Випадковий новатор

Компанії щороку витрачають мільярди доларів на дослідження та розвиток. Проте, всім відомо, що мікрохвильова піч була винайдена завдяки випадково розтопленій цукерці, сахарин — завдяки випадковій хімічній реакції, а дагеротипний фотографічний процес — через випадково розбитий термометр. Таким чином випадковості іноді роблять наше життя кращим.

У своїй останній праці "Випадковість, інновації та очікування від процесу інновацій" автори Robert D. Austin та Lee Devin досліджують концепцію випадкових інновацій. Нижче наведено інтерв'ю з Остіном (Austin) щодо цього дослідження.

З.: Чи можете Ви пояснити, що таке випадкові інновації? Чому саме ця тема привабила Вашу увагу?

В.: Багато важливих відкриттів було зроблено тільки завдяки щасливим випадковостям. Можливо, найбільш відомою є історія про винахід Олександра Флемінга, який відкрив антибіотичні властивості пеніциліну. Флемінг випадково залишив відкриту посудину зі стафілококом, а через кілька днів помітив розростання бактерій. Лише в одному місці, куди випадково потрапив пеніцилін, бактерії стафілокока не розрослися. Той самий шматочок плісняви (пеніциліну) міг би потрапити на будь яку іншу посудину з культурою, але в такому випадку відкриття не було б зроблене.

Деякі вчені ставляться до випадкових відкриттів дуже скептично, проте, цими історіями просто неможливо не захоплюватися. Існують дослідники, які говорять про надзвичайно велику роль випадковості у їхній роботі.

Насправді ж, дуже важко говорити про справжні "випадкові інновації". Інновації самі по собі не можуть бути повністю "випадковими", навіть якщо до них призвів певний неочікуваний інцидент. Далеко не кожен дослідник вміє відрізнити корисну випадковість і правильно використати її для свого винаходу.

Тематика зацікавила мене під час інтерв'ю з людьми мистецтва щодо їх творчого процесу. Виявляється, дуже велика кількість митців покладається на волю випадку і вірить, що саме випадковість може допомогти їм створити дійсно цінні речі.

З.: Наскільки важливою є роль випадковості у творчому процесі? Чи часто трапляються щасливі випадковості?

В.: Ви задали два дуже складних запитання. Слово "випадковість" саме по собі є надзвичайно розмитим і невизначеним. Далеко не всі випадковості є по-справжньому випадковими. Погодьтеся, якщо Ви зустрінете товариша у супермаркеті — це можна буде назвати випадковістю. Проте, набагато більшою випадковістю буде зустріч із тим самим товаришем у тату-салоні на іншому кінці світу (звісно, якщо Ви не планували зустрітися там).

Ми пропонуємо відрізняти "інтенсивність" випадковості — тобто визначати наскільки далекою вона виявилася від того, чого ми насправді очікували. Погодьтеся, якщо ви прагнете відкрити нові ліки від язви шлунку і випадково добиваєтеся результату — це й близько не та випадковість, ніж якби замість ліків від язви було відкрито новий замінник цукру (тобто зовсім неочікуваний продукт).

Так само складно відповісти на питання про частоту випадкових інновацій. Наприклад, Ernst Mach, філософ та науковець, стверджує що всі більш-менш важливі відкриття сталися не без втручання випадковості. Не залежно від того, як часто трапляються випадковості — це питання заслуговує уваги, якщо з ним пов'язані всі значні винаходи.

З.: Чи можете Ви навести хоча б кілька прикладів інновацій, причиною яких стала випадковість?

В.: Існує надзвичайно багато прикладів. Ось лише декілька із них: анестезія, целофан, ліки для зниження холестерину, поп-корн, динаміт, морозиво, мило, замінник цукру, нейлон, пеніцилін, фотографія, тефлон і т. д. і т. п. Список набагато довший, це лише деякі приклади.

З.: Ваше дослідження передбачає інтерв'ю із митцями. Чому Ви вибрали саме цю групу? Які відкриття було здійснено завдяки творчим людям?

В.: Інтерв'ю з митцями мало на меті дослідити основні принципи, процеси та практики, які можуть стати в нагоді для визначення корисних випадковостей. Багато митців вважають випадковість дуже важливою для творчого процесу. Один гончар показав мені, як він застосовує випадковість у своїй справі: він просто бив палицею по ще вологих глиняних горщиках. Деякий посуд розлітався на друзки, але деякі горщики набували дуже оригінальних і цікавих форм. Якщо нова форма подобалися митцеві, він починав її тиражувати.

З.: Чи існують способи, завдяки яким інноватори можуть спровокувати випадковість? Іншими словами, чи можливо взагалі контролювати випадковий процес?

В.: Хороше питання. Митці вважають, що вони навчилися створювати позитивні випадковості. Проте, набагато важливішим є їх вміння помічати, яка випадковість може бути позитивною і як її можна застосувати для винаходу (чи творчості). Слід навчитися визначати, які витвори є цінними і можуть бути надалі застосовані, а які — ні. Проте, це не так просто, як здається на перший погляд. Якщо людина націлена виключно на результат і не отримує ніякого задоволення від самого процесу, тоді вона швидш за все не помітить важливих деталей, які могли б удосконалити її винахід. Це не означає, що Вам слід блукати безцільно, проте, жорстке фокусування на результат не завжди є таким позитивним.

З.: Яку користь отримають управлінці від Вашого дослідження?

В.: Найголовніше — вони починають інакше ставитися до інновацій. Вони перестають вважати, що завдяки звичайному практично-науковому підходові можливо створити проривні інновації.

Зрештою, управлінці отримують змогу підсилити свою "вибіркову увагу" — вміння визначати, які випадковості можуть стати у нагоді, а які — ні.

Ярослав Федорак, за матеріалами HBS Working Knowledge.