У чому шкода міфів про лідерство
Напевно, декому тема лідерства вже добряче набридла. І не дивно, адже попри лавину книжок, статей та дискусій з цього питання, по-справжньому ефективні лідери — це рідкість. Чому це так? Ось що пише з цього приводу Джон Рулет (John Roulet), радник з питань продуктивності однієї глобальної консалтингової фірми та автор книги «The Supervision Solution» («Рішення для лінійного менеджменту»).
Джон Рулет
(John Roulet)
|
Чи є сучасні підходи до лідерства, що допомогли б організаціям досягати успіху, якого вони так відчайдушно прагнуть? Ні, немає. Проте є щось набагато краще, а саме — методи, які застосовували наші предки, коли ще жили в печерах. Отже, щойно ми позбудемося хибних міфів, котрі сучасні організації сприймають як істини, то зможемо заново відкрити для себе істинне провідництво.
Ось два найпопулярніші міфи про лідерство.
Міф 1. Лідерство — це візіонерство
Здебільшого, ми ототожнюємо лідерство з індивідами, спроможними натхненно доносити свою візію та згуртовувати навколо себе людей. Але, хоча ці характеристики виглядають привабливо, вони не мають нічого спільного з ефективністю керівництва. Більше того, таке сприйняття є першопричиною помилок, які ми вперто вчиняємо, плутаючи видатне провідництво з лідерством посереднім та поганим, яке так добре прижилося в сферах управління державою, армією та бізнесом.
Насправді ж лідерство є ознакою продуктивності будь-якого керівника, незалежно від рівня. Воно складається з трьох наступних компонентів:
- досягнення: діяльність лідера мусить приносити конкретні результати;
- економічна ефективність: лідер зобов’язаний мудро розпоряджатися ресурсами;
- вірність цінностям: все що робить лідер не повинно суперечити віруванням, припущенням, та ідеям, які група розглядає як критично важливі для себе.
Що ж до поширеного трактування лідерства як візіонерства, здатності надихати і т.п., то в історії можна знайти чимало прикладів того, як індивіди з такими якостями зазнавали повного краху. У цьому немає нічого дивного, бо оцінюючи лідера за його особистісними якостями та навичками взаємодії з людьми, ми залишаємо поза полем уваги результативність його діяльності.
Міф 2. Бізнес-лідери управляють людьми
Культові лідери управляють людьми; бізнес-лідери управляють продуктивністю. Останні навіть не намагаються наслідувати приклад культових провідників, хоча б тому, що не мають для цього ані часу, ані потрібного знання людської психології.
Як показують дослідження, деякі особистісні риси, скажімо, добросовісність, є маркерами, що вказують на потенційно високу результативність індивіда. Але це не означає, що менеджер має час та вміння, потрібні для того, аби прищепити такі якості підлеглим. Дієвість сумнівних з етичної точки зору псевдо-психологічних методів, за допомогою яких деякі боси сподіваються підвищити продуктивність персоналу, може підтвердитись хіба що у чиїхось хворобливих фантазіях.
Візьмемо позицію адміністратора готелю, яка вимагає від людини ввічливості та вияву приязності до гостей. Хтось може сказати, що найуспішніші виконавці в цій сфері є людьми життєрадісними. Проте життєрадісність — це емоційний стан чи риса характеру; і в жодному разі не вимір результативності. Яким би не був настрій у готельного адміністратора, він завжди мусить радо вітати гостей.
У певний час кожному з нас доводиться стикнутись з важкою проблемою — смертю близької людини, розлученням, фінансовими неприємностями… Тому наш внутрішній стан може бути далеким від того, який би хотіли бачити менеджери, що, однак, не обов’язково повинно заважати нам ефективно виконувати свої професійні обов’язки. Якщо ж керівники, наслухавшись новомодних ідей, намагаються вторгатися в особистий простір людини, це породжує лише спантеличення, фрустрацію та погіршення ефективності роботи.
Бізнес-лідер мусить прищеплювати поведінкові моделі, які б дозволяли досягати стабільно високих результатів. Для цього потрібно середовище, що сприяє прояву бажаної поведінки та блокує небажану. Саме за таких умов індивіди, які мають потрібні знання та вміння, працюють максимально ефективно. А якщо хтось не має відповідного рівня кваліфікації, хай краще йде працювати до ваших конкурентів.
Коли лідер намагається впливати на емоційний стан чи на особистісний розвиток підлеглого — це означає управляти людьми. Коли ж він формує атмосферу, що сприяє успішності працівників — це означає управляти продуктивністю.
Ставлячи під сумнів ці та інші міфі, що спотворюють сутність лідерства, бізнес-лідери та організації роблять перший крок на шляху до по-справжньому видатного провідництва.
За матеріалами "Abolishing the myths of leadership", management-issues.
|
