Обережно, дослідження в сфері управління! Як вибрати те, що потрібно
Підривна інновація, реніжиніринг, аналіз п’яти сил… Це тільки окремі концепції, на які чимало керівників зробили ставку, плануючи майбутнє своїх організацій. Саме тому питання системності та достовірності досліджень у сфері управління має для представників вищих щаблів корпоративної влади не менше значення, ніж для академічних установ.
Теодор Кінні (Theodore Kinni), редактор strategy+business, аналізує деякі тези з книги Денніса Тауріша (Dennis Tourish) «Management Studies in Crisis: Fraud, Deception and Meaningless» («Криза досліджень у сфері управління: зловживання, обман та відсутність значущості»).
Як же виглядає реальний стан справ у сфері управлінських досліджень? Висновки, які зробив Денніс Тауріш, професор кафедри лідерства та організаційних досліджень Сассекського університету, викликають щонайменше занепокоєння. За його словами:
«Стало очевидно, що недобросовісність у різних формах є звичним явищем у нашій царині. Йдеться не лише про відверті зловживання (як-от фальсифікація даних), але й про плагіат, самоплагіат, поганий статистичний аналіз та маніпулювання даними».
Особливу увагу Тауріш приділяє двом концепціям: теорії автентичного лідерства (Authentic Leadership Theory, ALT) та доказовому менеджменту (evidence-based management, EBM).
Концепція ALT є відгалуженням теорії трансформаційного лідерства, яку сформулював професор Гарвардської школи бізнесу Джеймс Макгрегор Бернс (James MacGregor Burns). Популяризатором ALT є Білл Джордж (Bill Georgе), теж професор вищезгаданого закладу та екс-CEO Medtronic. В основі цієї концепції лежить теза про те, що базовим чинником лідерського успіху є гармонія між тим, ким є індивід всередині і його зовнішньою поведінкою. Вивчивши дослідження, на яких ґрунтується такий висновок, Тауріш оцінив цю теорію так:
«ALT — це щось трохи більше, ніж збірка байок, покликана переконати нас у тому, що лідерство є чимось простішим, ніж насправді, і що заглиблення в себе всіх нас приведе до спасіння».
У свою чергу, концепція доказового менеджменту, яку просувають відомі теоретики управління Джеффрі Пфеффер (Jeffrey Pfeffer) та Роберт Саттон (Robert Sutton), говорить, що рішення керівників мають ґрунтуватися на фактах — на найбільш надійній інформації, яка є в наявності. Логіку цього заперечити важко, але звідки походить ця «найбільш надійна інформація»? Її основне джерело — висновки все тих же досліджень, які так жорстко критикує Денніс Тауріш. Ось що він пише з цього приводу:
«Вважається, що сила-силенна потрібних підходів — ось тут перед вами очікує свого відкриття. Тому питання, як вибрати між різними припущеннями, що претендують на істину, є суто технічним. Потрібно провести ще одне дослідження для того, аби переконатися в правильності одного і неправильності іншого. Ось тоді, нарешті, все буде зрозуміло. Хоча в мене на рахунок цього є неабиякі сумніви».
Інакше кажучи, доказовий менеджмент може потрапити до «капкану» доводів, на які, власне, спирається.
Але що все це означає для керівників? На основі матеріалу книги Теодор Кінні сформулював чотири запитання, які можуть допомогти лідерам оцінити якість досліджень та їхню актуальність для конкретної компанії.
1. Якою є головна теза? Спочатку прочитайте узагальнення висновків праці. Якщо перекласти малозрозумілі терміни на «людську» мову та змінити структуру речення, що залишиться? Тауріш наводить такий приклад: «Автентичність лідерства позитивно корелюється із сприйняттям послідовниками поведінкової цілісності лідера». Переклад: лідери, які демонструють цілісність у поведінці, сприймаються як такі, що демонструють цілісність у поведінці». Якщо ви зауважите аналогічну тавтологію (щось типу «масло масляне») або інші очевидні нісенітниці, подумайте, чи варто витрачати на таку працю час.
2. Як перевірялася гіпотеза? Прочитайте розділи, де описуються методи проведення дослідження. Чи є у вас впевненість у тому, що його результатам можна довіряти? Вже майже сто років висновки Хоторнських експериментів, які провели в Western Electric Company Елтон Мейо (Elton Mayo) та Фріц Ретлісбергер (Fritz Roethlisberger), служать обґрунтуванням тези про те, що люди працюють продуктивніше, якщо за ними спостерігають. Але Тауріш звертає увагу на наступний факт: у першій фазі експерименту (тривала два роки), де тестувалися різні змінні (системи стимулювання, час, виділений на відпочинок тощо), взяли участь лише п’ять робітниць, а контрольної групи не було взагалі.
Чи є структура експерименту релевантною для вашої компанії? Учасники багатьох досліджень — це студенти. Те, як вони відповідають на запитання або виконують завдання в рамках досліду, може не мати нічого спільного з тим, як би це зробили ваші працівники. Якщо структура дослідження є поганою або якщо вона не відповідає особливостям вашої компанії, ви, швидше за все, не отримаєте жодних корисних ідей.
3. Наскільки «значущими» є результати? Статистична значущість — не те ж саме, що значущість у реальному світі. Якщо результати дослідження базуються виключно на p-значеннях (значення вірогідності), ставтесь до них з обережністю. Згідно Таурінга, в царині управлінських досліджень процвітає так званий p-hacking — маніпулювання даними.
4. Якими можуть бути інші пояснення результатів? Те, що тестування гіпотези дало певний результат само по собі нічого не значить. Кореляція — це не причинно-наслідковий зв’язок. Тауріш наводить приклад високої кореляції між рівнем розлучень і подушним споживанням маргарину в штаті Мен. Але якщо у вашому шлюбі проблеми — то, замінивши маргарин маслом, ви навряд чи врятуєте сім’ю. Тож дослідження, в якому не виведені причинні зв’язки, не вартує вашої уваги.
Важко сказати — чи якість досліджень у сфері управління зараз є гіршою, ніж раніше. Тауріш доводить, що вони страждали серйозними вадами від самого початку — з часу, коли Фредерік Тейлор (Frederick Taylor) заклав основи наукового менеджменту. Але сьогодні тиск на науковців, від яких вимагається проводити дедалі більше досліджень, набагато сильніший, ніж будь-коли. Це означає, що звертаючись до висновків досліджень, керівники мають виявляти особливу обережність, а також, що ретельно оцінюючи якість наукових праць, вони можуть вибрати ті, що дадуть по-справжньому корисні ідеї.
За матеріалами "Caveat emptor, CEO", strategy+business.
Ілюстрація: Paul Blow
|
