Лідерський успіх: поза межами «нормальності»

Що потрібно для успішного виконання лідерської ролі? Питання з категорії тих, при які кажуть: скільки людей — стільки й думок. Наприклад, Пітер Ленгтон (Peter Langton), організаційний психолог компанії Pierce Aluminum, вважає: однією із головним ознак істинного лідера є… ненормальність.

Пітер Ленгтон (Peter Langton)

Якщо всі поради стосовно того, як стати ефективним менеджером, об’єднати разом, вийде нечисленна кількість томів. Але у підсумку все зводиться до однієї думки: немає єдиного шляху до управлінського успіху; і кожний мусить прокладати власний — освоюючи лідерську роль.

Здебільшого люди піднімаються ієрархічними щаблями завдяки професійним знанням, які дозволили їм наблизитись до досконалості під час перебування на «передовій», де вони виробляли продукти та послуги або змушували обертатись організаційні «колеса». На жаль, у більшості випадків такі індивіди стають живим втіленням принципу Пітера.

Принцип Пітера, сформульований канадським дослідником ієрархічних систем Лоуренсом Пітером (Laurence Peter), говорить: «В ієрархії будь-який індивід тяжіє до досягнення рівня своєї некомпетентності». Просуваючи високопрофесійних фахівців на управлінську посаду, ми керуємось припущенням стосовно того, що їхні знання та досвід у певній сфері повинні конвертуватись у лідерські вміння. При цьому дуже сильно недооцінюється те, що для успішного виконання управлінської ролі людині потрібен цілком інший набір навичок. Наприклад, багатообіцяючий молодий маркетолог може дуже добре визначати позиціонування продукту та доносити до споживачів всі його переваги. Але опинившись на позиції маркетинг-менеджера, він повинен докорінно змінити зміст своєї діяльності: навчитись управляти підлеглими, мотивувати їх, забезпечувати безперебійне протікання відповідних процесів.

Нерідко набуті раніше навички ефективної взаємодії з оточуючими допомагають людині адаптуватись до управлінської ролі, але головне для неї — це викорінити в собі психологію індивідуального виконавця та почати думати про успішність інших. Наявність творчого потенціалу та організаційних навичок аж ніяк не означає, що їх вдасться перетворити на лідерські вміння. За великим рахунком тільки «ненормальним» вдається перевтілитись у нову управлінську роль — всі інші зазнають провалу.

Новоспеченого менеджера, якій опанував мистецтво управління командою, можуть просунути на вищий щабель, скажімо, зробити директором департаменту. І знов, нова функція — нові навички. Тепер вже потрібно навчитись управляти менеджерами та забезпечувати рух інформації — як вгору, так і по всій структурі, котру очолив індивід. Крім добре розвинутих комунікаційних вмінь, директорові департаменту потрібен ще й неабиякий «політичний» хист, а також навички бюджетування, розподілу ресурсів тощо. Якщо ж менеджеру не вдається ствердитись у директорській ролі, це означає, що рух вгору завершується. Він «застрягає» на сходинці, на яку піднявся; або, говорячи словами Лоуренса Пітера, «досягає рівня власної некомпетентності».

Деякі найкращі організації мають постійно діючу систему підготовки лідерів. Проте навіть їм може бракувати ресурсів та прозорливості для того, аби забезпечити індивідуальні потреби управлінців, що проходять через різні етапи розвиткового процесу. Отже, дуже часто успіх залежить від непереборного прагнення майбутнього керівника просуватися вперед попри все. І найчастіше вдача стає супутницею «ненормальних».

Але все ж таки, як уникнути пастки «власної некомпетентності»? Ось кроки, котрі можуть вам у цьому допомогти:

• Безперервно працюйте над тим, щоб якнайкраще зрозуміти свої сильні і слабкі сторони. Бо це дозволяє сформувати команду із взаємодоповнюючими навичками і таким чином компенсувати «прогалини» в професійних вміннях, які можуть мати окремі члени групи. І головне, ніколи не вагайтесь, коли потрібно визнавати власні недоліки.

• Знайдіть собі наставника. Намагайтесь керуватись порадами, які вам може дати індивід, котрий успішно здійснив перехід на вищий управлінський щабель.

• Самі станьте наставником. Кожний знає щось, чим варто поділитися. Навчання когось основам управлінської дисципліни — це найкращий спосіб зрозуміти, які навички потрібно вдосконалювати особисто вам.

• Читайте, пишіть, слухайте. Читайте матеріали з менеджменту та лідерства. Описуйте свої цілі, успіхи та невдачі. Слухайте те, що інші розповідають про свій досвід, а також — що вам кажуть підлеглі, колеги та керівники. Запозичуйте підходи, які в когось спрацювали, та навчайтесь на чужих помилках.

Звісно, вражаюча назва посади та гарний кабінет — це дуже добре, але мистецтво лідерства опанувати непросто, а тому чимало керівників зазнають краху. Натомість тих, хто досягає справжніх висот, можна сміло назвати «ненормальними». Тож не бійтесь бути не таким, як усі.

За матеріалами "Leaders, Here’s to Not Being Normal", Chief Learning Officer.