Вісім офісних правил, від яких можна збожеволіти

Як позбавити ваших працівників неприємного відчуття, коли їх дратує сама думка про черговий вихід на роботу? Тревіс Бредбері (Travis Bradberry), засновник TalentSmart та співавтор бестселеру «Emotional Intelligence 2.0» («Емоційний інтелект 2.0»), пропонує дуже просте рішення: організації мають ліквідувати або принаймні змінити всі безглузді й непотрібні правила та процедури.

Ніхто не заперечує — компанії мусять мати правила. Але це не означає, що можна виявляти короткозорість та вчиняти недолугі спроби, попри все, навести порядок. Хоча такий підхід є цілком зрозумілим. Коли організація зростає, їй стає все важче забезпечувати якість потрібного рівня й тому виникає спокуса — реагувати на перетинання межі прийнятного з допомогою якогось обов’язкового для всіх правила.

Здавалося б, все логічно, але саме тут більшість компаній власноруч заганяють себе в «глухий кут». Досвід показує, що практично завжди впровадження нового правила — не просто пасивний підхід до розв’язання проблеми. Це деморалізує персонал та вбиває в людях ініціативу. У більшості випадків кожна проблема має вирішуватися окремо керівником співробітника, який зробив помилку. І немає жодного сенсу руйнувати мотивацію більшості працівників лише тому, що компанія не спроможна управляти їхньою продуктивністю. Бо таким чином можна тільки погіршити вже погану ситуацію.

Ось деякі найбезглуздіші правила, які впроваджують компанії.

Рейтинги результативності. Неможливо виміряти продуктивність праці з допомогою ранжувань. Намагаючись «втиснути» результати діяльності окремих співробітників у позиції рейтингової системи, ви, по-перше, неправильно оцінюєте їхню роботу. По-друге, змушуєте людей відчувати себе знеособленими цифрами, а, крім цього, вселяєте в них страх. Бо навіть індивіди, які працюють добре, боятимуться, що їх звільнять через примхи всім нав’язаної системи. Ось вам і ще один приклад лінивості управлінців, які не хочуть докладати зусиль для об’єктивного оцінювання кожного підлеглого.

Непотрібне регламентування робочого часу. За що ви платите людям зарплату —за результати чи за те, що вони сидять в офісі «від дзвінка до дзвінка»? Якщо для вас найважливіше, аби підлеглі з’являлися на роботі точно у визначений час та нецікаво, що хтось виконує свої завдання вечорами або у вихідні — це сигнал для всіх: головує не продуктивність, а процедура.

Обмеження щодо використання інтернету. Звісно, є сайти, які ніхто не може відвідувати в робочому середовищі. Але якщо відкинути, скажімо, порнографію та інші відверто неприпустимі речі, то розмежувати те, що можна, а що ні стає надзвичайно важко. В основному компанії неправильно проводять таку межу. Хто скаже — чому працівники не можуть переглядати те, що їм цікаво під час обідньої перерви? Але найгіршим є те, що через надмірні обмеження люди не можуть вільно шукати в мережі інформацію, яка потрібна для роботи. Найочевидніший приклад: співробітник, який щойно провів інтерв’ю з кандидатом, не може зайти у Facebook, аби переглянути його сторінку.

Заборона мобільних телефонів. І ви насправді вірите в те, що якщо заборонити працівникам використовувати мобільні телефони, вони не знайдуть спосіб поспілкуватися з членами своїх родин або друзями впродовж робочого дня? А може управлінці все-таки повинні вміти підбирати надійних співробітників, які відповідально розпоряджатимуться робочим часом? Також організація має навчити менеджерів продуктивно взаємодіяти з підлеглими, які не виконуються сумлінно свою роботу або виявляють безвідповідальне ставлення (наприклад, занадто багато говорять по телефону). Простий нашвидкуруч вибраний варіант (заборонити!) тільки дратує людей та відваджує їх від компанії.

«Драконівська» політика стосовно e-mail. Це ще один «винахід», який заводить компанії все глибше в «болото» тупості. Дехто впровадив перелік заздалегідь схвалених тем для електронної кореспонденції. Якщо тема вибивається з ряду — комп’ютерна програма просто не дає відправити лист. І знов повертаємось до питання довіри. Якщо ви не довіряєте співробітникам, що вони відповідально використовуватимуть e-mail — чому тоді взяли їх на роботу? І навіщо, намагаючись «перекрити кисень» кільком «поганим хлопцям», створювати проблеми для кожного, хто має відправити лист? Врешті-решт, «погані хлопці» краще, ніж будь-хто інший, вміють обходити заборони.

Позбавлення працівників бонусних миль. Бонусні милі заробляються тими, хто проводить багать часу в подорожах, жертвуючи своїм часом, енергією та нервами. Не дозволяючи людям розпоряджатися своїми милями, ви надсилаєте сигнал: жертви, на які вони йдуть, не цінуються, а також демонструєте намір заощаджувати кожний долар за рахунок підлеглих.

Зациклювання на політкоректності. Оскільки ми живимо в світі, сповненому ворожості та дискримінації, забезпечення певних стандартів у спілкуванні між людьми є абсолютно необхідним. Але потрібно знати міру. Вишукуючи якісь каверзи у звичних виразах, ви створите середовище, де працівники взагалі боятимуться висловлюватися вголос; не кажучи вже про те, що таким чином неможливо покращити міжособистісні стосунки.

Контролювання особистісного простору. Багато організацій регламентують мікросередовище, яке облаштовують для себе працівники (наприклад, кількість предметів, які можна мати на столі, або тип фотографій, котрі дозволено вивішувати). Знов ми бачимо підхід: «Якби можна було найняти роботів — не було б жодних проблем».

Це ж саме стосується і дрес-коду. Він доцільний у приватних школах, але не в робочому середовищі. Винаймайте професіоналів і вони одягатимуться відповідно. Якщо хтось виходить за межі допустимого, менеджер має скерувати людину в правильне русло. Інакше ви пробуджуватиме в співробітниках бажання працювати в іншому місці — і тільки тому, що управлінці неспроможні правильно підійти до питань, розв’язання яких потребує тактовності і певних умінь.

За матеріалами "Eight Stupid Office Rules That Drive Everyone Insane", LinkedIn.

Ілюстрація: Jorgen McLeman / Shutterstock.com