Як підвищити рівень залученості персоналу

За даними Gallup Daily, у світі лише 13% працівників демонструють достатньо високий рівень залученості (інакше кажучи, мають певний емоційний зв'язок з організацією, а тому намагаються працювати на піку своїх можливостей). Звісно, можна звинувачувати людей у байдужості до своєї роботи, замовчуючи при цьому першопричину, якою є те, що менеджери, здебільшого, виконують суто управлінську функцію і не спромагаються освоїти лідерську роль.

Шерлін Лаубі (Sharlyn Lauby)

1. Розуміння, коли потрібно надати допомогу, а коли — можливість для навчання. Напевно, одна із найскладніших речей для управлінця — це уникнути спокуси втрутитись, коли виникають проблеми та збої. Але працівники мусять навчатись, а подеколи для цього потрібно зробити помилки. Найкращі менеджери добре відчувають тонку грань між ситуаціями, в яких їхнє втручання необхідне, й моментами, коли потрібно дати людям можливість навчатись самим методом проб і помилок.

2. Знання своїх сильних і слабких сторін. Кожний менеджер, як і будь-яка інша людина, щось робить дуже добре, а щось погано. Управлінці-лідери відрізняються від решти своїх колег готовністю визнати свої слабкі місця. Вони не бояться сказати: «Мені погано вдається те й те, а тому потрібен хтось, хто б міг компенсувати цей недолік.

3. Позитивне світосприйняття. Погодьтесь, завжди похмура людина навряд чи зможе створити в колективі сприятливий емоційний клімат. Тому необхідно навчитись концентруватись на позитиві та перетворювати несприятливі обставини на можливості.

4. Прагнення отримувати зворотний зв'язок від підлеглих. Один із найкращих способів мотивації підлеглих — це залучити їх до сфери діяльності керівника. Це можна зробити, попросивши людей оцінювати продуктивність роботи свого шефа. Менеджери, котрі доросли до рівня лідера, вміють створити середовище, в якому висловлення коментарів та критики щодо їхньої управлінської ефективності, є не лише безпечним, але й бажаним.

5. Вміння визнавати успіхи працівників. Важливо не просто відзначати успіхи підлеглого (хоча деякі керівники всіляко цього уникають), а робити це у найбільш значущий для людини спосіб. Це ж стосується і комунікації. Щирість спілкування плюс здатність знайти індивідуальний підхід до працівників — зокрема, це потрібно для ефективної мотивації. Проте такий спосіб взаємодії не ототожнюється з «панібратством». Адже рівність і справедливість — це цілком різні речі.

6. Залучення підлеглих до процесу прийняття рішень. Потрібно, щоб це стосувалося не лише простих виборів, але також складних рішень, які інколи приймаються в умовах, наближених до хаосу. Також важливою ознакою високоефективних менеджерів є здатність розподіляти типи управлінських рішень на три основні категорії: 1) які вони приймають одноособово від імені своєї команди; 2) котрі мусять бути продуктом спільних зусиль; 3) рішення, які підлеглі можуть приймати самостійно.

7. Здатність працювати в команді. Найкращі менеджери дуже добре усвідомлюють, що вони не лише керують ввіреною їм групою, але також є членами управлінської команди. Неспроможність боса ефективно взаємодіяти зі своїми колегами ставить під сумнів наявність у нього лідерських якостей, а також здатність відстояти інтереси підлеглих, коли це потрібно.

8. Конструктивність взаємодії зі своїми керівниками. Сутність взаємодії з вищими керівниками полягає не в підлабузництві, а в об’єктивному інформуванні щодо реального стану справ та в роз’ясненні певних важливих моментів, з якими стикається бізнес.

9. Ефективне делегування. Серед ознак управлінського професіоналізму — здатність розрізняти, яку роботу потрібно виконувати самому, а яку слід передати підлеглим. При цьому високоефективних менеджерів не лякає, що, набувши нових навичок, підлеглі можуть у чомусь перевершити їх.

10. Готовність сказати: «Я не знаю». Загалом, бути керівником не означає знати все. Найкращі управлінці не бояться визнати: «Я цього не знаю — мені потрібно це з’ясувати».

За матеріалами "The 10 Habits Great Managers Use to Engage Employees", hr bartender.