Три підходи до управління екосистемами
Управління екосистемою має важливе значення для зростання цінності. Дослідники MIT виділили три типи: альфа, репрезентативні та ліквідні.
Іноді цілі організації залежать від дій інших організацій в екосистемі. Визначивши та застосувавши правильний тип управління, учасники екосистеми можуть вирішувати спільні проблеми та отримувати доступ до загальних ресурсів і досвіду.
На думку Гаяна Бенедикта (Gayan Benedict) та Іни Себастіан (Ina Sebastian) із Центру досліджень інформаційних систем Массачусетського технологічного інституту (MIT Center for Information Systems Research), ефективне управління екосистемою є ключем до створення довіри між учасниками та зростання цінності. Управління визначає пріоритети, забезпечує, щоб організації діяли в інтересах усіх учасників, роз’яснює права на прийняття рішень і спрямовує прийнятну поведінку.
У новому дослідницькому брифінгу, заснованому на екосистемних дослідженнях та опитуванні керівників, Бенедикт і Себастьян окреслили три підходи до управління екосистемами.
1. Альфа-управління
При альфа-управлінні один лідер бере на себе основний контроль над правами прийняття рішень, контролює більшу частину даних, створених екосистемою, забезпечує безпеку та управління платформою, а також обирає, хто бере участь в екосистемі.
Це найбільш централізована форма управління екосистемою, і саме такий підхід часто використовують платформні бізнеси. Щоб досягти успіху, учасники екосистеми повинні довіряти домінуючій організації. Більше половини опитаних дослідниками керівників заявили, що їхні організації стикаються з таким типом управління.
Прикладом альфа-управління є екосистема AppExchange компанії Salesforce, яка пропонує додатки клієнтам Salesforce. Salesforce вирішує, які компанії можуть приєднатися до екосистеми, і інвестує в безпеку та функціонування базової платформи.
2. Репрезентативне управління
За такого типу управління учасники екосистеми створюють керівний орган і покладають на нього відповідальність.
Цей федеративний стиль управління застосовують близько 18% організацій, керівники яких брали участь в опитуванні.
Організації обирають цей підхід, коли кілька стейкхолдерів хочуть брати участь у визначенні напрямку та контролі даних. Щоб досягти успіху, керівний орган повинен взяти на себе зобов’язання надавати пріоритет меті екосистеми над амбіціями окремих учасників.
Прикладом репрезентативного управління є консорціум фінансових установ в Австралії, який створив неприбуткову організацію для управління розробкою та впровадженням нової платіжної платформи.
Дослідники MIT пишуть, що представницьке врядування наразі є «найкращим підходом до вирішення спільних галузевих проблем».
3. Ліквідне управління
Ліквідне управління характеризується консенсусом щодо стратегічного напрямку, а розбіжності вирішуються за допомогою технології Web3. Зокрема, ліквідне управління використовує децентралізовані автономні організації (DAO). Ці суб’єкти управління на основі Web3 збирають пропозиції від учасників екосистеми, знаходять консенсус за допомогою інструментів цифрового голосування та виконують затверджені пропозиції у вигляді смарт-контрактів, умови яких є прозорими для всіх сторін. Учасники також можуть зберігати контроль над власними даними.
Цей найбільш децентралізований варіант використовували близько 9% організацій, які взяли участь в опитуванні.
Наприклад, компанія Wolfram Research, що займається комп’ютерними технологіями, бере участь в екосистемі Cardano Web3, яка збирає експертизу та ресурси для розвитку можливостей генеративного ШІ. Wolfram Research подає пропозиції до Cardano DAO, і всі учасники голосують за те, чи фінансувати ці пропозиції та чи включати їх у код платформи.
За матеріалами MIT Sloan.
Ілюстрація: gettyimages.com
|
