Бути Річардом Бренсоном

Розпочався один із звичайних днів сера Річарда Бренсона. Армія фанів вишукалась у Twitter; правда, «слідувати» за своїм кумиром ледь-ледь встигає. Щойно був на шикарному прийомі у Нью-Йорку, де отримав нагороду Conde Nast Traveler за діяльність щодо збереження Світового океану. І ось вже летить власним літаком до Вашингтону — там має відбутися промозахід America Instagram. А через пару годин дрімає у літаку, що слідує до Сан-Франциско, — набирається сил, готуючись до виступу перед 90 тис. учасниками конференції Salesforce.com. А потім зупинка у Лондоні, де бере участь у змаганнях з триатлону, та у Гельсинкі — де виступає ще на одній конференції...

Ім’я Річарда Бренсона стало уособленням успіху у діловій сфері. У портфелі Virgin Group — біля 400 компаній із загальним річним доходом $21 млрд., але розширення бізнесу триває. Крім того, він ще й філантроп з найширшим полем діяльності — тут і захист довкілля, і права людини, і нові паливні технології, і ідея соціальної відповідальності бізнесу... І ще, його знають як спортсмена-екстремала, що плаває разом з китами і акулами, та прагне підкоряти світові рекорди. Що ж рухає 62-річним мільярдером? Про це Річард Бренсон (Richard Branson) розповів в інтерв’ю виданню Entrepreneur.

Річард Бренсон (Richard Branson)

У бізнесі Ви досягли усього... Скільки Вам ще потрібно, щоб заспокоїтись?

Для більшості підприємців фінансові мотиви — не на першому місці. Найважливіше для них — це отримувати насолоду від самого процесу творення. З часу, коли я створив свою першу фірму звукозапису, мені постійно хочеться робити щось, чим я міг би пишатися. А гроші — це такий собі побічний продукт. Врешті-решт, треба ж якось сплачувати рахунки... Єдина відмінність між моїм теперішнім та минулим життям — у тому, що зараз більшість моїх ініціатив неприбуткові. Хоча й бізнес також поглинає мене з головою... Я вірю у Virgin America, вірю в космічний туризм, і, загалом, не збираюся зупинятися.

У світі Ви відомі не лише як найуспішніший бізнесмен, але й як шукач пригод, котрий літає повітряною кулею навколо світу або здійснює сходження на Монблан... Як Ви поєднуєте у собі дві різні сторони Вашої особистості?

А насправді вони дуже тісно пов’язані між собою. Підприємець — це людина, котра сміливо йде на ризик. Адже часто доводиться братися за те, що ніхто ще не робив, або реалізовувати якусь ідею краще, ніж будь-хто інший. Людина, що прагне пригод, також кидає виклики самому собі — намагається вийти за межі можливого, подивитися на що здатна. В обох випадках доводиться долати ризик. Як підприємець, ви стикаєтесь з ризиком того, що ваш бізнес може піти під укіс. Натомість, як шукач пригод, ви ризикуєте втратити життя. Отже, тут ще важливіше зробити все правильно.

Я обожнюю пригоду — тому раз чи двічі на рік щось придумую... Для мене вінець щастя — це коли мої діти відчувають те ж, що і я. Це коли, стоячи на вершині Монблану, твоя донька, яку хитає від виснаження та втоми, обертається до тебе й каже: «Це найкращий день мого життя». Мало хто може збагнути ту неймовірну насолоду, яку відчуваєш, долаючи межу можливого.

Для більшості підприємців перший зароблений мільйон — це рубіж, коли можна сказати собі «мені це вдалося». Яким був такий рубіж для Вас?

А я так і не відчув, що «мені це вдалося». Коли перший альбом, випущений Virgin Records (це був альбом Майка Оулфілда "Tubular Bells") розійшовся тиражем вісім або десять мільйонів, мені було десь дев’ятнадцять. Можливо цих грошей вистарчило б, щоб спокійнісінько прожити решту життя. Але я відразу все витратив — знову встряв у ризикову справу. Завжди раджу іншим, що варто обходити ризики — не братися за проекти, якщо їхній результат досить непевний. Проте сам цього правила ніколи не дотримуюсь. Отже, я відчув, що більш-менш твердо стою на ногах, коли мені було добре за тридцять.

Не відчули «мені це вдалося» навіть, коли придбали власний острів?

Але проблемою було те, що острів був під заставою, і мій будинок був під заставою, але я знову і знову йшов на невиправданий ризик, бо хотів творити. Коли просив дружину поставити підпис на клаптику паперу, вона й поняття не мала, що наш будинок або щось інше вже вкотре йде під заставу. Але, зрештою, раніше чи пізніше приходиш до того, що лізучи вгору по стрімкій скелі, починаєш відчувати себе впевненіше.

Вами захоплюються тисячі власників малих компаній з цілого світу. Щоб Ви їм порадили? Звісно, якщо ще пам’ятаєте, якими були для Вас ті часи...

Пам’ятаю — і то дуже добре! Набагато складніше бути власником малої фірми, що робить перші кроки, ніж володіти 400 компаніями, у котрих працюють тисячі людей. Будувати бізнес з нуля означає працювати цілодобово, сім днів на тиждень. І тоді твоє сімейне життя розварюється вщент... Це скажено важка праця, коли думаєш лише про те, як вижити.

Втім, попри все, ще на ранніх етапах становлення бізнесу винайміть когось, хто б керував операційною діяльністю вашої фірми для того, щоб ви могли бачити загальний контекст, в якому дієте; звільнитися для роботи над стратегічними питаннями. Але на самих перших етапах існування бізнесу ви повинні стояти за кермом особисто.

Чим ще здивує Річард Бренсон світ? Невідомо... Але напевно він й надалі надихатиме світову підприємницьку спільноту, яка наділила його титулом Dr Yes, визнавши людиною, для котрої не існує поняття «неможливе».

За матеріалами "Richard Branson on Being Richard Branson", Entrepreneur.