Великий розподіл?

Фіона Чернявська (Fiona Czerniawska), засновниця та керуючий директор компанії Arkimeda, директор менеджмент-консалтингової асоціації Think Tank, одна зі світових авторитетів консалтингової галузі, авторка кількох книг, серед яких "Business Consulting: A guide to how it works and how to make it work", "Value Based Consulting", "Management Consulting in Practice", "Management Consultancy: What next?", розповідає про поточні тенденції консалтингової діяльності, зокрема, про попит на консультантів-фрилансерів.

Одна з найбільш явних особливостей, яка відрізняє сучасну економічну кризу від попередніх, полягає в тому, що попит на консультантів-фрилансерів, схоже, скоротився. І хоча до сих пір немає жодних офіційних звітів про скорочення попиту, все ж кулуарні розмови, які тривають в компаніях, серед консалтингових організацій і навіть між окремими консультантами-фрилансерами — підтверджують це.

Існує кілька можливих пояснень цього.

Криза 2002-го року призвела до стрімкого зростання кількості фрилансерів-консультантів, зробивши їхні послуги більш доступними навіть для невеликих компаній. Окрім того, досвід цих консультантів був доволі значним, оскільки більшість із них вже спробували свої сили у великих консалтингових компаніях. Таким чином консультанти-фрилансери вважалися хорошою альтернативою дорогим послугам іменитих консалтингових компаній.

Сьогодні ж консалтингові компанії куди більш стримано підходять до скорочення своїх співробітників, намагаючись утримати всіх найкращих консультантів на своїх місцях. Тим самим вони "перекривають" потік кваліфікованих консультантів у сферу фрилансу.

Клієнти також поводяться куди більш обережно при підборі консультантів-фрилансерів. У великих компаніях витрати на фрилансерів (жоден з яких не отримує велику платню сам по собі) можуть у сумі призводити до доволі відчутних витрат у бюджеті. Іноді ця сума досягає 20% від загального консалтингового бюджету.

Окрім того, клієнти все більше та більше починають звертати увагу на те, що вони купують: "навичку" чи "рішення". У випадку з консультантами-фрилансерами зазвичай йдеться про "навичку". Такий підхід передбачає індивідуальну роботу з персоналом клієнта протягом тривалого періоду часу. У випадку ж, коли купується "рішення" — йдеться про короткостроковий проект, під час якого досягається той чи інший результат. "Рішення" купується, як правило, в рамках великої консалтингової компанії.

Межа між навичкою/рішенням постійно зростає, піднімаючи все нові та нові питання перед консультантами. Ким же вони будуть: власниками "навичок" чи постачальниками "рішень"?

За матеріалами "The great divide?", Source for Consulting.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.