання. Чи, можливо, ми розчаровані в собі, бо десь на цьому шляху втратили власне почуття допитливості та здивування?
Якщо бути більш справедливими, то це роздратування може насправді бути ознакою нашої власної зрілості. У певний момент нашого інтелектуального розвитку ми усвідомлюємо, що не можемо знати все. Як тільки це відбувається, ми підсвідомо зміщуємо фокус нашої уваги, визначаючи пріоритетність інформації, яку ми вважаємо достатньо важливою для отримання та опрацювання.
На противагу цьому, діти, як губки, вбирають усе. Вони процвітають під керівництвом відповідальних вчителів, добре обізнаних з усталеними принципами педагогіки. Але з часом ми переростаємо педагогічні методи, які сприяють когнітивному зростанню молодих людей. Наш успіх на наступному етапі розвитку залежить від такого поняття, як андрагогіка (метод, техніка і практика навчання дорослих осіб; освіта дорослих).
Понад півстоліття тому освітній провидець Малколм Ноулз (Malcolm Knowles) розробив принципи андрагогіки та прийняв їх на озброєння. Пояснюючи важливість самомотивації для навчання дорослих, Ноулз сказав:
«Цей факт робить завдання кожного лідера груп дорослих реальним, конкретним і чітким: кожна група дорослих, незалежно від її природи, має стати лабораторією демократії, місцем, де люди можуть отримати досвід навчання спільного життя. Ставлення та думки формуються насамперед у навчальних, робочих та ігрових групах, до яких дорослі приєднуються добровільно».
Те, що відповідь майже завжди знаходиться в кімнаті, — це не просто кліше. Залучаючи людей із різними поглядами до пошуку знань і мудрості, до цілеспрямованої діяльності чи навіть до розваг, ми розширюємо свій досвід, отримуючи нові знання про інших і про самих себе. У словах Боба Ділана про те, що «той, хто не зайнятий народженням, зайнятий смертю», міститься усвідомлення того, що навчання — це частина життя.
Ключові стовпи андрагогіки
Ноулз спочатку визначив чотири ключові стовпи розуміння дорослих учнів, а згодом додав п’ятий. Цими стовпами є наступні.
1. Дорослішання Я-концепції
Коли людина дорослішає від дитини до дорослої особи, її Я-концепція також дорослішає. Вона переходить від залежності від інших до самостійності та незалежності.
Іншими словами, зрілість призводить до зростання незалежності та автономії. У той час як діти повністю залежать від інших у навчанні та розумінні, дорослі вчаться і пізнають самостійно.
Ноулз описав дорослішання таким чином:
«...це коли люди беруть на себе ініціативу, з допомогою інших або без неї, діагностувати свої навчальні потреби, формулювати навчальні цілі, визначати людські та матеріальні ресурси для навчання, обирати та впроваджувати відповідні навчальні стратегії, а також оцінювати результати навчання».
2. Набуття досвіду
На додаток до зростаючої впевненості в собі, дорослі накопичують дедалі більший запас досвіду. Цей зростаючий досвід стає поглиблюючим ресурсом для їхнього навчання. Діти, з іншого боку, мають дуже мало досвіду і повинні покладатися на досвід інших, щоб вчитися.
Іншими словами, коли діти дорослішають і набувають більше досвіду, певні речі стають інтуїтивними. Їхній досвід дозволяє їм інтуїтивно розуміти речі, які вони ніколи б не зрозуміли раніше.
3. Зростаюча готовність до навчання
Коли доросла людина переходить до різних соціальних ролей (працівник, батько, чоловік/дружина, громадянин тощо), її готовність до навчання стає орієнтованою на ці ролі.
Розглянемо, як це відбувається в житті. Коли доросла людина починає працювати, вона мусить орієнтувати своє навчання на навички, необхідні для її роботи. Коли вони стають батьками, вони раптово повинні вивчити все, що пов’язано з доглядом за дітьми. Нові ролі вимагають нових знань.
4. Зміна цілей та орієнтації
Коли людина молода, її застосування предмета відкладається, тобто її спрямованість є предметно-орієнтованою. Наприклад, коли хтось вивчає алгебру в 9 класі, він зазвичай не застосовує її одразу до реальних життєвих проблем. Вони мусять чекати, поки стануть старшими і зіткнуться з потребою в цьому предметі.
Коли людина дорослішає, її застосування знань стає негайним і більш проблемно-орієнтованим. Дорослі стикаються з проблемами, вчаться їх вирішувати, а потім негайно застосовують свої знання для розв’язання цих проблем.
5. Внутрішня мотивація до навчання
Мотивація дитини до навчання, як правило, зовнішня. Вони зобов’язані ходити до школи, і якщо вони цього не роблять, то стикаються з зовнішніми примусовими наслідками. Це змінюється, коли вони стають дорослими.
Дорослі мають внутрішню мотивацію до навчання. Вони хочуть рости в саморозвитку. Вони прагнуть просуватися кар’єрними сходами і потребують набуття нових навичок. Вони стикаються з незнайомою проблемою і потребують її вирішення. Замість того, щоб нав’язувати їм освіту, дорослі самі прагнуть її здобувати.
Ці п’ять стовпів є основою того, як Ноулз розумів навчання дорослих та андрагогіку. Він вважав, що будь-яке навчання дорослих має враховувати ці п’ять принципів і відповідно до них формувати викладання та навчальну програму.
Застосування андрагогічних принципів
Ґрунтовне застосування андрагогічних принципів сприяє більш зрілому розумінню себе, більшій емпатії та повазі до інших, динамічнішому ставленню до життя в цілому, більш чутливому та менш реактивному підходу до викликів і конфліктів, а також впевненості та компетентності впливати на позитивні культурні та суспільні зміни.
Лідерство та освіта не є синонімами. Проте лідери навчають власним прикладом, незалежно від того, хочуть вони цього чи ні. Створення культури, побудованої на цінностях пізнання, самовдосконалення та особистісного зростання, природно заохочуватиме ваших людей до пошуку більших знань і глибшої мудрості, які сприятимуть самовдосконаленню. Надаючи їм інструменти та ресурси, щоб перетворити бажання вчитися на дію, ви отримаєте лояльних, вмотивованих і висококваліфікованих послідовників.
Щоб оцінити, чи надсилаєте ви правильний меседж своїм людям, поставте собі наступні запитання:
- Чи відчувають мої люди себе комфортно, висловлюючи занепокоєння і звертаючись за роз’ясненнями?
- Чи намагаються вони вирішувати свої проблеми самостійно, або ж чекають, що хтось із керівництва скаже їм, що робити?
- Чи хвалю і винагороджую я ініціативу та інновації так само, як і ретельне дотримання протоколу?
- Чи передбачив(-ла) я в структурі робочого часу цікаві можливості для навчання та розвитку?
- Моя робоча спільнота випромінює почуття ентузіазму чи рутинної праці?
Андрагогічна культура є живою та динамічною, вона наповнена тією ж позитивною енергією, що випромінює кожна здорова, жива істота. Якщо ви відчуваєте заряд безперервного зростання, це добра ознака того, що ви створили робоче середовище, в якому панує ентузіазм і цілеспрямованість. Але якщо цього відчуття немає, можливо, настав час поставити запитання і знайти нові способи мотивувати людей кидати виклик статус-кво, розширюючи їхні горизонти. Цілком ймовірно, що вони будуть готові до цього, і переваги стануть очевидними майже одразу.
За матеріалами Fast Company, Cornerstone University.
Ілюстрація: knolskape.com
|