Не аудит і не рейтинг: Український Індекс Бенчмаркінгу як інструмент підвищення конкурентноздатності підприємств

У понеділок 29 січня 2007-го року у приміщенні Українського Дому відбулася конференція "Український Індекс Бенчмаркінгу як інструмент підвищення конкурентноздатності підприємств". Конференцію своїм виступом відкрили Кен Накбар (Ken Nachbar), директор проекту розвитку приватного сектору (DFID) та Джон Стаппел (John Stappel), голова DFID в Україні. Вони познайомили гостей із новою для більшості компаній концепцією Українського Індексу Бенчмаркінгу (UBI) та розповіли про історію його створення.

Існує декілька визначень поняття "бенчмаркінг", проте за своєю суттю вони зводяться до того, що бенчмаркінг — це безупинний систематичний пошук, вивчення кращої практики конкурентів і підприємств із суміжних галузей, а також постійне порівняння бажаних змін і результатів бізнесу зі створеною еталонною моделлю власної організації бізнесу. На основі отриманого — створення і підтримка системи безупинних покращень результативності бізнесу. Для багатьох потужних компаній світ вже давно зійшовся клином на концепції бенчмаркінгу — адже саме вона дає змогу компаніям безперервно зростати та розвиватися. Схоже, настав і наш час.

Директор Проекту Кен Накбар засвідчив: "Інструмент UBI був розроблений та адаптований до особливих вимог українського ринку. Методика пройшла ретельну перевірку, яка підтвердила, що її можливо застосовувати в багатьох малих та великих українських компаніях. Система дає можливість швидко оцінити рівень та якість управління компанією у порівнянні з найкращими світовими практиками".

Далі слово взяла Тетяна Дружиніна, менеджер проекту розвитку приватного сектору DFID та тренер з бенчмаркінгу. Вона наголосила на зручності проведення процедури бенчмаркінгу за методикою UBI. І насамперед навіть не через швидкість проведення такої процедури (повний цикл якої займає не більше, ніж 5-6 годин), а через відсутність необхідності відкривати конфіденційну інформацію компанії. Адже саме конкретні (і зазвичай — секретні) кількісні показники часто стають на перешкоді "відвертому" спілкуванню з консультантами. Навіть без звернення до такої інформації методика гарантує детальну перевірку управлінських показників компанії та дає вичерпні результати.

Яким же чином відбувається сам процес UBI бенчмаркінгу? Він складається із кількох кроків: знайомства акредитованого консультанта із лідером компанії; знайомства із самою компанією та її виробництвом (сервісами); безпосередньої процедури бенчмаркінгу, в якій бере участь 5-7 топ-менеджерів компанії; внесення отриманих результатів у комп'ютерну модель; презентації отриманих результатів.

Безпосередня процедура бенчмаркінгу передбачає заповнення спеціально складеного опитувальника, за результатами якого й буде встановлений загальний результат компанії. У ньому знайдемо вісім основних категорій, за якими проводиться бенчмаркінг:

• плани щодо бізнесу;
• стосунки компанії з клієнтами;
• робота з персоналом;
• операційний менеджмент;
• нові ринки;
• інновації та вдосконалення товарів;
• фінансовий менеджмент;
• огляд бізнесу.

Кожна з категорій включає певну кількість запитань, відповіді на які передбачають 5-бальну градацію від повної згоди до повного заперечення. Доповідач наголосив, що процедура бенчмаркінгу не може бути здійснена без участі акредитованого консультанта, який контролює і спрямовує процес заповнення опитувальника.

"Процедура бенчмаркінгу — це не аудит і не рейтинг. Її мета — вказати на сильні та слабкі місця компанії. Тому перед учасниками немає мети завищувати свої результати — адже в такому випадку вони залишаться зі своїми проблемами і не матимуть змоги покращити власні результати", — пояснила Тетяна Дружиніна.

Наприкінці конференції перед аудиторією виступили акредитовані консультанти UBI, які розповіли про свій практичний досвід роботи з цим інструментом та переваги методики як для компаній, так і для консультантів.

Презентація UBI викликала бурхливу дискусію. Фактично без відповіді залишилося запитання про валідність даних, отриманих за методикою UBI. Адже кожна компанія оцінюватиме певні процеси суб'єктивно (тобто за однаковий рівень обслуговування клієнтів дві компанії можуть поставити собі різні оцінки). Участь акредитованого консультанта у такому випадку також не гарантуватиме 100%-ї достовірності, оскільки навряд чи можна глибоко познайомитися із діяльністю компанії за 1-2 години.

Під запитанням залишилися і ймовірні сфери використання даних, отриманих внаслідок процедури. Якщо керівник проекту UBI кілька разів наголосила, що дані можуть бути використані лише для внутрішніх потреб компанії. То виступи акредитованих консультантів дозволили з'явитися припущенню, що результат процедури UBI може бути застосований і як аргумент у переговорах з інвесторами (а значить, як своєрідний показник успішності компанії). В такому випадку компанія автоматично стає зацікавленою у штучному завищенні своїх показників. А в умовах роботи із зовнішніми консультантами, які майже зовсім не ознайомлені із внутрішніми показниками компанії — це не так вже й складно.

Нарешті, відсутність розмежування компаній за розміром, територією їх розташування та навіть за сферами діяльності ставить під сумнів користь процедури. Адже пройшовши через процес UBI та отримавши свій показник, компанія потрапляє у перелік організацій, які вже пройшли процедуру і може бути порівняною з ними. Проте, чи матиме сенс таке порівняння, якщо компанія не спроможна отримати даних ні про розмір, ні про сферу діяльності, ні про місце на ринку (не кажучи вже про конкретну назву) своїх конкурентів у дослідженні?

Однак, мусимо зауважити, що набір цих запитань лише підігрів інтерес до події і змусив слухачів брати активну участь у дискусії. Загалом же учасники конференції доволі схвально прийняли запуск Українського Індексу Бенчмаркінгу. Більш ніж 20 консультантів були акредитовані для проведення процедури UBI серед українських компаній. На момент проведення конференції більш ніж 200 українських компаній вже успішно пройшли через процедуру бенчмаркінгу.

Ярослав Федорак, MCUa.