Інтерв'ю доктора Адізеса для CEEMAN

Іцхак Адізес (Ichak Adizes)

В.: Так, Ви праві, сьогодні ми зіткнулися з чимось більшим, ніж просто фінансова криза. Фінансова криза минає, але, як сказано у моїй книзі, оскільки причини нікуди не зникли (і не можуть зникнути, поки ми не змінимо свої цінності та пріоритети), будуть виникати все нові та нові фінансові кризи у майбутньому. І вони будуть ще гіршими.

Основною причиною кризи на соціальному, екологічному та політичному рівнях є зміни. Технології прискорюють зміни багатократно. Сьогодні у світі існує більше науковців, ніж за всю історію людства. І ніхто з них не збирається припиняти інновації. Ми просто ще не навчилися жити в такому мінливому світі.

Потребує переосмислення система капіталізму, при чому рішення повинно відрізнятися від просто збільшення чи зменшення політичного тиску. Система потребує зміни парадигми у стосунках між владою, робочою силою та капіталом.

Починаючи із дитсадка, ми повинні навчити наступні покоління, як конструктивно керувати змінами. Бізнес-школи повинні перетворитися на школи лідерства. Вони повинні навчити студентів, як успішно керувати змінами, нічого при цьому не руйнуючи.

Поки що ми не робимо цього.

З.: Зважаючи на постійні зміни, ми можемо очікувати зростання дезінтеграційних тенденцій. Які виклики виникатимуть в такому випадку перед лідерами?

В.: Існує велика різниця між рухом людини по суші і тим, як рухається серфінгіст. На твердій землі ви можете бути абсолютно неактивним — і все-рівно стояти на ногах. В будь-який момент ви можете почати рухатися в будь-який бік. Серфінгіст же повинен рухатися постійно. Якщо він зупиниться — то просто піде на дно.

Я використовую цю аналогію, щоб пояснити, що бізнес сьогодні поводиться так, наче він знаходиться на твердій землі, тоді як насправді його вже давно правильніше порівняти з серфінгістом. Компаніям тільки належить навчитися постійно змінюватися під впливом мінливого середовища. І що швидше вони це зроблять — то краще.

З.: Сучасну кризу називають ще кризою лідерства та кризою компетентності. Наскільки вину за це можна приписати бізнес-школам, які не зуміли навчити менеджерів лідерству?

В.: На мою думку, бізнес-школи не навчають лідерству. Вони викладають лише бізнес-курси: фінанси, менеджмент, управління персоналом, операційний менеджмент тощо. Загальне управління, як таке, не існує. Деякі бізнес-школи намагаються торкнутися предметів стратегічного планування чи поведінки в організації і стверджують, що саме це і є управлінням. Але знову ж таки — вони навчають уривчасто. Всі ці предмети рідко коли складають загальну картину.

Інтеграційні предмети — як керувати цілим, як змінюватися не розпадаючись при цьому "на частини" — не вивчаються у бізнес-школах. Про інтеграцію в свій час говорив Пітер Друкер, але тоді його багато критикували, називаючи його підхід більше журналістським, ніж науковим.

Таким чином із бізнес-шкіл сьогодні виходять люди, які знають, як написати ідеальний фінансовий звіт, але не мають жодного уявлення про реальне лідерство. Ми навчаємо голову, забуваючи при цьому про серце.

З.: Бізнес-школи вводять сьогодні багато предметів, які стосуються управління змінами, тоді як їх самих часто звинувачують у консерватизмі. Як ви ставитесь до такої дезінтеграції і що ви порадили б змінити бізнес-школам?

В.: Уявіть медичну академію при якій немає клініки, де студенти змогли б проходити інтернатуру і практикуватися? Це була б дуже погана академія, чи не так?

Але чи не це зараз відбувається у бізнес-школах? Особисто для мене бізнес-школа повинна бути чимось більшим, ніж музей, в якому розповідають людям, як потрібно і як не потрібно робити. Бізнес-школа повинна давати людям перевірити це на практиці і отримати не лише теоретичну інформацію, але й досвід.

Сучасні ж випускники пишуть цілі дисертації на різноманітні теми, але вкрай рідко впроваджують їх на практиці та використовують у реальному житті те, що вони вивчили. Вони вивчають кейси інших компаній на пам'ять, але ніколи не переживають у своєму житті чогось подібного.

З.: Криза — це не лише труднощі, але й відкриття нових можливостей. Які поради Ви могли б дати бізнес-школам, щоб у майбутньому вони були більш ефективними і дійсно вирощували лідерів?

В.: Звільнитися від відчуття другорядності та меншовартості. Перестати нарешті копіювати Гарвард, тому що практика Гарварду може просто не підходити вашій школі. Свідомо взятися за розвиток власної практики і нехай хтось інший тепер копіює вас.

Робіть те, що ви говорите і будьте лідером, а не послідовником. І тоді, можливо, щось у цьому світі зміниться...

За матеріалами "Interview for CEEMAN (Central and East European Management Association)", Adizes.com.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.