П’ять стратегій для тих, хто хоче стати кращим керівником

«Завжди намагаюся управляти людьми таким чином, як я би хотів, щоб інші керували мною», — так формулює свою управлінську філософію Пітер Джеймс Томас (Peter James Thomas), відомий фахівець у сфері бізнес-аналітики та управлінець з більш ніж 20-річним стажем. Більше того, він вважає, що не дотримуючись цієї засади взагалі неможливо ефективно управляти людьми.

Пітер Джеймс Томас (Peter James Thomas)

1. Дозволяти людям діяти автономно в межах визначених параметрів

Я волію давати людям певну свободу дій — звісно, в межах параметрів, які визначаю. Одне із моїх головних завдань — бути поруч з підлеглими в мить, коли їм знадобиться допомога. Якщо ж виникає проблема, то разом з працівниками з’ясовую, чому це трапилось та які висновки слід зробити.

2. Дотримуватись засад колегіальності

Загалом, я застосовую колегіальний підхід; і зовсім не тому, що хочу добре виглядати як керівник. Просто це працює. Хоча, зрозуміло, бувають ситуації, коли лідерові доводиться вчиняти жорсткі дії. Але якщо ви вже спромоглися сформувати взаємну довіру між вами та підлеглими, це дуже сильно вам допомагатиме за таких обставин.

3. Чітко сформулювати візію, але дати людям можливість знайти власний шлях до її реалізації

Мені подобається давати людям чітке уявлення про те, чого й чому ми намагаємося досягти (а крім того, я очікую, що підлеглі допомагатимуть мені із формулюванням візії), але потім я залишаю достатньо простору, щоб люди могли досягати цілей у свій спосіб. Подеколи дуже хочеться думати, що ти найкраще знаєш, що слід робити. Але такі авторитарні прояви вбивають в працівниках мотивацію і позбавляють їх можливості навчатися. Крім усього, час від часу виявляється, що ти далеко не найрозумніший, — і хтось інший пропонує цікаве та ефективне рішення.

4. Ставити перед людьми складні завдання, створюючи таким чином можливості для їхнього професійного розвитку

Вирощувати талановиті кадри для компанії, де я працюю, — мій обов’язок. Для цього потрібно створювати ситуації (ставити завдання підвищеної складності або делегувати додаткові функції), в яких людям доводилося б докладати максимум зусиль, — хай навіть їм і здаватиметься на перший погляд, що із задачею впоратися неможливо. Натомість помилки, що трапляються, — це цілком прийнятна ціна, яку доводиться сплачувати за набуття працівниками практичного досвіду та підвищення їхнього професійного рівня.

5. Вчасно вирішувати питання незадовільної роботи підлеглого

Якщо при виконанні завдання працівник стикається з проблемою, я повинен йому допомогти. Це означає, що мені доводиться виступити в ролі наставника та вести непрості розмови стосовно того, що необхідно покращити. При цьому я дотримуюсь наступних засад:

• бути якомога більш відкритим та прямолінійним, бо лише так можна забезпечити справедливе ставлення до всіх;
• діяти якнайшвидше — адже що довше існує проблема, то важче її розв’язувати.

Як показує досвід: дуже часто, застосовуючи цей підхід, ви або вирішуєте існуючу проблему, або приходите до взаємного визнання того, що неможливо змусити працювати те, що працювати не може. Хоча останній випадок — далеко не те, що ви хотіли б отримати, це набагато краще, ніж намагатися витиснути з людей те, що зробити неможливо.

І ще одне, я не претендую на роль пророка (див. п. 3); напевно, є й інші підходи, які допомогли іншим стати високоефективними менеджерами.

За матеріалами "5 Steps for More Effective Management", LinkedIn.