Чи потрібні нам лідери «на п’єдесталі»?

Який тип лідерів потрібен сучасному бізнесу? Чи обов’язково це повинні бути сильні яскраві особистості, котрі пригортають до себе загальну увагу? Ось як на це дивиться Джон Маквей (John Mcveigh), президент O.C. Tanner International, консультант, який протягом 25-ти років допомагає різним компаніям світу формувати максимально сприятливу для продуктивної праці культуру.

Джон Маквей (John McVeigh)

Але все-таки, як культ лідера вписується в сьогоднішній вкрай нестабільний діловий простір?

В опублікованій 2011-го року книзі з дуже доречною назвою «The Cult of the Leader» («Культ лідера») Крістофер Боунс (Christofer Bones), відомий фахівець у царині HR, проаналізував, чому сучасний бізнес приділяє постаті лідера непомірно велике значення. «Хоча всі сьогодні говорять про лідерство, зміст цього поняття стає все менш зрозумілим, — пише він. — Сьогодні ми оцінюємо лідерів не за якістю їхніх суджень та дій, а відповідно до враження, яке вони створюють». «Результатом цього є фіаско лідерства — і це в час, коли нам потрібні усі найкращі провідники, які лише є в світі, — продовжує свою думку Боунс. — Зараз ми підходимо до прийняття критично важливих рішень, а щоб не помилитись, мусимо негайно переосмислити зміст лідерства».

Культ лідерства ствердився в економічному кліматі, породженому недавньою рецесією. Але у міру того, як ми виходимо з кризи та починаємо функціонувати в полі «нового нормального» бізнесу, котрий ускладнюється та змінюється з кожним днем, потрібен цілком відмінний стиль лідерства.

Ненсі Діксон (Nancy Dixon), колишній університетський викладач, а зараз президент Common Knowledge Associates, зазначає, що лідери мусять відходити від своєї традиційної ролі «людини, що розв’язує проблеми», та перетворюватись на «архітектора розмови». А це означає, що керівникам слід використовувати свою владу не для тиску та надання вказівок, а для ініціювання непростих бесід, сфокусованих на найважливіших для бізнесу питаннях.

Але що об’єднує «архітекторів розмов» із згаданими вище культовими лідерами? У першу чергу — автентичність: і перші, і другі не бояться бути самими собою.

У статті, опублікованій у Forbes минулого року, йшлося про те, що хоча успішні лідери усвідомлюють, що особистісний бренд — це не засіб самопросування, а невід’ємний складник провідництва, менш ніж 15% керівників визначили сутність своєї «марки» і тільки 5% неухильно слідують її засадам щодня. Отже, хоча лідери дуже люблять говорити про особистісний бренд, лише одиниці наповнюють його реальним змістом. І це, незважаючи на численні підтвердження того, що цілісність особистості керівника є тим, що вже само по собі генерує для бізнесу неабияку цінність.

З іншого боку емоційного спектру, згідно публікації Forbes, знаходяться лідери-психопати (до яких належать деякі дуже відомі керівники). «Серед виявів психопатичних розладів — егоцентрична та претензійна поведінка, відсутність емпатії й совісті; психопати можуть бути харизматичними, сповненими очарування індивідами та, до того ж, досконало вміти маніпулювати людьми, — читаємо в цій публікації. — На жаль, деякі з цих якостей, зокрема, харизма та претензійність (що нерідко помилково приймається за впевненість в собі та візіонерство) реально допомагають досягти успіху в бізнесі».

Подобається нам це чи ні, але такі лідери є серед нас і багатьом доводиться взаємодіяти з ними щодня. Тож подивіться на свій управлінській стиль крізь призму особистісних характеристик. Запитайте себе, що саме робить вас цікавим чи цінним для вашої фірми?

Відмовляючись від власної автентичності та наслідуючи чийсь особистісний бренд, ви ризикуєте стати ще одним корпоративним клоном. Краще не йдіть за юрбою — не долучайтесь до тих, хто формує свій культ. Будьте вірним собі та несхожим на інших — тоді люди підуть за вами.

За матеріалами "Is There Such a Thing as a “Cult” of the Leader?", 'a' Magazine.