Як бізнес-інкубація допомагає підприємцям досягати успіху

Часто для того щоб стати успішним підприємцем, окрім суто бізнес-факторів (наприклад, правильного вибору моменту для старту), потрібна ще й вдача. Під час свого останнього дослідження Валентіна Ассенова (Valentina Assenova), доцент кафедри менеджменту Вартонської бізнес-школи, вивчала питання — як допомогли підприємцям, для яких фактор вдачі є важливішим, ніж для інших, — тим, хто живе в місцях, де нерівність — це норма і де перепони для успіху є неймовірно високими.

У бесіді з Knowledge@Wharton Ассенова розповіла про головні висновки свого дослідження, які викладені в праці «Early-stage Venture Incubation Promotes Learning, Scaling, and Profitability Among Disadvantaged Entrepreneurs» («Інкубація новозаснованих підприємств: навчання, масштабування та прибутковість у несприятливих для підприємництва умовах»).

Що стало поштовхом для проведення Вашого дослідження?

На це дослідження мене надихнула подорож до Південної Африки, яку я здійснила разом із моїми вартонськими колегами кілька років тому. Зокрема, ми відвідали Суете — місто, у якому розпочалася боротьба проти апартеїду. Стрижнем економічної діяльності в цій місцевості є мале підприємництво. Проте чимало підприємців, які прагнуть розвивати свій бізнес, не спромагаються це зробити. Часто такі невдачі помилково пояснюють браком наполегливості або недостатнім фінансуванням (що, звісно, має певне обґрунтування). Але у багатьох випадках люди не можуть реалізувати бажання кращого життя (для себе і для громади) через брак знань та умінь. Значною мірою це пояснюється відсутністю доступу до відповідних соціальних та освітніх можливостей. ПАР — одна із найбільш підприємницьких країн у світі, але водночас тут дуже висока нерівність. Тому багато дрібних бізнесменів знаходяться у несприятливих умовах. Ці спостереження наштовхнули мене на запитання: що потрібно для того, аби підтримати підприємців у таких громадах, як Суете.

У своїй праці Ви зазначаєте, що підприємці стикаються з цілим спектром викликів, зокрема, із проблемами «обмеженої раціональності» та «обмеженістю ресурсів для експериментування». В чому полягає їхня суть?

Говорячи про обмежену раціональність, ми маємо на увазі те, що люди хочуть приймати «раціональні рішення», проте в цьому їх обмежують брак умінь та недосконала інформація. Але, маючи певну здатність передбачати, відповідні поради та потрібні знання, вони зможуть приймати кращі рішення, що дасть змогу закласти основи для зростання та масштабування бізнесу.

Другий елемент — це обмежені ресурси. Чимало підприємців-«початківців» не мають потрібного капіталу і не можуть найняти людей, з якими працюватимуть. Отже, їм дуже складно знаходити час та кошти на те, щоб тестувати різні речі, намагаючись максимально усунути непевності із бізнес-плану. Такими (крім несприятливого становища в плані соціальних та освітніх можливостей) є два типи викликів, які стоять перед підприємцями.

Якою є сутність методу бізнес-інкубації?

Це процес, який, залежно від типу бізнесу, триває від шести місяців до приблизно п'яти років. Підприємці отримують стартове фінансування, а також детальні рекомендації (часто від фахівців, які виконують наставницьку функцію) щодо того, як розвивати свій бізнес.

На чому саме Ви фокусувалися в процесі свого дослідження?

Протягом шести місяців ми разом із бізнес-інкубатором із Південної Африки вивчали питання — яку цінність процес інкубації може створити для підприємців. Є чимало досліджень, які вказують на досить суперечливі результати, зокрема, на те, що інкубатори можуть бути корисними тільки для підприємців чи стартапів певного типу і лише у певному контексті. Предметом досліджень, які проводилися в США, здебільшого, були «статусні» бізнес-інкубатори; відповідно, ми не мали точки відліку для оцінювання інкубаторів в економіках, що розвиваються. Метою було дослідити як бізнеси, що проходили через інкубацію, так й ті, що ні, а також відстежувати діяльність підприємців протягом певного періоду. Мене цікавило, як інкубація та наставництво впливають на здатність підприємця освоювати нові знання, серед іншого, ті, що стосуються масштабування та розвитку бізнесу, а також — як ці знання втілюються в реальних вдосконаленнях.

Які висновки Ви зробили?

Я побачила, що компанії, які проходили через інкубаційний процес, перевершили тих, що ні, у наступних вимірах: за зростанням доходів на 22%; за збільшенням чисельності персоналу на 15%. Важливим є те, що ця різниця зумовлена не відмінністю в якості компаній із двох груп, а більшою мірою ефектом інкубації.

Також підприємці, з якими працювали ментори, котрі за результатами попередніх проектів увійшли до когорти найкращих (це перші 25%), освоїли набагато більше знань та змогли через рік після проходження інкубатору матеріалізувати ці знання у зростанні прибутковості.

Цікаво, що найбільшу користь від співпраці із найкращими менторами отримали підприємці, які на момент початку інкубації були підготовлені гірше, ніж інші. Цей висновок дуже добре ілюструє цінність наставництва — критично важливу значущість вміння передавати ноу-хау підприємцям, які через недостатню формальну освіту або брак досвіду, мають пробіли у знаннях.

Які ще елементи інкубації, на Вашу думку, сприяють успіху підприємців?

Дуже важливим є перебування індивідів у середовищі своїх колег-підприємців — людей зі схожим способом мислення, порівняння себе з іншими. Це допомагає їм вдосконалюватися.

Що є головним у Вашому дослідженні?

Висновки дослідження торкаються більш глобального питання, а саме — як створити сприятливіші умови для підприємців з бідних неблагополучних громад. Для багатьох сучасне підприємництво асоціюється з такими постатями, як Білл Гейтс, Марк Цукерберг та Ілон Маск. Але більшість підприємців, які працюють на локальному рівні, створюючи продукти та послуги для інших людей, не походять із привілейованого середовища. Вони не навчалися у престижних університетах. Тож бізнес-інкубатори із наставницькими програмами можуть стати інструментом подолання «розриву», який заважає підприємцям, котрі не мали доступу до відповідних соціальних та освітніх можливостей, повноцінно розвивати бізнес. А це сприятиме економічному розвитку локальних громад.

Що Ви досліджуватимете далі?

Висновки дослідження наштовхнуть на кілька питань, які потребують подальшого вивчення. Чи можна екстраполювати висновки дослідження на інші контексти, де соціальні та освітні чинники створюють перепони для успіху? Чи є у найкращих менторів стратегії розвитку для різних типів підприємців? Як підходити до формування партнерств наставник/підприємець, для того щоб отримати найкращі результати? І, нарешті, як знання та вміння, отримані підприємцями в бізнес-інкубаторі, впливають на їхню продуктивність у майбутньому? Перший бізнес дуже часто зазнає невдачі, але підприємці можуть використовувати здобуті навички, засновуючи та розвиваючи інші підприємства. Таким чином знання, отримані під час інкубації, можуть стати основою для безупинного навчання протягом усього професійного життя.

За матеріалами "How Incubators Help Entrepreneurs Succeed", Knowledge@Wharton.